Економічні потреби на підприємствах в ринкових умовах господарювання

 

Де Розп — рівень реалізації закону зростання особистих потреб народу; С — споживання домогосподарствами матеріальних благ і послуг; Пт — традиційні (звичайні) потреби; Пн — нові потреби.

Оскільки виробництво і наука розвиваються, то створюються умови для освоєння в перспективі нових предметів споживання та засобів виробництва. На основі цього виникають абсолютно нові потреби (Пан). Наприклад, проект випуску авіаконструкторським бюро ім. Антонова суперлітака «Мрія» означає формування нової потреби суспільства. Це потенційна потреба, яка буде реалізована лише тоді, коли конструктори доведуть модель нового літака до того рівня якості, який відповідає вимогам нової техніки в авіації і потребам практики.[24, с. 72]

Зародження абсолютно нових потреб супроводжується відмиранням деяких традиційних потреб (повністю або в основному). Так, фактично немає потреби в кінних жатках, гасових лампах, дерев'яних відрах та багатьох інших речах, споживання яких було характерним для суспільства протягом багатьох століть.

Таким чином, сукупні потреби зростають завдяки тому, що традиційні потреби розширюють свої межі за рахунок нових потреб, які згодом стають традиційними; у свою чергу нові потреби розширюють свої межі за рахунок потреб, що формуються, котрі через певний час стають новими потребами, що їх виробництво має реальну можливість задовольняти. Наука і технічний прогрес, а також розвинена культура людини створюють умови для зародження принципово нових потреб, які зростають швидше ніж відмирають деякі традиційні. Загалом сукупні потреби суспільства зростають. Такі основні складові механізму дії закону зростання потреб[5, c. 121-123].

Отже, відповідно до закону зростання потреб відбувається стале і якісне зростання економічних потреб. Сфера потреб розширюється не тільки по вертикалі, але й по горизонталі: потреби вищого рівня виникають у все більшої кількості людей; у міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш високого рівня.

До специфічних особливостей дії закону зростаючих потреб належить його «незворотність»: з тією чи іншою мірою інтенсивності за будь-якої ситуації потреби змінюються, як правило, в одному напрямку — у бік зростання. У розвитку потреб, як і в їх задоволенні, виключно велика роль належить виробництву. Проте слід пам'ятати, що поза потребами неможливе й саме виробництво. А забезпечення умов для безперервного розвитку потреб є рушійною силою розвитку суспільного виробництва. Цей взаємозв'язок можна виразити такою формулою:

 

де Вр — розвиток суспільного виробництва; Пу — створення умов для безперервного розвитку потреб[1, c. 53-54].

 

 

Кінцевою метою виробництва є задоволення різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника. Виробництво, яке працює не з метою задоволення потреб людини чи суспільства, тобто заради власне виробництва, є безглуздою витратою обмежених ресурсів землі, корисних копалин, довкілля, економічних благ і робочої сили.

Отже, потреба — категорія, що відбиває ставлення людей, а звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності. Структура потреб велика. Крім економічних потреб, існує низка інших — культурних, політичних, ідеологічних, національних і т. ін.

Економічні потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами. 

Отже, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами і об’єктами. 

За суб’єктами потреби поділяють на: 

• індивідуальні, колективні та суспільні; 
• домогосподарств, підприємств і держави; 
• суспільно-економічних класів і соціальних груп.

За об’єктами потреби класифікуються так:

Розглядаючи структуру економічних потреб, слід звернути увагу на те, що за способом їх задоволення вони поділяються на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі — виробничі.

Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, — обмеженими.

За ступенем реалізації потреби в матеріальних благах і послугах можна класифікувати як дійсні, платоспроможні і перспективні

Потреби людей не є постійними. Вони — продукт розвитку суспільства. Їх характер, структура і способи задоволення залежить від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і науки, соціально-економічного ладу. У кожному суспільстві діє закон зростання потреб. 

Його суть полягає в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини як особистості та продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб. Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва у процесі розвитку.

Відповідно до закону зростання потреб відбувається стале і якісне зростання економічних потреб. Сфера потреб розширюється не тільки по вертикалі, але й по горизонталі: потреби вищого рівня виникають у все більшої кількості людей; у міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш високого рівня.

