Економічна природа та особливості розвитку освітнього потенціалу України

9. Ефективність, результативність освітньої діяльності буде значно підвищена, якщо ставлення суспільства до неї не обмежуватиметься вузькогалузевими інтересами. Загальносуспільний ефект освіти може бути мультиплікований, якщо феномен освіти розглядатиметься не в самому вузькому значенні (як система освіти), а в самому широкому, тобто передбачатиме всі види цілеспрямованого впливу суспільства на людську особистість. Такий широкий підхід практично проявлятиметься у тому, що держава (як суб’єкт визначення освітньої стратегії) максимально враховуватиме всі ті елементи, що знаходяться поза формальною системою освіти. Це – і вплив на здібності людей до саморозвитку та створення найсприятливіших можливостей для високоефективного використання їх здібностей, реалізації їх в процесі трудової діяльності. Це також вплив на соціальне середовище, яке в свою чергу впливає на людину, передає їй знання та інформацію, формує її особистісні творчі якості.

10. Система управління сферою освіти України знаходиться в процесі свого вдосконалення, становлення на нових, демократичних засадах. Актуальними завданнями стосовно цього процесу залишаються зміцнення наданих державі регулюючих функцій, підвищення автономії навчальних закладів та реальне включення інших суб’єктів у процес керівництва галуззю. Здійснення цих важливих стратегічних завдань з одночасним посиленням взаємних зв’язків і взаємодії основних партнерів (держави, громадськості, приватного сектору, керівництва навчальних закладів) дасть змогу активізувати всі складові освітнього процесу, задіяти не тільки важелі формальної системи освіти, а й включити всі ті, що визначають поняття освіти в самому широкому сенсі: вплив спільноти, сім’ї, середовища на особистість, яка здобуває освіту. Підвищення ефективності функціонування освітньої галузі потребує також серйозного посилення відповідальності за результати своєї діяльності, гнучкості і адаптивності навчальних закладів щодо мінливих умов ринку праці, конкурентності та ін.

11. Роль держави залишається вирішальною у сфері освіти, саме держава за допомогою не тільки прямого контролю, а й непрямих методів економічного, правового, організаційного впливу має достатні можливості визначати довгочасну стратегію розвитку цієї галузі, тим самим забезпечувати збереження і примноження національного потенціалу освіти України.

12. Державне фінансування, що залишається основним джерелом фінансових ресурсів освіти, характеризується ускладненням і потребує подальшого вдосконалення через впровадження гнучких стимулюючих методів та форм фінансування. Актуальною проблемою виступає не тільки вдосконалення нормативного підходу до фінансування освіти, а й впровадження елементів фінансування, орієнтованого на кінцеві результати діяльності. Саме такий підхід зможе допомогти поєднувати з одного боку гарантування державою певного рівня фінансування, а з іншого – стимулювати зацікавленість і посилювати відповідальність навчальних закладів за результати своєї діяльності.

13. Надзвичайно важливим при цьому виступає підтвердження державою особливого статусу освіти в суспільстві, визнання її в якості сфери, в якій домінуючою силою мають бути не ринкові фактори, а суспільні, державні, національні. Приватизація має проводитися особливо обережно в освіті. Поширення приватного сектору освіти, хоча і є реальністю сучасного світу, але майже повсюдно здійснюється при провідній участі держави в розвитку освіти. Тільки за умови визнання суспільного, надзвичайно важливого значення наша національна система освіти зможе зберегти і примножити свій духовний потенціал.

14. Для України актуальним і злободенним завданням є врахування світового досвіду тих реформацій, що відбуваються в освіті наприкінці ХХ – початку ХХІ століть. Входження нашої країни до європейської і світової спільноти неможливе без наближення своєї системи освіти до середніх загальновизнаних умов функціонування освітньої галузі. Разом з тим, поряд з намаганням досягти уніфікованості і стандартизації освітніх послуг необхідно підтримувати лінію на збереження національного обличчя і неповторності вітчизняної системи освіти, позитивного досвіду, набутого століттями цивілізаційного поступу. Саме на фундаментальному значенні духовних цінностей має будуватися і розвиватися сьогодні, в осяжному і віддаленому майбутті вся система освіти України.

 

 

Монографії, підручники, брошури:

1. Каленюк І. С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. – К. : Т-во “Кадри”, 2001. – 326 с. (15, 9 друк. арк.)

2. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації// Д. Лук’яненко, А. Поручник та ін. – К. : КНЕУ, 2001. – 538 с. Особисто автору належить розділ 3. 2. Стратегічні аспекти ровитку освіти. – С. 333-356 (1, 9 друк. арк.).

3. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2. / Ю. В. Ніколенко, М. М. Діденко, А. В. Шегда та ін. -К. : Либідь, 1998. – 272 с. Особисто автору належить глава 10. Формування кадрового складу менеджменту. – С. 167-177 (1друк. арк.).

4. Каленюк І. С. Фінансування загальної середньої освіти в Україні. – К. : ТОВ “Кадри”, 2001. – 65 с. (3,