Економічні наслідки інфляції

Ще одним наслідком високої інфляції стала поява в Україні тіньового ринку валюти при фактичній відсутності легального та його жорсткій регламентації.

Наступним важливим наслідком інфляції є зниження курсу української національної грошової одиниці по відношенню до інших більш сталих валют. А це вносить значний елемент невизначеності та несталості в здійснення валютних операцій, ускладнює розвиток міжнародних економічних відносин, призводить до того, що велика частина торговельних операцій проводиться у валютах зарубіжних країн або на бартерній основі.

В той же час інфляційне падіння валютного курсу справляє суперечливий вплив на розвиток економічних відносин. Падіння курсу української валюти сприяє зниженню цін на експортні товари, обчислені в іноземній валюті, а це зміцнює їхню конкурентоспроможність на зовнішньому ринку, призводить до зростання експорту і надходжень від нього, тим самим посилюючи позиції України в міжнародній торгівлі. Під впливом зниження курсу збільшується ціна імпортованих товарів, підтримуючи конкурентоспроможність національного виробництва на внутрішньому ринку. Це, в свою чергу, призводить до скорочення імпорту і створення можливостей для збалансування зовнішньої торгівлі.

 

 

Вплив інфляції на положення населення не вичерпується лише розглядом проблеми впливу інфляції на зайнятість. Значно сильніший безпосередній вплив інфляції на доходи населення, які в реальному обчисленні швидко знижуються.

Істотна ознака інфляції поряд зі знеціненням грошей полягає в перерозподілі частини національного доходу: інфляцію відрізняє від простої зміни масштабу цін саме нерівномірність їх зростання на різноманітні товари. Внаслідок високої інфляції знижуються реальні доходи більшості населення. Проте існування «грошової ілюзії» може дещо знизити психологічний вплив інфляції.

Зниження реальної заробітної плати і реальних доходів в цілому особливо інтенсивно відбувалось в умовах гіперінфляції. Номінальна заробітна плата не встигала за високими темпами інфляції і, навпаки, зниження темпів інфляції призводило до зростання реальної заробітної плати.

Різке зниження реальної заробітної плати призвело до того, що її частка в структурі витрат виробництва в народному господарстві знизилась. Таке різке скорочення частки зарплати під впливом інфляції не могло не вплинути на структуру внутрішнього ринку, його місткість і пропорції. Воно об'єктивно призвело до відставання реального платоспроможного попиту від можливостей пропозиції та неминуче скоротило саму пропозицію, поглиблюючи тим самим кризове падіння виробництва і посилюючи інфляцію, викликану шоком пропозиції.

Найбільший спад виробництва спостерігається в наукомістких та тих галузях, де існує найбільш швидкий оборот капіталу, продукція яких орієнтована на задоволення попиту населення: в легкій, харчовій промисловості, на підприємствах, які випускають продукцію культурно-побутового призначення.

Особливо негативно вплинула інфляція на фіксовані доходи осіб, які отримують різні соціальні допомоги: пенсіонерів, студентів, безробітних та на заробітки працівників бюджетної сфери. Збільшення цих допомог і заробітків значно відстає від динаміки доходів інших верств населення і побудоване на принципі лише часткової компенсації зростання рівня цін. Через це доходи цієї категорії населення внаслідок інфляції знижуються більш інтенсивно, а компенсація їх в процесі індексації не перевищувала 80 відсотків реального зростання цін.

Окрім прямого впливу інфляція справляє і непрямий вплив на доходи основної маси населення через зміни в оподаткуванні. Під впливом інфляції збільшується кількість платників податків за рахунок залучення до їхніх рядів осіб, які раніше не підлягали оподаткуванню: з падінням купівельної спроможності та номінальним зростанням грошових доходів все більше категорій населення включається до сфери оподаткування. Іншим каналом впливу інфляції на пряме оподаткування доходів населення є збільшення фактичних норм обкладання податком, причому порівняно більшою мірою зростають податки платників з більш низькими доходами. Проте в будь-якому разі інфляція призводить до збільшення податкового тягаря і тим самим до ще більшого зниження рівня реальних доходів населення. Індексація податкових ставок та неоподатковуваного мінімуму доходів призводить до фактичного зменшення надходжень до бюджету, що для держави тепер зовсім неприйнятно. Але таке становище вихолощує суть такого соціального нормативу як неоподатковуваний мінімум. Він перестає бути тим інструментом економічної політики, який дає змогу забезпечити населенню свої мінімальні споживчі потреби у повному обсязі.

Інфляція справляє свій згубний вплив не тільки на поточні доходи населення, а й на їхні заощадження. Зростання інфляції призводить до швидкого знецінення не дуже великих заощаджень населення в грошовій формі, включаючи готівку та банківські вклади.

Аналіз динаміки грошових заощаджень населення України показує, що в період посилення інфляційного процесу норма заощадження в його доходах знижується. Зубожіння населення, викликане зростанням інфляції, призводить до того, що частка заощаджень населення в загальному грошовому доході різко скорочується, хоча в попередній період вона постійно зростала.

