Економічна теорія як наука

justify;">Розрізняють такі види грошей:

- Готівка (банкнота, розмінна монета);

- Безготівкові (кредитні) гроші. Кредитні гроші – це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди і виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей як вексель, чек, банкнота, кредитна картка, електронні гроші. 

Вексель – письмове боргове зобов’язання, завірене відповідним чином, яке видається боржником кредитору при купівлі товару в кредит і є інструментом комерційного кредиту. У ньому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право власника 9 векселедержателя) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого терміну. Вексель використовується для розрахунку замість грошей, в результаті чого виникає вексельний обіг. Векселі бувають простими і переказними. Простий вексель – це вексель, підписаний однією особою на ім’я іншої, який не може бути переданий третій особі. Переказний вексель (тратта) – це вексель, який може передаватися третій особі для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Банкнота – це вексель банку, за яким пред’явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель. 

Чек (з’явилися на основі чекових розрахунків) – це грошовий документ, який видається власникові чекового рахунку в банку в оплату за куплені товари і послуги. Це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей.

Кредитна картка – це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

В сучасних умовах дедалі більше поширюються електронні гроші. Це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи у безготівкових розрахунках між клієнтами і банками за допомогою електронно-інформаційних систем.

 Сукупність усіх залишків грошових засобів у всіх їхніх формах (готівковій і безготівковій), що знаходяться в економіці у певний період часу і забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі, називається грошовою масою. Вона включає декілька елементів (агрегатів), залежно від рівня ліквідності грошових засобів.

С (М0) – це готівкові гроші: монети, банкноти, що перебувають в обігу поза банками;

М1 = М0 + поточні чекові рахунки в банках;

М2 = М1 + заощаджу вальні рахунки і невеликі строкові депозити в комерційних банках і ощадних установах;

М3 = М2 + особливо великі строкові банківські рахунки і внески у спеціалізованих установах (депозитні сертифікати тощо).

4. Система грошового обігу. Закон грошового обігу

Форма організації грошового обігу, яка історично склалася у даній країні і закріплена законодавчо називається грошовою системою.

Грошова система включає такі елементи:

Найменування національної грошової одиниці;

Види грошей і характер їхнього забезпечення;

Порядок емісії грошей, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;

Форми і умови безготівкового платіжного обігу;

Порядок обміну національної грошової одиниці на іноземні, встановлення курсу національної валюти;

Наявність державних фінансових інституцій, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Історично відомі два типи грошової системи: металева і паперово-кредитна. Металева система поділяється на два види:

- Біметалізм - це система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплюється за двома благородними металами – золотом і сріблом.

 - Монометалізм – це система, в якій роль загального еквівалента закріплюється тільки за одним металом – золотом. Розрізняють такі види золотого монометалізму:

- система золотомонетного стандарту ( проіснувала до Першої світової війни);

- система золото зливкового стандарту (Англія, Франція), яка передбачала вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот проводився лише на золоті зливки. 

- система золотодевізного стандарту ( Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та ін.), при якій зв’язок грошей із золотом здійснювався через іноземну валюту (девізу), яка мала золоте забезпечення;

- система золото доларового стандарту, за якої розмін національних валют на золото був відмінений у всіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн – членів МВФ. У 1971 році було припинено обмін доларів на золото.

 З 1976 року за результатами Міжнародної конференції на Ямайці (м. Кінгстон) здійснено перехід до системи паперово-кредитного обігу, основу якої становлять кредитні гроші, що не обмінюються на золото. Відповідно до цієї системи було юридично закріплено демонетизацію золота; скасовано масштаб цін; припинено виконання золотом ролі загального еквівалента; золото перетворилося у звичайний товар, який продається і купується на світових ринках дорогоцінних металів за ринковою ціною; впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.

 Рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і послуг та нетоварні платежі називають грошовим обігом. Він здійснюється на основі певних законів. Одним із найважливіших є закон грошового обігу, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу. Він передбачає, що в обігу протягом певного періоду має бути об’єктивно зумовлена кількість грошей і відображає внутрішні зв’язки між грошовою масою і кількістю товарів, рівнем цін, швидкістю обігу грошей. 

 Для визначення грошової маси, згідно неокласичної теорії, застосовується рівнянням обміну, запропоноване американським економістом І. Фішером (