Діяльність підприємств споживчої кооперації

займаються підприємницькою діяльністю в цій сфері, а товарооборот їх діяльності не враховується в загальний обсяг.

Основними причинами зменшення кількості юридичних осіб є:

- неприйнятність механізму оподаткування юридичних осіб, звітності;

- важка процедура одержання кредитів і висока процентна ставка.

Складна ситуація на підприємствах торгівлі споживчих товариств.

Велика кількість приміщень, що належить споживчим товариствам, потребує або капітального ремонту, або вже напівзруйновані. У місцевих суб’єктів підприємництва кошти на придбання таких приміщень відсутні.

Крім того, рівень маркетингових досліджень, робота управлінського апарату, придбання товарів, які слабко користуються попитом, призвели до різкого зниження оборотності товарів на підприємствах торгівлі споживчої кооперації. В умовах конкуренції ефективність організації в значній мірі залежить від знання ринку та активного використання ринкової кон’юнктури.

Деякі науковці вважають, що беззбитковість та конкурентоспроможність підприємств споживчої кооперації в значній мірі залежить від економічної підтримки пайовиками. Основна мета співпраці з пайовиками – відновити їх економічну зацікавленість до результатів господарської діяльності підприємства. Лише на цій основі можна досягти економічної підтримки пайовиків, а саме: їх участь у реалізації товарів в якості покупців і збільшення пайового фонду. На даний час пайові внески складають незначну частку в оборотних активах підприємств.

Ця підтримка повинна заохочуватись кооперативними виплатами в різних формах (сплата відсотків на пайовий капітал, сплата дивідендів тощо). Крім того, при купівлі товарів у власних магазинах споживчого товариства в кінці року кожному споживачеві, відповідно до величини придбання товарів, має повертатись певна сума грошових коштів. Саме цим забезпечується вигода члена споживчого товариства відучасті в ньому.

Декларативний характер інституційної бази поглиблення участі кооперації України, необхідність адаптації кооперативного сектора української економіки до змінних умов ринкового середовища потребують нових законодавчих актів, нормативно-розпорядчих документіві міжнародних угод щодо кооперативного співробітництва.

Соціальний стан сільського населення, соціально-демографічна ситуація, зменшення купівельної спроможності міського населення врезультаті зниженням їх грошових доходів, рівень розвитку інфраструктури аграрного ринку, недостатнє впровадження інноваційних технологій спричинило звуження ємкості ринку сільськогосподарської продукції. Одноосібні виробники сільськогосподарської продукції немають змоги та достатніх коштів на перевірку якості своєї продукції.

Більша її частина реалізується на стихійних ринках, а не підприємствами споживчої кооперації. Крім того, система споживчої кооперації утримує структури, які майже не працюють та використовуються не за призначенням. Саме вони могли б бути використані для розвитку інфраструктури села.

Розробка конкурентної стратегії для підприємства споживчої кооперації передбачає, по-перше, детальне осмислення його позиційна ринку товарів і послуг, по-друге, визначення місії, системи цілей стратегії та комплексу заходів для її досягнення, по-третє, об’єднання всіх відокремлених планів в єдиний, по-четверте, реалізацію та оцінку стратегічних напрямів розвитку. Таким чином, слід проаналізувати всі аспекти ринкової діяльності підприємства та розробити концепцію для посилення його конкурентних позицій.

3.2 Актуальні аспекти реформування системи споживчої кооперації в Україні

В Указі Президента України «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху й посиленню його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах» кооперація визнана важливим фактором реалізації структурних змін в економіці України й формування її багатоскладовості на базі реформування майнових відносин. Зростаюча роль кооперативної власності в багатоукладній економіці вимагає уточнення її сутності й змісту відповідно до ринкових умов її реалізації. Згідно з соціально-економічною природою, власність споживчої кооперації відноситься до колективної. Вона закріплена законодавством й держава гарантує її захист нарівні із власністю господарчих товариств і громадських організацій. Колективна власність є окремим самостійним типом. Відзначимо, що колективна форма власності не однорідна, вона складається з різновидів – кооперативної, акціонерної, суспільної власності.

У різних країнах реформування відносин власності кооперації відбувається з урахуванням національних особливостей трансформації суспільного ладу, економічної системи. Для споживчої кооперації найбільш прийнятним визнане поетапне реформування власності за схемою: розмежування – персоніфікація – закріплення власності. В основу реформування власності споживчої кооперації України за цією схемою були покладені наступні принципи:

забезпечення соціальної справедливості й захищеності пайовиків, трудових колективів, юридичних осіб;

сполучення безкоштовного й платного характеру передачі власності;

персоніфікація, закріплення об'єктів власності за реальнимй ефективним власником. Виходячи з визначальної ролі власності в розвитку й функціонуванні споживчої кооперації, а також з урахуванням складності науково-теоретичних і практичних аспектів її реформування для кожного етапу були розроблені наукові концепції, комплексні програми, що обговорювалися на XVI (1994 р.) і XVIII (позачерговому, 2000 р.) з'їздах споживчої кооперації, засіданнях Ради Укоопспілки, у кооперативних організаціях всіх рівнів [18].

У стратегії реформування власності споживчої кооперації вихідним моментом є розмежування (перерозподіл) власності. Це обумовлено тим, що кооперативна власність у процесі усуспільнення була піддана надмірної концентрації в спілках (вищих структурних ланках). Усуспільнення серйозно деформувало співвідношення часткових і спільних частин власності. Так, у базових ланках споживчої кооперації – споживчих товариствах – напочатку реформування було зосереджено лише 30, 7% майна. Що стосується співвідношення частковий (діленої) і спільної (неподільної) частин власності, то воно було вкрай деформованим -0, 003: 0, 97.

Внаслідок перерозподілу власності тільки 32% майна залишилося власністю спілок у вигляді об'єктів інфраструктурного обслуговування. Основна частина (68%) зосередилася в споживчих товариствах, які, за своєю сутністю, є основними об'єктами господарської діяльності: магазини, підприємства громадського харчування, заготівельні та переробні підприємства.

Перерозподіл, безумовно, дозволяє зміцнити базові ланки споживчої кооперації, забезпечити нормальне функціонування кооперативних об'єктів