Дипломатичний протокол та етикет

Окремим блоком у річному звіті подаються матеріали про фінансово-господарську діяльність дипломатичного представництва. Додатками до річного звіту посольства йдуть:

• результати виконання плану роботи (у формі спеціальної таблиці) ;
• хроніка двосторонніх контактів з країною перебування за звітний період (дати і основна мета зустрічей глав держав, урядів, парламентів, міністрів за кордонних справ, назви і дати укладених документів) ;
• перелік чинних міжнародних угод між Україною і країною перебування в хронологічному порядку відповідно до дати набуття чинності;
• “Облікова картка” забезпеченості умов роботи кадрів дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном;
• відомості про звільнення диппредставництва України від сплати податку на додану вартість у звітному році.

Річний звіт готується протягом кількох останніх місяців поточного року з метою поглибленого аналізу та осмислення діяльності диппредставництва за звітний період.

Річні звіти глибоко аналізуються у відповідних підрозділах МЗС, виходячи з них можуть готуватися висновки і пропозиції для Адміністрації Президента України, Парламенту та Уряду, міністерств і відомств.

Піврічний звіт складається за аналогічною схемою. В ньому дається оцінка найважливіших політичних і економічних подій за звітний період, їх впливу на стан дво сторонніх відносин. У піврічному звіті не подаються мате ріали про фінансово-господарську діяльність, про роботу з кадрами. В піврічних звітах пропозиції носять переважно оперативний характер з урахуванням реальної ситуації поточного періоду. Як і річний, піврічний звіт також є результатом колективної діяльності, але більш прикладного характеру.

Політичні листи, чи політичні записки готуються при потребі доповісти Центру про важливі події, які сталися в країні перебування і мали вплив на стан політичної ситуації в ній, а також двосторонніх відносин. В політичному листі є можливість глибоко і всебічно проаналізувати одну чи дві важливі проблеми. Тому політлисти та політзаписки є суттєвим і логічним доповненням річних і піврічних звітів, а інколи можуть і заміняти піврічні звіти.

Готуються також звіти дипломатів (в першу чергу керівного складу) про поїздки по країні перебування, в яких викладається зміст бесід і характер зустрічей, дається оцінка політичної і економічної ситуації в регіонах, робляться висновки і вносяться пропозиції. Ці документи використовуються для підготовки інформаційно-довідкових мате ріалів, річних і піврічних планів.

Окремі звіти складаються представниками інших відомств (МВС, Держмитслужба, Міноборони), які представлені в посольстві, і ці матеріали також використовують ся при складанні звітів про роботу посольства в цілому.

Важливими аналітичними документами інформаційно довідкового характеру є звіти за підсумками візитів глави держави (глави уряду, міністра закордонних справ), в яких стисло відображаються результати візиту, відпрацьовуються рекомендації по розвитку двосторонніх відносин, вносяться пропозиції щодо конкретної і практичної реалізації досягнутих домовленостей.

Звіт за підсумками візиту складається, як правило, з трьох основних частин:

• оцінка вибраної дати і терміну візиту, хронологія зустрічей, загальна оцінка візиту, виходячи з реалізації його концепції;
• ґрунтовний аналіз виконання кожного з розділів візи ту: ділової частини, інформаційного та протокольного забезпечення, організаційних заходів;
• висновки і пропозиції щодо активізації двосторонніх відносин і підвищення їх ефективності.

Досить обсяговим в роботі кожного посольства є листування з консульських питань: візової підтримки, громадянства, витребування і легалізації документів громадянського стану, захисту прав громадян України і т. д.

Окремо слід виділити листування між дипломатичним представництвом і Центром з питань адміністративно-господарської та фінансової діяльності (фінансова звітність, проблеми матеріально-технічного забезпечення, нормативні документи).

Багато уваги кожне представництво приділяє листуванню з іншими відомствами і установами України по їх запитах, а також по запитах окремих громадян, що стосуються в першу чергу економічних і правових проблем, а також конкретних життєвих потреб громадян України.

 

 

 

План:

Визнання держав та встановлення дипломатичних відносин. Заснування дипломатичних представництв.

Класи глав дипломатичних представництв. Дипломатичні ранги. Протокольні правила призначення глави дипломатичного представництва.

Вірчі грамоти та відкличні грамоти. Церемонія вручення вірчих грамот Президентові України.

Візити новопризначеного посла до вручення вірчих грамот та після.

Причини припинення діяльності дипломатичних представництв. Протокольна практика, пов’язана з припиненням діяльності дипломатичних представництв.

Література:

1. Борунков А. Ф. Дипломатический протокол в России. – М., 2000.
2. Молочков Ф. Ф. Дипломатический протокол и дипломатическая практика. – М., 1979.
3. Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. – К., 1996.
4. Руденко Г. М. Україна дипломатична. – К., 1999.

 

1. Відповідно до міжнародного права існує дві форми визнання нових держав: де-факто та де-юре.

Визнання де-факто носить неповний характер. Не маючи змоги заперечувати сам факт існування держави, уряд іншої країни не встановлює з нею дипломатичні відносини, але, незважаючи на це, вступає з нею в ділові контакти, як правило, торгівельні.

У сучасній міжнародній практиці визнання де-факто вживається порівняно мало. Більш поширене визнання де-юре або повне дипломатичне визнання. Воно передбачає встановлення дипломатичних відносин, заснування за взаємною домовленістю дипломатичних представництв, розвиток взаємовигідних торговельних, економічних, культурних та інших зв'язків.

Факт встановлення дипломатичних відносин може бути зафіксованим в телеграмах глав двох держав: глави