Економічні, соціальні та культурні права людини та громадян в Україні та їх гарантія

 

 

Гарантії реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина – це умови та засоби, принципи та норми, які забезпечують здійснення, захист і охорону зазначених прав, є запорукою виконання державою та іншими суб’єктами правовідносин тих обов’язків, які покладаються на них з метою реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Зазначені гарантії взаємообумовлені і взаємопов’язані, а тому складають відповідну систему і разом, у сукупності, забезпечують систему прав і свобод людини і громадянина. Водночас окремі гарантії є спеціальними і призначені для забезпечення реалізації тих чи інших прав та свобод людини і громадянина або їх груп.

Взагалі усі можливі гарантії забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина прийнято поділяти на загально-соціальні (загальні) та власне правові, юридичні (спеціальні). [32; с 7]

До загально-соціальних гарантій слід віднести ідеологічні, політичні, економічні, соціальні, організаційні. Ті чи інші загальні гарантії завжди є пріоритетними у сфері реалізації відповідної групи прав людини і громадянина. Так, визначальними для реалізації політичних прав громадян є політичні й ідеологічні гарантії, для реалізації економічних – ідеологічні і політичні, соціальних і екологічних – економічні, культурних – економічні і соціальні, особистих та інших – політичні й організаційні.

Загально-соціальні та юридичні гарантії узгоджені і тісно пов’язані між собою. Більшість перших формально закріплена в Конституції і законах України. Власне правові ж гарантії часто фактично виглядають як політико-правові, соціально-правові тощо.

До ідеологічних гарантій можна віднести побудову правової системи держави на основі ліберальної концепції прав людини, яка визнає права людини як природні і передбачає їх пріоритет щодо прав колективу, держави, суспільства, а також ідеологічний плюралізм і багатоманітність, заборона визнання державою жодної ідеології як обов’язкової. Ці гарантії втілені у ст. ст. 8, 9, 11, 15 та інших Конституції України.

Політичними гарантіями є суверенітет держави, суворе дотримання її демократичних засад, фактична незмінність її конституційного ладу, закріпленого в Основному Законі України, суворе забезпечення законності і неможливості зловживань з боку політичної влади, відкритість політичної системи і наявність можливостей для вільної діяльності політичних партій та громадських організацій, наявність усіх інших ознак правової держави у їх сукупності.

Між тим, саме ці гарантії є визначальними. Адже неефективний політичний (державний) лад гальмує розвиток економічних та інших відносин і, відтак, не дає можливості створити належні економічні, ідеологічні, соціальні та правові гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина. [32; c 29 – 31]

Економічні гарантії знайшли своє відображення у ст. ст. 13, 41, 95 та інших Конституції України. Ними є ринкова економіка, основу якої складають ліберальні відносини власності, поєднані зі свободою підприємницької діяльності та ефективним використанням державної власності і дійовою системою державного регулювання економіки, а також ресурсна, фінансова та технологічна незалежність національної економіки від інших країн.

Якщо політичні гарантії є визначальними для реалізації усієї системи конституційних прав та свобод людини і громадянина, то належні економічні гарантії фактично обумовлюють можливість реалізації соціальних, культурних, деяких інших прав та свобод людини і громадянина (права на соціальний захист, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на освіту, на охорону здоров’я тощо). Реалізація деяких інших прав та свобод людини і громадянина (таких як свобода думки і слова, право на повагу до гідності, право на захист від втручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, свобода пересування, право на мирні збори, свобода асоціацій, право на підприємницьку діяльність тощо) не потребує чи майже не потребує матеріальних затрат з боку держави. [34; c. 28 – 31]

Власне соціальними гарантіями слід визнати відсутність будь-якого суспільно-політичного протистояння окремих соціальних верств населення та регіонів України, максимальна зайнятість населення, відсутність тенденцій моральної та духовної деградації в суспільстві, за яких здійснення прав і свобод одними людьми чи групами людей стає можливим лише за рахунок нехтування правами і свободами інших. В Україні ці гарантії також не знаходяться на належному рівні. [23 c. 82]

До організаційних гарантій можна віднести матеріально-технічне забезпечення суду та інших органів захисту прав людини і громадянина, загальну ефективність судової та правоохоронної діяльності, рівень кваліфікації суддів та працівників правоохоронних органів тощо.

Правові (юридичні) гарантії реалізації прав та свобод людини і громадянина – це встановлені державою із наданням їм формальної (юридичної) обов’язковості принципи та норми, які забезпечують здійснення зазначених прав і свобод шляхом належної регламентації порядку їх здійснення, а також їх захисту та охорони. За критерієм їх змісту серед правових гарантій можна виділити: матеріальні (положення правових норм, які безпосередньо містять ті чи інші приписи та заборони) ; процесуальні (положення, які визначають процес реалізації матеріальних гарантій) ; організаційні (положення, які, зокрема, визначають систему судових і власне правоохоронних органів, інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування, встановлюють їх функції,