 

1. Дзюбик С. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. -К.: Знання , 2006. -481 с
2. Бернгольц П. Основи політичної економії / Пер. з нім. К., 1997.
3. Бернгольц П., Браер ф. Основи політичної економії. Теорія економічних систем. – Том 1. – К.: Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. 1997
4. Основи економічної теорії  : Підручник/ В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко и др.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. -К.: Алерта, 2005. -510 с.
5. Основи економічної теорії  : Підручник/ О. О. Мамалуй, О. А. Гриценко, Л. В. Гриценко та ін., За заг. ред. О. О. Мамалуя; М-во освіти і науки України. -К.: Юрінком Інтер, 2003. -478 с.
6. Валовой Д.В. и др. Политэкономия (история экономических учений, экономическая теория, мировая экономика)6 Учебное пособие для вузов. – М., 2001
7. Видяпин В.И. Экономическая теория. Политическая экономия: Учебник. – М., 1997.
8. Бузгайн А.В. Переходная экономика: Курс по политической экономии. – М.: Таурус, 1994.
9. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 2001
10. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес,2001. – 581 с.
11. Рудавка С. І.  Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ С. І. Рудавка, Л. Б. Ольшевський; За ред. С. І. Рудавки. -3-є вид. перероб. і доп.. -Вінниця: Тезис, 2003. -340 с.
12. Уразов А. Основи економічної теорії : Навчальний посібник/ Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух,; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . -К.: МАУП, 2005. -323 с.
13. Політична економія. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. –672 с. (Альма-матер)
14. Політична економія: Навч. посіб. / За ред. проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001
15. Основи економічної теорії: політ економічний аспект. Частини І, ІІ, ІІІ. КНУ ім. Т. Шевченка
16. Мамедов О.Ю. Политэкономия. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1999.
17. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. – К.: ВЦ “Академія”, 1999
18. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. – К.: Вікар, 2003.
19. П.Єршов  «Потреби людини»
20. Старостенко Г.Г. Політична економія: Навч. посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.
21. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник/ Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-прес, 2002. – 615 с.
22. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес,2001. – 581 с.
23. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер. с англ. – М.: Дело, 1996.
24. Економічна теорія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К. : ЦУЛ, 2007. – 256 с.
25. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономіка. — К.: Либідь, 1999. 
26. Попов А.И. Экономическая теория: учебник / А.И. Попов. – 4-е изд. – СПб. : Питер, 2006. – 544 с.
27. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії: підручник / Ред. Ю.В. Ніколенко. – 3-ге вид. – К. : ЦУЛ, 2003. – 540 с.
28. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М.: Общество «Знание», 1996.
29. Кушнір В.С. Основи теорії економіки: навчальний посібник / В.С. Кушнір [та ін.] . – К. : Кондор, 2007. – 229 с.
30. Євременко В.Г. Основи соціальної економіки: Популярний курс. – К.: МАУП, 1997
31. Білик В.О. Економічна теорія: навчальний посібник/ред. В.О. Білик, ред. П.Т. Саблук. – 2-ге вид., перероб. Та доп. – К. :ННЦІАЕ, 2004. – 560 с.
32. Система национальных счетов — инструмент макроэкономическо-го анализа: Учеб. пособие / Под ред. Ю. Н. Иванова. — М.: Финстат, 2002
33. Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Ч.1. Загальна економічна теорія; Ч.2, Спеціальна економічна теорія: Підручник. – К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.
34. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995.
35. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М.: Общество «Знание», 1996
36. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред.Ю.В. Ніколенка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998.
37. Мамалуй О.О. Основи економічної теорії: підручник / ред. О.О. Мамалуй. – К. : Юрынком Ынтер, 2006. – 480 с.
38. Семюельсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка: Пер. з англ. – К.: Основи, 1995.
39. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: посібник / Ред. С.В. Мочерний. – К. : Академія, 2002. – 472 с.
40. Воробйов Є.М.  Економічна теорія. Модульний курс: навчальний посібник / Є.М. Воробйов. – Харків : Торсінг плюс, 2009. – 320 с.