Докорінне поліпшення кормових угідь

Проте в окремих випадках перевагу надають одновидовим посівам багаторічних злакових чи бобових трав. Так, чисті посіви посухостійких злакових трав застосовують в посушливих умовах Степу при залуженні схилів. На Поліссі і в Лісостепу на тривало-заплавних луках доцільними є одновидові посіви лисохвосту лучного, бекманії звичайної, а на недостатньо осушених торфовищах – тонконогу болотного, тимофіївки лучної та ін.

Травосумішки відрізняються за складністю, видовим складом, тривалістю та способом використання. За складністю травосумішки бувають прості (з 2-3 видів), напівскладені (з 4-6 видів) і складні (більше 6 видів). За даними наукових установ доведена можливість одержання високих урожаїв при сівбі травосумішок спрощеного типу, які складаються з одного бобового і двох – трьох злакових компонентів, або двох бобових і одного злакового компонента.

За видовим складом розрізняють злакові, злаково-бобові, злаково-бобово-різнотравні і злаково-різнотравні. Найбільш поширеними є злаково-бобові травосумішки. Злакові травосумішки вирощують на високому фоні азотного живлення в умовах достатнього зволоження. Злаково-різнотравні сумішки більш характерні для зони Степу.

За способом використання травосумішки бувають: сінокісні, пасовищні і сінокісно-пасовищні. За скоростиглістю сумішки трав поділяють на ранньостиглі, середньостиглі і пізньостиглі. В ранньостиглих основним компонентом із злакових трав є грясниця збірна, або лисохвіст лучний чи житняки; в середньостиглих-стоколос безостий або костриця лучна; в пізньостиглих – тимофіївка лучна, мітлиця велетенська чи тонконіг болотний.

Підбір трав в склад травосумішок дуже відповідальна ланка в системі докорінного поліпшення лук. Для створення сіяних сіножатей і пасовищ на Поліссі і в північному Лісостепу в травосумішки доцільно включати: із злакових трав – стоколос безостий, тимофіївку лучну, кострицю лучну і очеретяну, грясницю збірну, мітлицю велетенську, лисохвіст лучний, райграс високий, а з бобових – конюшину лучну, гібридну і повзучу, люцерну посівну і жовту та лядвенець рогатий.

В центральному і східному Лісостепу в сінокісні травосумішки рекомендується включати стоколос безостий, кострицю лучну, грясницю збірну, тимофіївку лучну, райграс високий, люцерну посівну і жовту, конюшину лучну, лядвенець рогатий, еспарцет піщаний.

В Степу пропонується висівати стоколос безостий і прямий, житняк ширококолосий, пирій безкореневищний і сизий, кострицю очеретяну, люцерну посівну і жовту, буркун білий і жовтий, еспарцет піщаний.

На заплавних луках, що затоплюються повеневими водами до 25 днів в травосумішки укісного використання включають стоколос безостий, тимофіївку лучну, мітлицю велетенську, лисохвіст лучний, тонконіг болотний, лядвенець рогатий, люцерну жовту.

В травосумішки слід включати трави, які краще пристосовані до конкретних ґрунтово-кліматичних умов, Так, наприклад, заплавні луки з важкосуглинистими ґрунтами та близьким рівнем залягання ґрунтових вод доцільно залужувати двох – або трьохкомпонентними сумішками злакових трав і не включати в них бобові трави, які випадають з травостою вже в перший рік життя. Конюшина рожева, маючи більшу стійкість до вимокання ніж червона, більш придатна для вирощування на торфовищах і болотних ґрунтах. Лядвенець рогатий – цінна культура для вирощування на бідних піщаних ґрунтах.

При сінокісному використанні травостою в склад травосумішок включають більш урожайні верхові злакові і бобові трави з однаковим вегетаційним періодом і однаковими строками проходження фенологічних фаз. При пасовищному використанні лук поряд з верховими в травосумішки включають і короткостеблові рослини, які добре відростають після стравлювання.

