До питання розвитку фізичної реабілітації на Україні

 

 

Анотація. У статті розглядається питання розвитку сучасного напрямку фізичної реабілітації на Україні, беручи до уваги міжнародний досвід Світової Конфедерації фізичної терапії.

Annotation. In article it is considered a question of development modern direction physical rehabilitation in Ukraine, take international experience of World Confederation for Physical Therapy.

Аннотация. В статье разсмотрено вопрос развития современного направления физической реабилитации на Украине учитывая международный опыт Всемирной Конфедераци физической терапии.

Ключові слова: фізична реабілітація, фізична терапія, пацієнт/клієнт, кваліфікація, основні документи, Світова Конфедерація фізичної терапії.

Постановка проблеми. Одним з ключових напрямків фізичної реабілітації є відповідність міжнародним стандартам підготовки фахівців даного профілю. В Україні сьогодні здійснюється підготовка фахівців фізичної реабілітації майже у 45 вищих навчальних закладах (ВНЗ) України [1], напрямок та підготовка фахівців фізичної реабілітації зазнає різнопланового характеру, який не відображає єдину у своєму відношенні систему знань та практичних навичок необхідних для здійснення безпечної та ефективної діяльності на практиці. Такий стан речей в основному обумовлений відсутністю єдиних стандартів практичної діяльності та професійної підготовки фахівців даного напрямку, що призводить до несистемного та часом розмежованого поняття у фізичній реабілітації на Україні. У світовій практиці терміни “фізична реабілітація” та “фахівець фізичної реабілітації” не існує, натомість є міжнародні терміни “фізична терапія” та “фізичний терапевт” які відображають україномовне поняття [3]. Єдиним міжнародним органом фізичних терапевтів, який регулює їх діяльність являється СКФТ (Світова Конфедерація фізичної терапії). Вона була заснована у 1951 році та об’єднує 101 організацію країн планети і представляє більше ніж 350 000 фізичних терапевтів усього світу. Метою СКФТ є пропагування професії фізичного терапевта та внесок їх у ВОЗ а також сприяння становленню високих стандартів для досліджень, навчання та практичної діяльності у фізичній терапії [2].

В Україні триває період перебудови сучасної освіти до міжнародних вимог, зокрема необхідність забезпечення виконання Закону України „Про вищу освіту”, національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту та Болонського процесу, де Україна узяла на себе зобов’язання реформації освіти до міжнародних вимог.

Враховуючи бажання заохочувати впровадження високих стандартів освіти в Україні є необхідність перейняти міжнародний досвід СКФТ для підготовки фахівців фізичної реабілітації.

Метою нашого дослідження є визначення, основних та ключових напрямків (документів), які необхідні впроваджувати у освіту для повноцінного та відповідного рівня підготовки фахівців фізичної реабілітації.

Методи дослідження: теоретичний аналіз, узагальнення літературних джерел.

Результати дослідження та їх обговорення. Сучасна фізична реабілітація в України зараз перебуває на межі визначення ключових змін, які у подальшому сформують суттєві напрямки та розвиток даної галузі. Зокрема конститутивним питанням є визнання та впровадження терміну “фізична терапія” та “фізичний терапевт”, замість українського терміну “фізична реабілітація” та “фахівець фізичної реабілітації”, так як по змісту і спрямуванню діяльності ці терміни є синонімами [3]. У подальшому ми будемо вживати термін “фізична терапія” та “фізичний терапевт”, як це проголошує СКФТ, яка є єдиним міжнародним органом що володіє ексклюзивним правом вживати даний термін.

В основному документі що декларує СКФТ визначено, що фізична терапія займається визначенням та покращенням якості життя та функціонування в потенційно можливих межах, застосовуючи методи заохочення, профілактики, терапії/втручання і реабілітації. Цей процес включає в себе досягнення фізичного, психологічного, емоційного і соціального благополуччя. Фізична терапія передбачає взаємодію між фізичними терапевтами, пацієнтами/клієнтами, іншими фахівцями галузі охорони здоров’я, членами родини, опікунами і громадою в процесі визначення потенційних можливостей відновлення чи дотримання рухових функцій та окреслення мети, використовуючи унікальні знання і навички фізичних терапевтів [2].

