Ефективність лікувальної фізичної культури при туберкульозі органів дихання

Пiдвищена пiтливiсть типова для бiльшостi застудних захворювань, але лише при туберкульозi вона спостерiгається переважно вночi та локалiзується у верхнiй половинi тулуба. Пiт має характерний запах.

Як i при iнших застудних захворюваннях, з'являються пiдвищена слабкiсть, швидка стомлюваність. Характерно зниження апетиту, пiдвищена подразливiсть, безсоння, з часом – втрата маси тiла.

Якщо загальний стан протягом 2-3 тижнів не полiпшується, процес переходить на плевру й під час кашлю з'являється бiль у груднiй клiтцi, у мокротиннi виявляють домiшки кровi. 3а таким перебiгом захворювання можна пiдозрювати туберкульоз.

У хворих на туберкульоз легень спочатку утворюється вогнище iз запальною реакцiєю прилеглої тканини. Це так званий первинний туберкульозний комплекс, який часто виявляють i в дiтей. Пiсля одужання первинне вогнище перероджується, у ньому вiдкладається вапно i в подальшому хвороба може нiчим не проявлятися.

Утворення первинного комплексу iнодi супроводжується пiдвищенням температури тiла до 38-39 °С, проте загальний стан дитини порушується незначно. 3ауважують лише блiдiсть дитини та втрату нею апетиту. Кашель i видiлення мокротиння незначнi [4, 5].

Якщо первинний комплекс не гоїться, мiкобактерії туберкульозу потрапляють у русло кровi з бронхових лiмфатичних вузлiв, первинних туберкульозних вогнищ i розносяться кров'ю в легенi, кiстки, суглоби, нирки, мозок, печiнку, селезiнку.

Вiдбувається генералiзацiя процесу (мiлiарний туберкульоз) – в органах з'являються вториннi дрiбнi просоподiбнi туберкульознi вогнища.

Легенева форма гострого мiлiарного туберкульозу з самого початку проявляється надсадним сухим кашлем, задишкою, поверхневим диханням, цiанозом. Температура тiла пiдвищується до 39-40 °С. У разi прогресування хвороби розвивається гостра легенево-серцева недостатнiсть [1].

Iифiльтративний туберкульоз характеризується наявнiстю туберкульозного iнфiльтрату – бронхопневмонiйного фокуса в легенi з казеозним некрозом у центрi. Iнфiльтрати в легенях (обмежена або зливна вогнищева специфiчна пневмонiя) виникають иайчастiше у пiдлiткiв. Вони локалiзуються переважно у верхніх вiддiлах легень. Найтяжчою формою iнфiльтративного туберкульозу, за наявностi якого процес охоплює всю частку легенi, є лобiт. У хворих спостерiгають вираженi симптоми iнтоксикацiї, посилюється дихальна недостатнiсть.

За клiнiчною картиною туберкульоз легень нагадує хронiчну пневмонiю. Хворий на туберкульоз анемiчний, грудна клiтка майже завжди вузька, запала, дихальнi рухи ослабленi. Хвopi нерiдко вiдчувають бiль у грудях (супровiдний плеврит), кашляють, видiляючи спочатку густе, склоподiбне, а згодом бiльш рiдке мокротиння. Нерiдко мокротиння мiстить прожилки кровi – виникає кровохаркання, хоча дiтям, особливо маленьким, це не властиво. За наявностi обширного процесу в мокротиниi виявляють продукти розпаду легеневої тканиии.

У хворих з'являються серцебиття, вiдчуття тиснення в грудях, задишка, розлади травлення. Температура тiла пiдвищена, особливо ввечерi, спостерiгають рясне потовидiлення, зокрема вночi. Усе це виснажує хворого [2, 3].

За несприятливого перебiгу хвороби утворюються каверни – порожнини. Особливо часто вони бувають у дiтей раннього віку та пiдлiткiв. У маленьких дiтей туберкульоз легень зазвичай перебiгає гостро. У старшому вiцi захворювання має схильність до тривалого хронiчного перебiгу, проте в перiод статевого дозрiвання можуть бути загострення.

Основним методом встановлення дiагнозу вiдкритої форми туберкульозу є бактерiоскопiчний. Проводять також пробу Манту та рентгенiвське дослiдження. ВООЗ проти використання флюорографiчного методу дослiдження для первинного виявлення туберкульозу, як найменш ефективного [9].