Для короткочасного використання травостою в склад травосумішок включають верхові бобові і злакові трави в однаковому співвідношенні за масою. Для сіножатей довгорічного використання в травосумішки, в першу чергу потрібно включати кореневищні злаки, зокрема стоколос безостий, а також один нещільнокущовий злак (костриця очеретяна) та один бобовий компонент (люцерна посівна або лядвенець рогатий).

Сівба трав. Норми висіву трав в чистому виді і в травосумішках наведені в таблицях 14; 15. При складанні травосумішок і визначенні норм висіву трав треба мати на увазі те, що бобові трави, висіяні в підвищених нормах, в перші роки використання переважають в травостої злакові, як більш швидкорослі, а після їх зрідження формується злаковий травостій. При надмірній густоті краще розвиваються тіневитривалі види (грясниця збірна, костриця лучна, житняки, стоколос безостий) і гинуть види, що не витримують затінення (тонконіг лучний, конюшина повзуча).

Важливо також визначати правильне співвідношення різних біологічних груп трав в травосумішках. Так, при сінокісному 2-3 річному використанні травостою кількість бобових повинна складати 85-95%, а злаків 40-55%, в тому числі 40-55% нещільнокущових і 30-40% кореневищних від норми висіву в чистому вигляді. При 4-5 річному сінокісному використанні бобових висівають 65-90%, верхових – 95-115%, в тому числі нещільнокущових і кореневищних – по 65-75%. При сінокосно-пасовищному використанні 7 і більше років бобових висівають 70-90%, в тому числі верхових – 40-50%, низових – 30-40% і злаків – 115-145%, в тому числі нещільнокущових – 60-70%, кореневищних – 25-30% і низових – 30-40%.

Краще сіяти травосуміші навесні, до сівби ранніх ярих зернових культур. При умові достатнього кущення трав перед зимівлею допускаються також літні і осінні строки сівби. При створенні сіяних сіножатей і пасовищ багаторічні трави висівають як без покриву, так і під покрив ранніх ярих культур. На торфовищах, заплавних луках, світло-каштанових і солонцюватих ґрунтах та на еродованих схилах трави слід висівати без покриву. Ефективні безпокривні посіви трав також на добре оброблених, не забур’янених ґрунтах. Без покриву трави слід висівати влітку. Проте незважаючи на те, що покривна культура затіняє сходи, використовує поживні речовини і воду з ґрунту, затримує ріст і розвиток трав, запроваджують їх сівбу рано навесні під покрив ярих культур, що дає можливість одержати зелену масу в той же рік і значно зменшити забур’яненість сіножатей і пасовищ. Підсівають трави під покрив ярих зернових культур (ячмінь), однорічних трав (райграс однорічний, суданська трава, могар), вико-вівсяної суміші, люпину тощо.

Висівають трави звичайним рядковим, вузькорядним, перехресним, роздільно-рядковим і розкидно-рядковим способами. Насіння в залежності від стану ґрунту загортають на глибину 1-4 см. Для сівби трав застосовують зерно – трав’яні сівалки СЗТ-3, 6, СУТ-4, СУТК-47 та ін. Після сівби ґрунт коткують важкими водоналивними котками на торфовищах, або кільчасто-шпоровими – на мінеральних ґрунтах.

Догляд за посівами трав. В рік сівби трав застосовують такі заходи догляду: руйнування ґрунтової кірки, підкошування бур’янів, а на підпокривних посівах – своєчасне збирання покривної культури і очищення поля від соломи і полови, сіна, зеленої маси, підживлення посівів мінеральними добривами, підкошування трав не пізніше як за 30 днів до припинення їх вегетації, снігозатримання, весняне коткування трав на торфовищах.

На схилах для снігозатримання висівають смугами високорослі культури (кукурудза, сорго). Льодову кірку, що утворилась на посівах трав взимку руйнують кільчастими котками, а для прискорення її танення розсипають попіл, торфокришку, фосфоритне борошно тощо.

Для попередження випрівання трав, особливо не підкошених восени, сніг на площі слід закоткувати. Для запобігання вимокання рослин, навесні з посівів трав відводять застійні води. Навесні, особливо на важких запливаючих ґрунтах, на загущених посівах, проводять боронування, В місцях загибелі трав слід провести підсів травосумішкою такого ж складу.