Фізичні терапевти мають відповідну кваліфікацію для виконання таких професійних обов'язків:

проведення комплексного обстеження/оцінки/визначення потреб окремого пацієнта/клієнта або потреб групи клієнтів;

встановлення реабілітаційного діагнозу, визначення прогнозів і плану заходів;

надання консультації в рамках своєї компетенції та визначення того, коли пацієнтам/клієнтам слід звернутися до інших медичних фахівців;

впровадження фізіотерапевтичних програм, складених фізичним терапевтом;

визначення очікуваних результатів будь-якого втручання/терапії;

надання рекомендацій для здійснення функціональної діяльності.

Слід зазначити, що фізичні терапевти працюють, як незалежні практикуючі фахівці (практикуючий фахівець – цей термін охоплює усі функції, які фізичний терапевт може виконувати – догляд за пацієнтом/клієнтом, здійснення втручання, керівництво та організація процесу, приймання участі у дослідженнях, навчання і консультування), а також в команді з іншими фахівцями сфери охорони здоров'я, дотримуючись етичних принципів Світової Конфедерації Фізичної терапії. Вони можуть вести первинний прийом пацієнтів, а пацієнти/клієнти можуть, в свою чергу, безпосередньо звертатись до фізичних терапевтів без скерування від інших медичних фахівців [2].

Такі професійні обов’язки, це запорука успішної та безпечної діяльності фізичного терапевта. Ґрунтовні знання фізичних терапевтів про тіло, потреби і можливості його рухового апарату мають ключове значення для здійснення діагностики і втручання. Але враховуючи потреби суспільства та рівень сучасних технологій підготовка та відповідність щодо проведення самостійної діяльності не обмежується знаннями виключно анатомією, фізіологією та іншими природничими науками. На сучасному етапі підготовки фізичних терапевтів існує ряд вимог яким повинен він відповідати. Так у травні 2002 року відбулися чергові загальні збори Європейського регіону СКФТ, де були проголошені стандарти практики у фізичній терапії [4]. Цей документ спрямовує свої зусилля на покращення якості глобальної медико-санітарної допомоги і може використовуватись фізичними терапевтами, пацієнтами/клієнтами, представниками громадськості, керівниками та іншими особами, зацікавленими у наданні або отриманні високоякісних послуг фізичної терапії.

Термін „пацієнт” в цьому документі вживається як загальне поняття, для позначення окремих осіб і/чи груп осіб, для яких фізіотерапевтичне втручання може бути корисним, цей термін також включає тих, кого часом називають клієнтами чи споживачами.

Ці стандарти не являються ні мінімальними вимогами, ні бездоганними показниками – це цілі-орієнтири, яких можна досягти з часом, доклавши певних зусиль. Вони представлені, як стандарти до яких повинні прагнути всі фізичні терапевти в рамках своїх професійних обов'язків і відповідальності.

Документ складається з 22 положень:

Партнерство в стосунках з пацієнтом

Повага до пацієнта як особистості

1. Визнання пацієнта/клієнта, як особистості має найважливіше значення для усіх аспектів фізіотерапевтичних взаємин і повинно завжди демонструватись.

Обґрунтоване досягнення згоди

2. Пацієнтові наводяться достовірні, правдиві відомості про запропоновану процедуру фізичної терапії, враховуючи: вік, емоційний стан і когнітивні здібності пацієнта/клієнта, для того щоб досягти обґрунтованої згоди.

Конфіденційність

3. Інформація, яку пацієнт/клієнт дає фізичному терапевту зберігається в умовах строгої конфіденційності.

Обстеження та втручання

Обстеження

4. З метою забезпечення ефективності фізичної терапії, розглядають і вибирають усі можливі схеми втручання на основі найкращих наявних доказів.

5. Збір анамнезу пацієнта/клієнта (інформація про пацієнта та його/її запит пов’язаний із здоров’ям).

6. З урахуванням отриманих даних про порушення у стані здоров’я пацієнта/клієнта використовуються письмові, стандартизовані, достовірні і надійні способи фіксування результатів фізичної терапії для оцінки змін у стані здоров'я пацієнта.

Аналізування

7. Після збору та оцінки інформації, проводитися ґрунтовний аналіз з метою створення схеми терапевтичного втручання.

Планування лікування

8. План терапевтичного втручання складається спільно з пацієнтом/клієнтом.

Втілення терапевтичного плану втручання

9. План терапевтичного втручання втілюється з максимальною користю для пацієнта.

Оцінювання

10. План терапевтичного втручання постійно оцінюється для забезпечення його ефективності і відповідності до потреб і поточного стану здоров'я пацієнта.

