Диференціація доходів в Україні

Доходи учасників ринкової економіки розподіляються за факторами виробництва (земля, праця, капітал, здібності до підприємництва). У ринковій економіці вважається нормальним і припустимим будь-який доход, який отримується в результаті участі у вільній конкуренції на ринках товарів і послуг, капіталів і робочої сили. Тут визначаються і високі доходи тих, хто має успіхи у підприємницькій діяльності, і низькі доходи тих, хто зазнав у ній невдачі. 

Основними каналами доходів населення є: трудові доходи робітників (заробітна плата, премія і т.д.); доходи від підприємництва (прибуток); доходи від власності (рента, відсотки і т.д.); доходи від індивідуальної трудової діяльності; інші надходження (спадщина, аліменти, гонорар) [1, c. 290].

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу.

В Україні склалася суттєва територіальна диференціація у рівнях особистих грошових доходів населення. Найвищими є грошові доходи домогосподарств у великих містах. Вони на 40% вищі, ніж у середньому на домогосподарство. Грошові доходи домогосподарств у малих містах майже такі, як і в середньому по всіх домогосподарствах, а в сільській місцевості вони на 50% нижчі від середнього показника.

Надмірно високий рівень диференціації грошових доходів окремих соціальних груп населення. За оцінкою експертів, 25% найбідніших сімей України одержує 8%, а 5% із найзаможніших - 30% усіх доходів. Загалом 47,1% населення України мали середньодушові грошові доходи на місяць нижчі від межі малозабезпеченості, а у сільській місцевості - навіть 65,3% [8, c. 143].

У процесі формування чистих грошових доходів населення діє надто високий рівень оподаткування, внаслідок чого населення втрачає майже 20% валових грошових доходів.