Дослідження рекреаційно-туристичного комплексу Німеччини

 

Німеччина належить до групи найбільш розвинених постіндустріальних країн. За обсягом ВВП ($2, 833 трлн. США) та промислового виробництва вона займає перше місце в Європі й п’яте місце у світі (після США, КНР, Японії й Індії), на неї припадає 6% світового ВВП. З галузей промисловості розвинені: металургія, машинобудування, автомобільна (третє місце в світі), електроніка, хімічна. В авіаційно-космічній промисловості Німеччини працює понад півтори сотні фірм, які випускають весь спектр виробів і матеріалів, необхідних для створення сучасних літальних апаратів. Хімічна промисловість Німеччини за обсягами виробництва займає третє місце в світі після США і Японії.

Основними її продуктами традиційно є лікарські засоби, продукція органічної хімії, пластмаси, а також косметичні засоби. В цій галузі промисловості зайнято понад півмільйона робітників і фахівців.

Високорозвинене сільське господарство забезпечує близько 15% ВВП. Головною галуззю є тваринництво (7, 4 млн. т м’яса), а також вирощування зернових. Сільське господарство Німеччини відрізняється високим ступенем концентрації й індустріалізації. В агропромисловому комплексі країни зайнято близько 20% населення, тоді як безпосередньо в сільському господарстві не більше 2%.

Основною продукцією сільського господарства є картопля, пшениця, ячмінь, цукровий буряк, капуста. Добре розвинене свинарство, відгодівля великої рогатої худоби і птахівництво. Щорічно держава надає сільському господарству близько 22 млрд. євро субсидій. Агропромисловий комплекс на 90% забезпечує внутрішнє споживання продуктів харчування [9].

Економіка ФРН значною мірою орієнтована на експорт. Вагоме місце в його структурі займають автомобілі, електротехнічні вироби, оптика, морські судна, вагони. Обмеженість природних ресурсів змушує країну імпортувати нафту і нафтопродукти, природний газ, кольорові метали. Головними торговельними партнерами є країни ЄС (56, 4%), а також США (9, 4%) та Японія (1, 9%).

Друга світова війна закінчилася (1945 р.) повною капітуляцією Німеччини й фактичним розчленуванням її території на чотири окупаційні зони, що, в остаточному підсумку, призвело до утворення трьох самостійних державних утворень: Федеративної Республіки Німеччини (на території американської, французької й британської окупації), Німецької Демократичної Республіки (на території радянської зони окупації) і Західного Берліна – „вільного” міста з особливим статусом. „Німецьке питання” стало одною з важливих складових змагання двох військових блоків, очолюваних наддержавами – СРСР та США – в ході „холодної війни”, наочним втіленням чого став „берлінський мур” – система прикордонних споруд, що відділила НДР від Західного Берліну.

Завдяки демократичним змінам, що відбулися в СРСР наприкінці 1980-х рр. стало можливим відновлення єдності Німеччини. Після падіння „берлінського муру” в ніч на 9 листопада 1989 р. та повалення диктатури правлячої в НДР Соціалістичної єдиної партії Німеччини 1 липня 1990 р. НДР та ФРН об’єдналися в рамках валютного, економічного та соціального союзу. Після тривалих переговорів 12 вересня того ж року у Москві було укладено Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини (т. зв. Договір „2+4”), який врегулював зовнішні аспекти об’єднання. Це відкрило дорогу до входження НДР до складу ФРН 3 жовтня 1990 р. на основі підписаних влітку угод „Про вступ НДР до ФРН згідно зі ст. 23 Основного Закону” та „Про державне об’єднання” [12].

За державним устроєм країна є федеративною республікою, яка складається з 16 федеральних земель, з них – 11 західнонімецьких (разом із „вільною землею” Баварія) і 5 східнонімецьких (протягом 1949-1990 рр. знаходилися у складі НДР). Столиця і найбільше місто країни – Берлін. Займає площу 357 021 км². Населення – 81, 8 мільйонів осіб. Член Європейського Союзу та НАТО. Країна з найбільшою кількістю населення і найбільшим рівнем економіки в Європейському союзі. Провідна політична сила на Європейському континенті, технологічний лідер в багатьох галузях економіки.

Німеччина завжди була розділена на землі, але протягом століть її географічна карта часто змінювалась. Федеральні землі в їх теперішньому вигляді сформувались після 1945 р., при цьому частково враховувались як традиційна спільність земляцтв, так і ті, що склалися кордони історично.

1. Баварія (Мюнхен)

2. Баден-Вюртемберг (Штуцгард)

3. Берлін (Берлін)

4. Бранденбург (Поцдам)

5. Бремен (Бремен)

6. Гамбург (Гамбург)

7. Гессен (Висбаден)

8. Мекленбург – Передня Померанія (Шверін)

9. Нижняі Саксонія (Ганновер)

10. Рейнланд-Пфальц (Майнц)

11. Саар (Саар-Брюккен)

12. Саксонія (Дрезден)

13. Саксонія-Анхальт (Магдебург)

14. Північний Рейн – Вестфалія (Дюсельдорф)

15. Тюрингія (Ерфурт)

16. Шлезвіг-Гольштейн (Кіль)

Федеративний устрій визначається не за національною ознакою, а ґрунтується на засадах територіально-адміністративної федерації. Кожна земля має власну конституцію, виборний законодавчий орган – однопалатний ландтаг (у Баварії – двопалатний) і уряд на чолі з прем’єр-міністром. Високий рівень політичної децентралізації визначається розподілом повноважень між центром і землями (Додаток А).

До федеральних повноважень належать конституційна система, закордонні справи, валютна і монетарна системи, залізниці, пошта, телекомунікації, захист прав громадян, оборона країни. До земельних повноважень належать освіта, культура, охорона здоров’я, комунальні справи й добробут населення, поліцейські повноваження, впровадження у землях федеральних законів та інших форм правового регулювання. До спільних повноважень належать сфера цивільного і кримінального законодавства та управління економікою.

За формою державного правління ФРН – демократична за політичним режимом парламентська республіка. Основи її державного устрою та політичної системи закладені в конституційних нормах Основного Закону, схваленого як тимчасовий конституційний