Драматургія масових театралізованих заходів

Така методика створення чорнетки сценарію для переважної більшості початківців незвична, але вона дає авторові змогу обійтись без численних виправлень та зробити текст чистим та зрозумілим. У запропонованому варіанті методики чорнетка буде мати акуратний вигляд, що значно полегшить подальшу роботу над нею.

Але якщо монолог або вірш, будь- який текст, що складає основу мікроепізоду, не буде вміщуватись на одному аркуші, то такий запис розміщується на двох-трьох аркушах, але таким чином, щоб на першому аркуші залишилась вільною (тобто для олівцевих записів) верхня частина аркуша, а на останьому – нижня.

Для опрацювання цієї методики сценаристові потрібний, безумовно, деякий час та досвід, до неї треба звикнути. Доведено, що методика запису чорнетки сценарію «авторучка-олівець» працює значно точніше та зручніше, ніж будь-яка інша.

4.5. СТВОРЕННЯ ОСТАТОЧНОГО (ЧИСТОВОГО) ВАРІАНТУ СЦЕНАРІЮ. Заключним етапом роботи сценариста є створення остаточного (чистового) варіанту сценарія. Методика роботи на цьому етапі традиційна, ніякої нової чи незвичної методики тут не існує.

В додатках до остаточного варіанту сценарію, який уявляє з себе драматургічний текст, сценарист обов’язково повинен розмістити перелік літератури, яка ним використана під час роботи над сценарієм. Вказаний перелік треба виконувати згідно з існуючими правилами бібліографічного опису. Сценаристи-початківці, які не знайомі з цими правилами, можуть звернутись до відповідних довідників або одержати необхідні довідки у першій-ліпшій бібліотеці. Не будуть зайвими також і приблизні варіанти (макети) афіші майбутнього масового театралізованого заходу та запрошення.

Текст сценарію повинен бути написаний якомога чіткіше, не дуже дрібно, або надрукований на папері формату А-4.

а) Оформлення титульного аркуша сценарія. Титульний аркуш сценарію, його умовна «обкладинка», його «обличчя» завжди оформляється за деякими загальними правилами, що сприяють процесу уніфікації оформлення сценарного твору під час проведення навчання. Без цього оформлення викладачу буде важко розібратись у багатьох аспектах вже готового сценарію.

Умовно текст, що вміщується на титульному аркуші, поділений на три групи, що розміщуються горизонтально у три «поверхи»:

Найвищий, верхній поверх складається з кількох рядків, в яких зафіксована організаційна приналежність автора до якоїсь певної сфери діяльності. У випадку, коли йдеться про студентський сценарій, це назва відомства, тобто міністерства, до якого належить вищий учбовий заклад, наприклад:

Міністерство культури і мистецтв України

Нижче розміщується повна назва учбового закладу:

Харківська державна академія культури

Ще нижче стоїть найменування факультету, на якому вчиться автор сценарію:

Факультет театрального та кіно-, телемистецтва

Ще нижче стоїть назва кафедри, яка відповідає за викладання цього предмету – це останній напис у цьому поверсі:

Кафедра мистецтвознавства

Середній «поверх» розміщується приблизно посередині паперового аркуша. Перший та найголовніший порядок цього «поверху» – це буде назва сценарію. Вона повинна бути виділена місцем свого розташування, розміром літер або їх написанням, або кольором, або підкресленням, але виділена обов’язково. Назва сценарію не може бути замінена визначенням жанру. Наприклад, інколи замість назви сценарію помилково ставлять жанрове визначення:

Сценарій дитячого новорічного свята

Таке визначення на титульному аркуші може бути, але трохи нижче назви, як доповнення та пояснення.

У лапки назва сценарію береться лише у окремих випадках, а зовсім не завжди, як вважає дехто. Про ці випадки у написанні назви йдеться у розділі цієї книги, що присвячений назві сценарію (див. розділ 5.16).

Але ось наступний за назвою рядок – це вже визначення жанрового різновиду сценарію, наприклад:

Сценарій літературно – музичної композиції

Можливий варіант жанрового визначення сценарію може виглядати таким чином:

Літературний сценарій концерту 

(свята, «капусника» тощо)

У визначенні жанру присутність слова сценарій є обов’язковою, а присутність слова літературний – можливою. Помилковим є визначення жанру такого типу:

Свято зустрічі зими

Помилка тут полягає в тому, що сценарист створює не свято, а сценарій свята.

У нижньому «поверсі» титульного аркушу містяться відомості про характер роботи (учбовий, контрольний, курсовий сценарій) та відомості про автора, тобто вказується на якому факультеті, курсі, відділенні, спеціалізації навчається студент, як його прізвище, ім’я та по-батькові. Ця інформація розміщується у нижній третині паперового аркушу, справа, наприклад:

Учбова робота з курсу «Сценарної 

майстерності» студента ( – тки) 

2 курсу, специалізація «Режисер

масових видовищ», факультет

режисерсько – хореографічний, група 1 м

Светлани Петрівни Іванової 

Нижче розміщуються відомості, що стосуються викладача – його науковий ступінь і посада, ініціали (або ім’я та по-батькові) і призвище, наприклад:

Педагог – кандидат мистецтвознавства,

доцент О.І.Петров

Щодо послідовності написання прізвища та ініциалів (або імені та по-батькові), то прізвище виноситься на перше місце лише у таких випадках:

• Коли прізвище стоїть у переліку за абеткою;
• Коли прізвище автора стоїть у бібліографічному переліку;
• Коли прізвище стоїть у документі;

В усіх інших випадках спочатку пишуть ініциали (або ім’я та по-батькові), а потім вже прізвище. В усній мові прізвище ніколи не ставлять на перше місце. 

До «найнижчого поверху» тексту титульного аркуша відносяться рядки, в яких вказується назва міста та рік створення сценарію. Не рекомендується спільне визначення типу:

Харків – 2004

Рекомендується написання цієї інформації окремими рядками, а саме:

Харків