Діяльність еліт в умовах політичного плюралізму

 

Алаликіна О. М.

 

Анотація. Статтю присвячено актуальній проблемі політичної теорії та практики – діяльності еліт в умовах політичного плюралізму. Визначено специфіку діяльності еліт у контексті процессу демократизації, становлення постсучасного (інформаційного) суспільства, медіатизації політики.

Ключові слова: політичні еліти, діяльність еліт, плюралізм, демократизація, інформаційне суспільство, політичний клас, відповідальність еліт.

Постановка проблеми та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

Актуальність теми даної статті обумовлена теоретичною та практичною значимістю досліджень діяльності політичних еліт, політичного класу суспільства в умовах політичного плюралізму. Протягом усього цивілізаційного розвитку еліти виконували важливі суспільні функції, діяльність політичних еліт виступає однією із головних складових політичного процесу, його рушійною силою.

Проблема діяльності еліт в умовах політичного плюралізму виступає однією із актуальних для політичної теорії та практики демократичних політичних перетворень в українській політичній системі. Роль еліт у демократичних країнах важко переоцінити, вони виконують важливі функції політичного управління, агрегації та представництва групових інтересів, ідеологізації політичного простору, визначення загального суспільного інтересу (інтегративну), комунікативну та ін.

Системні демократичні трансформації, яких потребує Україна і які виступають декларованою метою суспільного та політичного розвитку більше двадцяти років, неможливі без діалогу представників різних елітних груп, усвідомлення взаємної відповідальності опозиційних та владних еліт. Проблема взаємодії еліт в Україні актуалізується у зв’язку із історичним досвідом відсутності плюралізму у політичному житті в умовах тоталітаризму та авторитаризму.

Незважаючи на специфіку та особливості політичних систем країн консолідованої демократії та відмінності у механізмах ротації та діяльності політичних еліт, які сформувались історично, діяльність еліт в умовах політичного плюралізму виступає важливою ознакою демократичного політичного режиму. Політичний плюралізм, у тому числі – плюралізм еліт виступають відмінною рисою демократичного політичного режиму порівняно із тоталітаризмом та авторитаризмом.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Сучасна політична теорія характеризується постійною увагою до проблеми діяльності політичних еліт в умовах плюралізму, конституційно-правових, інституційних, комунікативних та процесуальних основ діяльності еліт. Серед зарубіжних авторів, які досліджують теоретичні та практичні виміри діяльності політичних еліт та політичного класу в умовах політичного плюралізму, слід відзначити Т. Боттомора, Р. Дарендорфа, Лейпгарта, Й. Шумпетера, Р. Даля, Ю. Габер- маса, Д. Растоу та ін.

Дослідженню політичних еліт в українському суспільстві присвячено роботи В. Бебика, М. Головатого, Н. Дубовик, В. Кременя, С. Макеєва, М. Михальченка, М. Обушного, А. Пахарєва, Полохало, М. Пірен, Д. Табачника, Ю. Шай- городського, П. Шляхтуна та ін.

Водночас, проблема підвищення ефективності діяльності еліт та конструювання оптимального механізму ротації еліт в Україні із урахуванням різних моделей демократії та становлення простору політичного плюралізму потребує подальших досліжень.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті – дослідити діяльність еліт в умовах політичного плюралізму.

У сучасних умовах однією із головних проблем державотворення та політичного управління суспільними процесами вважається монополізація влади елітними групами, що у поєднанні з «демократичним конформізмом» не-елітних груп веде до автократії, відмови від демократичних принципів формування та ротації політичних еліт, зниження рівня політичної участі громадян. Саме тому у концепціях демократичного елітизму (Й. Шумпетер) та поліархії (Р. Даль) наголос робиться на принципі «змагальності» між елітами та інституційних основах демократії (вибори, громадянське супсільство, політичні партії, вільні медіа).

На думку українського автора М. Головатого, концепція політичного елітизму виходить з того, що «будь-яке суспільство поділяється поділяється на «вибрану» меншість, що керує суспільством та «неорганізовану» більшість, що є об’єктом управління... В основі елітаризму лежить ідея природної обдарованості людини, наявність у неї таких якостей, які зумовлюють здатність найкращого виконання владних функцій у суспільстві»[4, 215].

На думку українського дослідника М. Михаль- ченка, «елітаризм – це соціально-філософська і політологічна течія, яка об’єднує різні погляди на еліти: консервативні, ліберальні, демократичні, тоталітаристські та ін. Усі ці течії виходять з факту існування еліт, але по-різному оцінюють їх соціальні та політичні функції. Наприклад, прихильники концепції «демократичної еліти», «ліберального елітаризму» наголошують на необхідності соціальної мобільності і постійної ротації еліт, що дає змогу поповнювати еліти представниками неелітарних груп населення, закликають створювати спеціальні механізми поповнення еліт (система освіти, демократична політична система тощо)... Теоретики демократичного елітаризму наголошують на тому, що збереження ліберальних демократичних цінностей багато в чому залежить від еліти» [4, 217].

З іншого боку, у теоріях елітаризму, незалежно від їх напрямку, відбувається протиставлення еліти, держави та суспільства. Це «думка, що в принципі уряд завжди та всюди має бути обмежений колом еліти... намагання дати нормативне виправдання врядуванню еліти в демократичному суспільстві» [1, 218].

Для дослідження діяльності політичних еліт в умовах політичного плюралізму важливою є дослідження М. Вебера легітимності політичного панування, яке обгрунтовується традиційним шляхом, харизмою лідера, або раціонально-легальними засобами політичної конкуренції. При цьому харизматичні лідери у процесі політичної взаємодії повинні обмежувати влади бюрократії, що грунтується на раціональному пануванні [5].

У ХХ столітті у дослідженнях діяльності еліт в умовах політичного плюралізму актуалізуються наступні проблеми:

• монополізація політичного ринку з боку елітних груп (Й. Шумпетер) ;
• елімінування з політичного простору демократичних принципів ротації еліт (Р. Даль) ;
• загострення конфліктів між владою та суспільством (А. Лейпгарт) ;
• посилення конкуренції еліт