Переведення / виписка

11. Після завершення проведеної фізичної терапії, вживаються необхідні заходи щодо переведення чи виписки пацієнта/клієнта.

Спілкування

Спілкування з пацієнтами та опікунами

12. Фізичні терапевти ефективного спілкування з пацієнтами та/або їх опікунам/родичами.

Зв'язок з іншими фахівцями

13. Фізичні терапевти професійно спілкуються з фахівцями системи охорони здоров'я та іншими дотичними фахівцями, щоб забезпечити ефективну та результативну фізичну терапію для пацієнта/клієнта.

Документація

14. Для полегшення ведення пацієнтів і для задоволення правових вимог, кожен пацієнт/клієнт, який отримує послуги фізичного терапевта повинен мати відповідний документ (картку обстеження, історію хвороби), що містить інформацію, про кожен епізод який мав місце під час процедури.

15. Документи пацієнтів (історії хвороби, реабілітаційні та інші картки) зберігаються відповідно до існуючих правил та згідно з чинним законодавством.

Пропаганда безпечного навколишнього середовища

Безпека пацієнтів і фізичних терапевтів

16. Пацієнти повинні проходити фізичну терапію в середовищі, яке є безпечним для пацієнтів/клієнтів, фізичних терапевтів та опікунів.

Фізичні терапевти провадять свою діяльність самостійно

17. Фізичні терапевти вживають відповідні заходи для зведення до мінімуму ризиків пов’язаних з їхньою самостійної діяльністю.

Безпеки обладнання

18. Все обладнання зберігається в безпечних умовах, використовується за призначенням і не загрожує безпеці пацієнтів/клієнтів, фізичних терапевтів та інших фахівців сфери охорони здоров’я.

Постійний професійний розвиток /Постійна самоосвіта (ППС/ПС)

19. Фізичні терапевти оцінюють/визначають свої потреби в навчанні.

20. Фізичні терапевти планують процес і заходи для ППС/ПС.

21. Фізичні терапевти втілюють ППС/ПС.

22. Фізичні терапевти оцінюють користь заходів вжитих з метою підвищення ППС/ПС.

Таким чином враховуючи вище перелічені критерії практики у фізичній терапії підготовка фізичних терапевтів у вищих навчальних закладах різниться між собою та враховує географічні, культурні та інші особливості. Одним з головних критеріїв за яким оцінюється фізичний терапевт – це професійні компетенції[5, 6], які за своїм змістом різняться, але цілком відповідають загальному напрямку проголошеному СКФТ. В основному вони мають такі складові:

Фізичні терапевти повинні вміти вести дискусію на біомедичні, поведінкові, та соціальні теми пов’язані з фізіотерапевтичними аспектами. Втілювати ці знання на практиці.

Фізичні терапевти повинні оцінювати, аналізувати, планувати і координувати фізіотерапевтичні заходи.

Фізичні терапевти повинні вміти провести і оцінити фізіотерапевтичні заходи та методи управління.

Фізичні терапевти повинні володіти навичками ефективного спілкування.

Фізичні терапевти повинні застосовувати освітні принципи у практичній діяльності.

Фізичні терапевти повинні застосовувати принципи управління у практичній діяльності.

Фізичні терапевти повинні застосовувати принципи наукової доказовості у практичній діяльності.

Фізичні терапевти повинні застосовувати професійні якості у практичній діяльності.

Фізичні терапевти повинні застосовувати самостійне ведення практичної діяльності відповідно до кваліфікаційних вимог.

Компетенції як правило сформульовані в доволі широкому розумінні і залишають простір для постійного розвитку у діяльності фізичного терапевта. Кожна компетенція декларує ключову вимогу, якій повинен відповідати кандидат і є лише прикладами, а не передумовами досягнення відповідності компетенції.

Висновки. Проаналізовано деякі ключові документи СКФТ, які являються необхідними для впровадження у систему підготовки майбутніх фахівців що навчаються за спеціальністю “фізична реабілітація”. Водночас ми переконані що реалізація запропонованих СКФТ документів сприятиме покращенню реабілітаційних послуг особам які їх потребують.

 

 

До питання тлумачення основних термінів галузі фізичної реабілітації: фізичний реабілітолог, чи фізичний терапевт? // Бюлетень Української Асоціації фахівців фізичної реабілітації. – 2010. – №3. – С. 1-4.