Результати дослідження.

В системі реабілітаційних методів при туберкульозі легень нами активно використовувались різні засоби і форми лікувальної фізичної культури, які надавали не тільки місцеву, але й загальну дію на макроорганізм, змінювали його реактивні властивості і підвищували опірність організму.

Усім пацієнтам основної групи ми проводили комплекси ЛФК в залежності від діагнозу:

Вогнищевий і інфільтративний туберкульоз легень

Вибір форм і засобів ЛФК ми визначали за рівнем загальної фізичної підготовки, віком і схильностями хворого. Використовували ранкову гігієнічну гімнастику, спортивно-прикладні вправи, які хворі виконували самостійно або груповим методом (ходьба, теренкур, лижі, ковзани, веслування, плавання), ігри (волейбол, городки, настільний теніс, бадмінтон). При усіх формах туберкульозу виключали максимальні навантаження, перевтому, перегрівання, переохолодження і гіперінсоляцію. Не проводили вправ, які зв'язані з великим підвищенням внутрігрудного тиску, з можливістю травм і тривалої вібрації: важка атлетика, футбол, хокей, баскетбол, заняття боксом, боротьбою, мотоспортом.

Якщо в хворих із уперше виявленим туберкульозом симптоми інтоксикації мало виражені, а зміни в легенях мають переважно продуктивний характер без великих інфільтративних фокусів і розпаду, то ЛФК ми призначати відразу ж після початку специфічної антибактеріальної терапії. При ексудативному типі туберкульозного запалення, при масивних інфільтратах типу лобіту, при декількох інфільтративних фокусах і розпаді ЛФК призначати через 1, 5 міс після початку ефективної антибактеріальної терапії, тобто після виявлення позитивних клініко-рентгенологічних зрушень. До цього часу зникли симптоми інтоксикації, зменшились розміри інфільтративних фокусів і порожнин розпаду.

Регулярне застосування фізичних вправ надавало всесторонню і десенсибілізуючу дію на хворого.

ЛФК застосовувалось при всіх формах туберкульозу легень, в період затихання гострого процесу, активізуючи процеси дезінтоксикації в організмі, виробляючи механізм правильного дихання, збільшуючи життєву ємність легень.

Дисемінований туберкульоз легень

ЛФК призначали на ранньому етапі лікування, після ліквідації виражених симптомів інтоксикації.

ЛФК при дисемінованому туберкульозі легень на фоні антибактеріальної терапії сприяла загоєнню порожнин розпаду, істотно поліпшила вентиляційну функцію легень і є одним з важливих засобів патогенетичного лікування і фізичної реабілітації. При переході дисемінованого туберкульозу легень у пневмосклероз, цироз верхніх часток і емфізему спеціальні дихальні вправи зберігають своє значення протягом усього життя хворого.

Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень

Фізичні вправи (в тому числі дихальні) ми не призначати, за винятком періоду передопераційної підготовки і тих випадків, коли приєднувався астмоїдний бронхіт. Для зменшення і полегшення бронхоспастичних проявів застосовували вправи на вольове зменшення об'єму вдиху і тренування дихальних пауз на видиху.

Рухову активність хворих при цій формі туберкульозу обмежували. Хворим проводилась аеротерапія в умовах спокою (верандна терапія).

ЛФК – важливий компонент комплексної терапії, застосовувався для збереження знижених дихальних резервів, поліпшення мікроциркуляції та евакуаторної функції бронхів у циротичній легені, з метою профілактики рецидивуючих бронхітів, поліпшення трофіки дихальної мускулатури і корекції деформованої грудної клітки. Основні форми ЛФК – лікувальна гімнастика і дозована ходьба. Вибір спеціальних вправ і навантаження визначались суворо індивідуально на основі клінічних, рентгенологічних і функціональних даних. Заняття проводилось малогруповим методом чи індивідуально.

В комплексному лікуванні лікувальна фізична культура посилювала тканинний обмін, покращувала роботу серцево-судинної і дихальної системи, підвищувала нервово-психічний тонус та зміцнювала захисні сили організму.

Заняття проводились після нормалізації температури тіла, зняття симптомів інтоксикації, зникнення нічної пітливості, ознобу, підвищеної втомленості. Методика лікувальної фізичної культури передбачала розподіл навантаження на весь організм, строге дозування фізичних навантажень, наростаюче збільшення навантаження, використання в заняттях корегуючих і дихальних вправ.

