Драматургія Юрія Федьковича

Актуальність теми. Творчий доробок Юрія Федьковича (Осипа Домініка Гординського де Федьковича) зайняв помітне місце серед літературного процесу 60-х, 80-х років. Федькович був поетом, письменником, драматургом, творчість якого вирізнялася своєрідним пафосом, який ніс в собі гуманістичні людиностверджуючі мотиви. Особливу увагу автор приділяв внутрішньому психологічному стану людини, її переживанням та почуттям. Також творчість митця стала вагомим рушієм розвитку культури західної частини країни, де жив та здійснював свою діяльність автор. 

Досить примітну частину творчості Юрія Федьковича становить його драматургія. Водночас драми письменника являють собою неоднорідне та суперечливе літературне явище. Федькович надавав своїй праці в драматичному жанрі особливого значення: він ретельно добирав сюжети, кожну п’єсу переробляв по кілька разів і вважав драматургію вищим рівнем літературного здобутку. Особливу увагу Ю. Федьковича до його драматургії можна простежити, вивчаючи його листи від 60-х років, коли автор почав активно розвивати епістолярний жанр.

Суперечливість драматичної спадщини Федьковича полягає в протиставленні того мистецького значення, якого своїм творам надава сам автор та їх літературної цінноті. Багато дослідників творчості письменника (Г. Гуць, П. Загайко, М. Шалата та інші) відзначають недосконалість драматичних творів Юрія Федьковича, меншу їх художню довершеність в порівнянні з його прозою чи поезією. Невисокий мистецький рівень цих п’єс відзначав і І. Франко, який досить суттєво був знайомий з творчістю Федьковича та пладно співпрацював з ним. Серед цілого комплексу вад драматичних творів Юрія Федьковича, на який в тій чи іншій мірі вказують дослідники його творчості, можна виділити найсуттєвіші: відстороненість та недотримання історичної правди; викривлення реальності; надмірна сатиричність образної системи творів; надмірність вимислу, фантазії, яка часто заміщає історичні факти, нівелюючи реальну основу твору; дещо затемнений символізм тощо. Драматургія Ю. Федьковича не ставала досі повноцінним об’єктом літературного дискурсу, відповідно, неоднозначністю драматичної спадщини письменника спричинена актуальність даного дослідження: проблема з’ясування художньої літературної цінності драматургії Ю.Федьковича залишається відкритою. 

Об’єктом дослідження є драматична спадщина Юрія Федьковича крізь призму її проблематики, тематичної спрямованості, ідейності та образної системи.

Предметом дослідження стали драми автора «Довбуш», «Хмельницький» та переробки і переклади з інших авторів («Запечатаний двірник», «Як козам роги виправляють», «Мазепа», «Макбет», «Гамлет»).

Метою роботи є дослідження драматичних творів письменника в ракурсі його загального літературного доробку для визначення її ключових мистецьких рис та літературної цінності.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: 

• визначення теми, ідеї, проблематики п’єси «Довбуш»; 
• аналіз образу Довбуша та його інтерпретацію в творах Ю. Федьковича, зокрема, в драматургії автора;
• аналіз драматичної сентенції в драмі «Хмельницький»;
• аналіз авторської інтерпретації образу гетьмана Богдана Хмельницького в п’єсі «Хмельницький»;
• аналіз художньої своєрідності перекладної драматургії Ю. Федьковича.

Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі художньої суті драматичних творів письменника на прикладі п’єс «Довбуш», «Хмельницький» та перекладних п’єс автора крізь призму стильових напрямків культурної епохи.

Науковою базою даного дослідження є роботи Г. Є. Гуць, П. К. Загайка, І.О.Денисюка, М. Ф. Нечиталюка, І. Я. Франка, Д. В. Павличка, Л. Українки, Ф.П. Погребенника, та інших.

Практична цінність роботи. Результати роботи можуть бути використані учнями старших класів у школах під час вивчення творчості Юрія Федьковича, в ліцеях, студентами коледжів, інститутів при більш детальному дослідження творчості письменника. 

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаної літератури. 

В першому розділі увагу акцентовано на драмі «Довбуш» та здійснено її аналаз через з’ясування природи конфлікту драми, її проблематики та образної системи. Також в даному розділі дотично розглядається питання функціонування образу Довбуша в творчості Федьковича.

Другий розділ присвячений дослідженню драми «Хмельницький» та визначення семантики образу головного героя в творі. Значну увагу акцентовано на особливостях характеротворення в драмі, визначено особливості творчої манери автора. Також здійснено аналіз історичної досвірності відтворюваних подій.

Третій розділ порушує питання перекладної драматургії Ю.Федьковича, зокрема на прикладі творів «Запечатаний двірник», «Як козам роги виправляють», «Мазепа», «Макбет», «Гамлет» здійснюється аналіз манери художнього перекладу письменника та дотримання творчих особливостей першоджерел під час здійснення перекладів.

В загальному можна сказати, що дане дослідження розглядає драматургію Юрія Федьковича в ракурсі його творчості, визначаючи сильні та слабкі сторони та прослідковуючи дотримання типових мотивів автора в його драматичній спадщині.