ДСНС України у Харківській області

20 серпня 1920 року Рада народних комісарів УРСР прийняла постанову «Про посилення охорони в протипожежному відношенні військових складів, державних підприємств і лісових багатств, що знаходяться на території УРСР, а також про збільшення, на випадок необхідності, професійних пожежних команд, а також про оголошення трудової пожежної повинності в місцях розташування військових складів, державних підприємств і лісових багатств».

Місто розросталося, збільшувалася кількість пожежних частин і особового складу в них. У 1921 році в Харкові було вже 7 пожежних частин.

У 1923 році на 10 трофейних автомобілях був створений один з перших в країні автозагін. У цьому ж році 28 вересня в зв'язку з 100-літнім ювілеєм Мала Президія ВУЦВК прийняла постанову про нагородження Харківської міської пожежної команди Червоним Трудовим стягом.

На базі пожежної команди ХТЗ створюється Українська пожежно-технічна школа по підготовці комсомольського складу. У 1928 році на базі Шевченківської частини створюються пожежно-технічні курси, що потім реорганізуються в технікум, школу, пожежно-технічне училище, а нині – це Харківський інститут пожежної безпеки МВС України.

У 1931 році з'являються вітчизняні пожежні автомобілі, засоби зв'язку, нові пожежні частини. До кінця 1932 року в пожежних частинах було цілком замінено кінні обози автоходами.

В роки Великої Вітчизняної війни разом з усіма свій патріотичний борг виконували бійці пожежної охорони під керівництвом Спектора Г. М., Матерного А. В., Чернишова В. М., Єфімова П. Г. та інш. Всі підрозділи були переведені на казармене положення з першого дня війни, боротьба з пожежами визначалась як всенародне завдання. Створюються протипожежні формування, організовуються цілодобові чергування, іде підготовка добровольців до гасіння пожеж. Тільки за липень-серпень 1841 року близько 200 тис. чоловік навчилось гасінню запалювальних бомб. Фашисти безперервно скидали бомби на місто. Разом з фугасними на місто сипалися запалювальні авіобомби. Пожежні із своїми добровольцями скидали з дахів, горищ та гасили їх. Люди спали уривками, готові в будь-яку хвилину вступити у бій з вогнем.

У ніч на 17 вересня 1941 року на Харків були скинуті тисячі запалювальних та фугасних бомб. До ранку було погашено більш 50 крупних пожеж, а всього за цю ніч було ліквідовано більш 220 пожеж.

Серпень 1943 року. З військами увійшли і робітники пожежної охорони. У руїнах заводи, театри, лікарні, школи, житлові будинки. Зруйнований водопровід, електростанції, мости, вулиці завалені уламками будинків. Від будинків пожежних команд залишилися груди цегли. В таких умовах приходилося налагоджувати службу пожежогасіння та гасити пожежі, коли для гасіння не вистачало не тільки автоцистерн, але й води. Мешканці, допомагаючи пожежним, цеберками та кружками черпали воду з калюж і передавали до пожежних машин.

У 1944 році на озброєння Харківським пожежним надійшло 10 спеціальних автомобілів для гасіння пожеж.

У 50-60 роки в сільському господарстві співробітники Управління пожежної охорони розробили заходи та забезпечили підвищення вогнестійкості тваринницьких будівель, домоглися розробки та масового виготовлення заводами іскрогасників для тракторів та комбайнів.

У 1951 році була створена дитяча пожежна команда (найперша на території СРСР), збудований павільйон «Юний пожежний», створено клуб «Юних пожежних» при Харківському палаці піонерів.

Наприкінці 50-х років, першими на території колишнього СРСР, пожежні Харківщини самотужки виготовили турбореактивну установку АГВТ-100, яка застосовувалася при гасінні газових фонтанів лівобережної України (Шебелинківське, Кегичівське, Крестищевське та інші газові родовища), Білорусії та інших республік колишнього СРСР, а також брала участь у гасінні газових і нафтових фонтанів Польщі та Угорщини.

1 травня 1967 року була відкрита пожежно-технічна виставка для проведення лекцій, консультацій, екскурсій та інших заходів щодо питань пожежної безпеки.

У 1975 році на базі випробувальної пожежної лабораторії велися розробки по створенню автомобіля аерозольного гасіння двоокисом вуглецю.

У 1976 році був створений автомобіль аерозольного гасіння.

1 січня 1985 року введено в експлуатацію новий будинок Управління пожежної охорони Харківської області.

На долю пожежних Харкова випало багато випробувань, в тому числі і Чорнобильські. 324 чоловіка було мобілізовано на боротьбу з цим страшним лихом. Багато з них поплатилися здоров’ям, а деяких вже немає серед нас. За стійкість і самовідданість, проявлені при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нагороджені: Блудов В. П. і Моргун Б. Є. – Орденом “Червоної зірки”; Палюх В. Г. – Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР; Єлізаров В. В. – Почесною Грамотою МВС УРСР; 10 чоловік – медаллю “За відвагу на пожежі”; 15 чоловік – нагороджені нагрудним знаком “Кращому робітнику пожежної охорони”. Велика кількість особового складу нагороджена іменними подарунками, грошовими преміями і грамотами.

20 червня 1985 року в сквері «Червоний пожежний» по вул. Свердлова (нині Полтавський шлях) 50 відбулося відкриття пам'ятної скульптури «Пожежний, що рятує дитину».

У травні 1989 року введено в експлуатацію:

- учбово-тренувальний центр підготування газодимозахистників;

- спортивний комплекс: стадіон на 1200 місць, навчальна вежа, смуга перешкод, волейбольна площадка, тенісні корти тощо.

З вересня 1998 року виходить в світ щотижнева газета «Харківський пожежний вісник».

3 жовтня 1998 року Головою Харківської обласної державної адміністрації, з нагоди 175-річниці пожежної охорони Харківщини урочисто вручено прапор Харківському гарнізону пожежної охорони.

На протязі 50-60 років в області