Економічні функції держави

 

1. Економічні функції держави

2. Структура цільової комплексної програми

3. Державне регулювання інноваційних процесів

4. Які є форми державного регулювання цін?

5. Які функції державних органів України у сфері науково-технічної політики?

6. У чому полягає сутність девальвації та ревальвації державної грошової одиниці?

7. У чому полягає сутність державного регулювання підприємництва?

8. За рахунок яких джерел формуються доходи державного бюджету України?

9. Який зміст балансу грошових доходів і витрат населення?

 

 

1. Цільова – полягає у визначенні цілей, пріоритетів (лат. prior – перший, перевага) і основних напрямків розвитку національної економіки.

2. Стимулююча передбачає формування регуляторів, здатних ефективно впливати на діяльність господарюючих суб'єктів (їхні інтереси) і стимулювати економічні процеси у бажаному для суспільства напрямку.

3. Нормативна {регламентуюча) – держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб'єктів економіки, визначає правовий простір.

4. Коригуюча – зводиться до коригування (лат. – виправляти) розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогресивних процесів, усунення негативних екстерналій і забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя суспільства.

5. Соціальна – передбачає регулювання державою соціально-економічних відносин (наприклад, між підприємцями і робітниками), перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, збереження навколишнього середовища тощо.

6. Безпосереднє управління неринковим сектором економіки – це регулювання державного сектору економіки, створення суспільних товарів і благ.

7. Контролююча – означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних та соціальних стандартів тощо.

Мінімальні функції держави:

- створення правової бази;

- захист конкуренції;

- забезпечення економіки необхідною кількістю грошей;

- мінімізація негативних екстерналій;

- розподіл і перерозподіл доходів;

- виробництво суспільних товарів і благ.

Державне регулювання економіки – це управління соціально-економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об'єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації певних цілей.

 

 

Структура економіки – це співвідношення різних елементів економічної системи, що відображають народногосподарські пропорції та стан суспільного поділу праці.

Критерії визначення структури економіки:

- обсяги виробленої продукції та наданих послуг (абсолютні чи відносні) ;

- чисельність зайнятого населення;

- обсяг спожитого капіталу (вартість основних фондів). Показники структури економіки:

- натуральні;

- вартісні.

Відтворювальна структура характеризує:

- використання ВНП (ВВП) на відновлення основного капіталу, споживання та нагромадження;

- співвідношення між виробничим та особистим споживанням.

Галузева структура виражає пропорції розвитку окремих галузей, підгалузеи, видів діяльності, виробництв, сфер національної економіки.

У складі національної економіки України вітчизняна статистика та управління виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві господарські комплекси тощо. За Класифікатором галузей економіки виділяють такі великі галузі:

 

ПромисловістьСільське господарство

Лісове господарствоТранспорт

Зв'язокБудівництво

Торгівля і громадське харчуванняМатеріально-технічне забезпечення і збут

ЗаготівляІнформаційно-обчислювальне обслуговування

Операції з нерухомістюЗагальна комерційна діяльність щодо забезпечення функціонування ринку

Геологія та розвідка надрГеодезична та гідрометеорологічна служби

 

Визначальною ознакою виділення значних галузей економіки є однотипність виконання підприємствами й організаціями функцій, видів діяльності. Класифікаційною одиницею галузі є підприємство, яке має самостійний баланс та банківський рахунок. (Якщо підприємство займається різноманітними видами діяльності, то воно належить до відповідної галузі за переважаючою частиною його діяльності).

У складі галузей виділяють підгалузі – сукупність підприємств, що випускають однорідну продукцію чи виконують однорідні послуги. Наприклад, у сільському господарстві – тваринництво і рослинництво, на транспорті – його окремі види (автомобільний, залізничний, водний, повітряний, трубопровідний) тощо.

За міжнародною галузевою класифікацією ООН до сфери економічної діяльності належать такі її види:

- сільське господарство, мисливство, лісове господарство і рибальство;

- гірничодобувна промисловість;

- обробна промисловість;

- електроенергетика, газо- і водопостачання;

- будівництво;

- оптова і роздрібна торгівля, ресторани, готельне господарство;

- транспорт, складське господарство і зв'язок;

- фінанси, страхування, операції з нерухомим майном, комерційні послуги;

- комунальне, суспільне та особисте обслуговування.

Територіальна структура відображає розміщення виробництва в окремих економічних районах, що визначаються певними умовами (наявністю природних ресурсів, географічним положенням, кліматичними та іншими умовами).

Соціальна структура характеризує співвідношення між:

- організаційно-правовими формами підприємництва з урахуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підприємствами) ;

- групами населення за рівнем доходів (диференціація до ходів різних груп населення).

Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.

 

 

Механізм макроекономічного регулювання науково-технічних та інноваційних процесів передбачає: – нормативно-правове забезпечення;

- систему державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень, у тому числі їх пряме фінансування;

- визначення пріоритетів у сфері науки і техніки, їх всебічну підтримку та заохочення;

- диверсифікацію джерел мобілізації коштів на науково-