Економіка Древньої Індії

 

Хронологічна таблиця

Вступ

1. Економіка Древньої Індії

2. Сільське господарство і ремесла

3. Вплив науки на господарство

Висновок

Використана література

 

 

V тис. до н. е. – почали вирощувати бавовну.

IV тис. до н. е. – почали вирощувати цукровий очерет.

III тис. до н. е. – корінним населенням на півночі півострова були створені міста Мохенджо-Даро і Хараппа, розкопки яких свідчать про високий рівень економіки і культури місцевих жителів.

II тис. до н. е. – древні міста Індії були скорені племенами аріїв, що спустилися з гір Гіндукушу.

II тис. до н. е. – індійські астрономи установили фази місяця, місячний зодіак.

Рубіж II – I тисячоріччя до н. е. – нове населення Індії (індійці) знову перейшло до землеробства.

VI ст. до н. е. – у північно-східній частині Індії існувало кілька держав: Магадха і Кашала, що боролася за гегемонію в цьому районі.

VI ст. до н. е. – Північно-Західна Індія підпадає під владу перського царя Дарія I.

VI ст. н. е. – пишуться астрономічні трактати.

V ст. до н. е. – Магадха перемагає в цій боротьбі.

VI-III ст. до н. е. – розширення наукових знань і культури.

327 р. до н. е. – Олександр Македонський, розбивши війська Дарія, захопив Північно-Західну Індію.

I ст. н. е. – перший медичний трактат Самхіта Чарака, трактат Сушрута Самхіта.

 

 

Індія – древня країна віком приблизно 8 тис. років. На її території проживав дивний народ індці. Які поділялися на кілька суспільних класів. Де важливу роль грали жреці. Хоча історикам не відомо хто правив цією державою. Індці мали свою мову і писемність. Їхні письмена не можуть розшифрувати вчені донині.

Древні індці подарували людству такі сільськогосподарські культури, як бавовна, цукровий очерет. Робили тонку тканину – ситець. Вони приручили найбільшу тварину у світі – слона.

Вірили в різних богів, обожнювали тварин. Нарівні з богами шанувалися Веди, мова санскрит і брахмани як хоронителі культури і священних знань. Брахманів вважали живими богами. Історія Індії дозволяє вивчити найважливіший етап у розвитку людства – розпад родового ладу, виникнення класів і древніх рабовласницьких суспільств, створення держав, початок цивілізацій і економіки, як організованої сфери діяльності людини.

Відділення скотарства від землеробства, розвиток сільського господарства і виділення з нього ремесел, виникнення металургії, винекнення потреби в додатковій робочій силі. Нею ставали головним чином полонені, котрих перетворювали в рабів. Зростання виробництва дає надлишковий продукт, що стає об'єктом обміну. З'явилася торгівля, а потім і гроші. Родова громада поступово розпадається. Війни і торгівля збільшували майнове розшарування. Виникає перший розподіл суспільства на класи – рабовласників і рабів. Для охорони інтересів власників, майна, рабовласників і захисту від зовнішньої небезпеки створюється держава.

 

 

Серед цивілізацій і древніх держав, що виникли на планеті, особливе місце займає індійська цивілізація, що зробила величезний вплив на розвиток економіки і культури всієї Південно-Східної Азії.

З найдавніших часів півострів Індо-держав був заселений людиною – племенами дравідів. Ареал їх проживання з півночі був обмежений Гімалаями, із заходу і сходу – водами океану. Така відгородженість від зовнішнього світу виразилася в самобутності населення і його господарства, культури. Для проживання людей найбільш сприятливими районами були долини рік Інду і Гангу і їхніх припливів. Жаркий клімат і недолік опадів вимагали зрошуваного землеробства, що у свою чергу змушувало людей об’єднуватися для проведення іригаційних робіт.

Вже в III тис. до н. е. корінним населенням на півночі півострова були створені держави і міста Мохенджо-Даро і Хараппа, розкопки яких свідчать про високий рівень економіки і культури місцевих жителів.

Місто Мохенджо-Даро було найбільшим для свого часу, його площа досягала 260 га. У місті були великі будинки площею 200 м2 і більше. У центрі міста був штучний басейн глибиною 3 м, викладений двома рядами цеглин. У місті існував водопровід. Вода надходила в місто і розводилася по його території по керамічних трубах. Для того щоб не було витоку води, на кінцях труб були фланці. Стики труб ущільнювалися асфальтом. У будинках багатих людей були ванні кімнати і туалети. Місто мало каналізацію, стічні води з житлових будинків попадали у вуличні каналізаційні мережі і по них виводилися за межі міста.

Розвинена була і торгівля. Про це свідчать залишки критого великого ринку з постійними прилавками, знайдені гирі, великі складські приміщення. Жителі мали свою ієрогліфічну писемність. Існували торгові зв'язки з державами Месопотамії, на територіях яких були знайдені печатки з древньоіндійськими письменами.

Основним заняттям населення було землеробство. Вирощувалися пшениця, ячмінь, овочі. З найдавніших часів (V тис. до н. е.) тут стали вирощувати бавовну, а з IV тис. до н. е. – цукровий очерет. Для обробки ґрунту використовувався плуг із кремінним лемешем. Хліборобами були вільні общинники, з яких стягувалися натуральні податки. У господарстві великих землевласників застосовувалася праця рабів.

Високого рівня досягли ремесла. У керамічному виробництві використовувалося гончарне