Чим більше у хворих були виражені порушення легеневої вентиляції і газообміну, тим більше місця ми відводили на заняттях ЛФК спеціальним дихальним вправам – з тренованим подовженим видихом, діафрагмальним диханням і зміцненням дихальної мускулатури.

По мірі покращення стану до них добавляли загально розвиваючі вправи, ще пізніше – дозовану ходьбу.

Орієнтовний комплекс вправ ЛФК при туберкульозі легень

Ходьба в ритм дихання – на рахунок два – вдих, на чотири-шість – видих.

В. п. – стоячи, руки на нижній частині грудної клітки. Піднятись на носки – вдих; опуститись на повну ступню, здавлюючи руками грудну клітку, – видих.

В. п. – стоячи обличчям до гімнастичної стінки, тримаючись руками за рейку на рівні грудей. Зробити повне присідання – видих; повернутись у вихідне положення – вдих.

В. п. – сидячи зверху на гімнастичній лавці, руки в сторони. Повороти тулуба почергово в обидві сторони самостійно або за допомогою методиста-реабілітолога.

В. п. – сидячи, опираючись на спинку стільця, руки на животі. Глибоко видихнути, втягуючи живіт і натиснути на нього руками.

В. п. – сидячи, руки на животі. Відвести лікті назад – вдих; зближувати лікті вперед з натисканням пальцями на стінку живота – подовжений, глибокий видих.

В. п. – лежачи на спині. Глибоке діафрагмальне дихання, із збільшенням подовженості видиху.

В. п. – теж саме. Зігнути ноги, обійнявши їх руками, притиснути до грудей – видих; повернутись в вихідне положення – вдих.

В. п. – теж саме. Сісти, нагнутись вперед, стараючись торкнутись руками пальців ніг, – видих; повернутись в вихідне положення – вдих.

В. п. – лежачи на животі. Прогнутись в попереку з одночасним підніманням ніг і голови вверх – вдих; повернутись в вихідне положення, розслабивши м'язи – подовжений видих.

 

 

Таким чином, останні дані наукових досліджень підтверджують, що туберкульоз продовжує залишатися глобальною проблемою сьогодення як в Україні, так і в інших країнах світу. Хвороба, яка супроводжує людство упродовж його існування, досі не подолана. Туберкульоз веде себе агресивно, вражаючи всі вікові та соціальні групи населення.

1. Дослідження виявило, що фізичні вправи, які використовувались у ЛФК активізували крово- і лімфообіг у легенях, сприяли більш швидкому розсмоктуванню ексудату в легенях і плевральній порожнині, спричиняли встановленню дихальних рухів, збільшили глибину дихання, що, в свою чергу, оживляє газообмін в тканинах, зміцнили нервову систему, покращили сон.

2. Запропонований комплекс фізичних вправ може використовуватись у лікувальній фізичній культурі при туберкульозі органів дихання.

 

 

1. Грейда Б. П., Столяр В. А., Валецький Ю. М., Грейда Н. Б. Реабілітація хворих засобами лікувальної фізкультури. – Луцьк: Видавництво „Волинська обласна друкарня”, 2003. – 310 с.

2. Лечебная физическая культура: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / С. Н. Попов, Н. М. Валеев, Т. С. Гарасева и др. ; Под. ред. С. Н. Попова. – М. : Издательский центр «Академия», 2004. – 416 с.

3. Лечебная физкультура и врачебный контроль / Под ред. Епифанова В. А. и Апанасенко Г. Л. – М. : Медицина, 1990.

4. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина / За ред. Проф. Клапчука В. В. і проф. Дзяка Г. В. – К. : Здоров'я, 1995.

5. Рабухин А. Е. Туберкулез органов дыхания у взрослых. – М. : Медицина, 1990. – 239 с.

6. Р. О. Сабадишин. Внутрішні хвороби. – Рівне. ВАТ „Рівненська друкарня”, 2004 р. – 544 с.

7. Скачко Б. Г. Туберкульоз. Профілактика, лікування, реабілітація. – К. : Медицина, 2006. – 120 с.

8. Савула М. М., Ладний О. Я. Туберкульоз. – Тернопіль. Укр-медкнига, 2000. – 305 с.

Уэст Дж. Физиология дыхания: Пер. с английского. – М., 1988. – 560 с.