Діяльність ООН у період "холодної" війни

Актуальність теми роботи зумовлена різко зростаючим в останні десятиліття авторитетом Організації Об’єднаних Націй на світовій миротворчій, економічній і  гуманітарній арені внаслідок активної роботи установ організації у всіх країнах світу, особливо щодо розвитку країн, які розвиваються, а також недостатньою вивченістю цієї проблеми з точки зору історичної науки.

Характерна для досліджуваного періоду полярність національних і блокових інтересів держав-членів ООН, і особливо провідних держав, а також право вето постійних членів Ради Безпеки ООН не залишали можливості домогтися згоди на проведення примусових операцій з використанням збройних сил.

Військово-примусові дії з різними цілями (але завжди переслідудуючи ідеологічні та інші інтереси) у цей період застосовували, головним чином, організації регіональної безпеки, як правило, з ініціативи США або СРСР. Але в силу тих же причин і можливості установи традиційних операцій по підтримці миру в ці роки були сильно обмежені. Традиційні операції по підтримці миру проводилися  у двох формах: 

1) місії неозброєних військових спостерігачів,

2) використання сил по підтримці миру.

Перша операція по підтримці миру під прапором ООН була проведена в 1948 році під час конфлікту між Ізраїлем і Палестиною. Триваючи і досі, вона виявилася і найдовшою в історії миротворства. За нею слідували операції для врегулювання конфліктів між Індією і Пакистаном, у Лівані, Йемені, Західній Новій Гвінеї, Конго, Домініканській Республіці, на Кіпрі, в Анголі, на Гаїті та ін. З 1948 по 1989 рік було проведено 16 операцій по підтримці миру (9 - у формі місій військових спостерігачів, 7 - з використанням збройних сил ООН). Усього ж на сьогоднішній день ООН було ініційовано 60 миротворчих операцій. 

На сьогодні важливо, щоб надалі у всіх основних питаннях, пов'язаних з миротворством, ООН продовжувала зберігати свою керівну роль, закріплену в її Уставі, з чим згодні і всі політичні лідери провідних держав, про що вони незмінно заявляють на високих міжнародних форумах і зустрічах. Саме тому, у світлі наростання політичної напруги в країнах Близького Сходу, усе більше і більше країн звертають свої погляди до ООН як організації, яка довела свою ефективність насамперед у роки холодної війни.

І хоча нинішня ситуація у світі при всіх її викликах докорінно відрізняється від періоду "холодної війни", однак, незважаючи на рецидиви старих підходів, все-таки росте розуміння спільності поставлених перед всіма країнами завдань. Провідної держави тісно взаємодіють по широкому спектрі проблем, включаючи боротьбу з тероризмом, у двосторонньому і багатобічному форматах, у тому числі в Раді Безпеки ООН, "вісімці". Спільне осмислення спільного минулого дасть змогу зміцнити взаємне розуміння і довіру між країнами, дозволить остаточно перебороти у світовій політиці спадщину "холодної війни".

Об’єктом дослідження є Організація Об’єднаних Націй як організація миротворчого спрямування.

Предметом дослідження є Організація Об’єднаних Націй в контексті «холодної війни» і протистоянні двох ворогуючих блоків на чолі з СРСР та США.

Метою роботи є визначення і оцінка ролі Організації Об’єднаних Націй у врегулюванні конфліктів у період «холодної» війни, тобто з середини 40-х рр. ХХ ст. до початку 90-х рр ХХ ст.

Відповідно до мети роботи поставлено наступні завдання дослідження:

• проаналізувати етап виникнення, структуру і функції Організації Об’єднаних Націй;
• вивчити і оцінити діяльність Організації Об’єднаних Націй у період «холодної» війни стосовно врегулювання проблем між СРСР і США;
• проаналізувати роль Організації Об’єднаних Націй у процесі деколонізації країн «третього світу».

Джерельна база. Провідні позиції у дослідженні ролі і діяльності Організації Об’єднаних Націй в період «холодної війни» займають зарубіжні автори, зокрема, дослідження A. Zhveij, D. Zimmermann, D. Lonst, P. White та ін. Питання історії ООН і миротворчої діяльності перебували на периферії інтересів історичної науки. Дослідження, присвячені проблемі миротворстваа ООН, можна розділити на дві категорії: література радянського і пострадянського періоду. 

До першої категорії можна віднести монографії Е.З Кривчикової [9] і B.C. Семенова [25], у яких аналізувалася миротворча діяльність ООН і обгрунтовувалася позиція Радянського Союзу з питань їх фінансування. Головне завдання досліджень полягало в обгрунтуванні правомірності офіційної позиції СРСР. 

Окремі аспекти проблеми підтримки миру розглядалися в колективній монографії «Радянський Союз і ООН», а також інших офіційних виданнях. Фундаментальні питання теорії міжнародних організацій, а також міжнародно-правові аспекти діяльності ООН розглядалися в роботах Г. І. Морозова [12], В. К. Собакіна [26], В. Н. Федорова [34,35]. У ряді монографій, присвячених різним аспектам діяльності ООН, також дано аналіз ряду миротворчих операцій, однак, у більшості подібних статей основний акцент робився на критику діяльності Секретаріату і теорій «буржуазних» дослідників. 

У роботах В.Л. Ісраеляна [7], Ю.С. Панцирева [22], М.Е. Хазанова [37] досліджуються окремі проблеми діяльності ООН: боротьба з колоніалізмом, урегулювання близькосхідного конфлікту, зовнішня політика США та ін. 

Широкий спектр питань, загальні міжнародно-правові, політологічні і теоретичні аспекти діяльності ООН розглядаються в роботах О.О. Хохлишевої [38]. Докладний аналіз цього питання міститься у дослідженні А.В. Козирева [8].

Деякі питання історії й діяльності ООН зачіпаються в статтях В.І. Батюка [1], Г.І. Морозова [11], А.А. Рощіна [12], В. Сафрончука [24]. Питання діяльності ООН у справі підтримки миру і безпеки з кінця 1940-х рр. дотепер залишаються однією з актуальних тем досліджень в галузі політології, теорії та історії міжнародних відносин серед закордонних дослідників, насамперед американських. 

З кінця 1960-х рр. спостерігається згасання інтересу дослідників до проблеми, що пояснюється періодом зниження активності ООН, який чітко позначився в ході обмеження миротворчої діяльності під час арабо-ізраїльського конфлікту 1967 р.

Хронологічні межі роботи визначають ся періодом з середини 40-х років ХХ ст. до початку 90-х років ХХ ст.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг роботи складає 47 сторінок.