Проте найбільш поширеною формою заощаджень в умовах інфляції стала купівля населенням конвертованої валюти.

Не поспішає населення вкладати свої заощадження у цінні папери. Головна причина полягає в тому, що вже зникло досить багато трастів, банків, довірчих та інвестиційних компаній, які широко випускали свої цінні папери, а ті, які залишились на ринку, не змогли виконати свої гучноголосі обіцянки про надвисокі дивіденди, рівень яких мав випереджати рівень інфляції.

При інфляційній втраті грішми їхньої купівельної спроможності збільшуються заощадження в формі фізичних активів (золота, срібла, коштовностей і нерухомої власності — дач, квартир тощо), вартість яких у грошовому вираженні зростає, тоді як вартість фінансових активів (акцій, облігацій, банківських депозитів і просто готівкових грошей) в наших умовах знижується. Останнім часом як сфера, в яку можна вкладати заощаджені кошти, почала розглядатися також земля.

До негативних наслідків впливу інфляції на соціально-економічне положення населення (особливо його найбідніших прошарків) в перехідний період можна віднести те, що держава, намагаючись придушити інфляцію, пішла на скорочення витрат бюджету спрямованих на різні види соціальної допомоги та на утримання соціальної сфери. Це призвело не тільки до появи закладів соціальної сфери недержавної форми власності, а й до швидкого поширення системи платних послуг в державних соціальних установах.

Важливим наслідком впливу інфляції на соціально-економічний стан населення в перехідний період стало поглиблення диференціації доходів різних соціальних груп і посилення на цьому ґрунті економічної та соціальної нерівності. Внаслідок інфляції бідні стають ще біднішими, а багаті — ще багатшими.

Під впливом інфляції деформується структура споживчих цінностей, культурних переваг тощо. Проходить інтенсивна зміна способу життя основної маси населення. Для виживання та стабілізації своїх доходів люди починають інтенсивно працювати в особистих підсобних господарствах, що веде до значного (майже в 2 рази) зростання частки сімейних доходів з цього джерела, вони відмовляються від культурно-побутових послуг та дозвілля.

Сприяючи розвою нелегальної економіки в найрізноманітніших її проявах, інфляція підгодовує дух шахрайства. В умовах ринкової трансформації системи суспільних відносин інфляція сприяє розширенню масштабів спекуляції та зростанню частки доходів, які отримують з цього джерела. Крім того, інфляція створює сприятливі умови і для незаконних валютних операцій, приховування доходів від оподаткування тощо. Все це разом узяте істотно погіршує соціальний клімат у суспільстві.

Досвід України підтвердив зауваження Дж. Сакса про те, що "... висока інфляція, яка супроводжується всеохоплюючим і хаотичним перерозподілом доходів та достатку, здатна підірвати суспільний устрій".

 

 

Викладене дає підстави розглядати інфляцію в умовах ринкової трансформації економічної системи в Україні як засіб перерозподілу не тільки суспільного продукту, а й національного багатства в інтересах певних досить вузьких прошарків населення, які займаються підприємницькою діяльністю. Інфляція виступила тим важелем, який створив оптимальні умови для швидкого відчуження більшості населення не тільки від їхніх особистих трудових заощаджень та реальної власності на засоби виробництва, а й від засобів існування, посиливши поляризацію суспільства. Вона стимулювала першопочаткове нагромадження капіталу в недержавному секторі. При цьому стимулювання здійснювалось дещо новим, відмінним від традиційного способом — через механізм нерівномірного зростання цін і проникнення в дещо нові та досить прибуткові види діяльності, раніше монополізовані державою. Сприявши значному падінню виробництва, знеціненню основного капіталу підприємств, вона об'єктивно полегшила здійснення процесу приватизації, забезпечила економічні і інституційні передумови для переходу до нової системи економічних відносин.

Водночас інфляція, викликавши появу серйозних диспропорцій у суспільному відтворенні, порушивши його сталість та безперервність, спровокувавши поглиблення спаду виробництва, спричинивши зростання розшарування українського суспільства та збільшення злиденності більшої частини населення, посилила нестабільність суспільного розвитку та створила політичну загрозу для подальших трансформаційних економічних зрушень. Саме це зумовило необхідність швидкого придушення інфляції, оскільки її продовження посилювало політичну нестабільність та створювало загрозу повернення до планово-розподільчої економічної системи.

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці — падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету — та забезпечити передумови для подальшого економічного росту.

 

 

1. Курс экономики (за ред. Райзберга). — М., 1997. — 391 с.
2. Мельник О.М. Інфляція: Теорія і практика регулювання. — К.: т-во “Знання”, 1999. — 258 с.
3. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. — К., 1999. — 288 с.
4. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи // Вісник НБУ. — 2007. — № 3. — С.2-5.
5. Скрипник А. Інфляція, фактори впливу та інструменти регулювання // Вісник НБУ. — 2003. — №9 - С.13-15.
6. Шевчук В. Інфляційний “перегрів" української економіки в 2003-2004 роках: причини та наслідки // Економіст. — 2005. — № 11. — С.33-38.