Економіка водогосподарської організації

Тема 8. Економіка водогосподарської організації

 

8.1. Поняття водогосподарської організації.

8.2. Основні фонди водогосподарської організації.

8.3. Оборотні фонди водогосподарської організації.

8.4. Персонал водогосподарської організації та продуктивність праці.

8.5. Витрати виробництва водогосподарської організації.

8.6. Формування тарифу на воду.

 

8.1. Поняття водогосподарської організації

 

Виробничою одиницею водогосподарського виробництва н меліорованих землях, яка забезпечує технічну експлуатації міжгосподарської частини гідромеліоративних систем, иодогосподарське підприємство - водогосподарські організац (управління меліоративних систем). Вони функціонують як відносн відокремлені господарські одиниці у водогосподарськом виробництві на меліорованих землях і силами свого колектив здійснюють виробничо-господарську діяльність. Ці підприємств часто виконують різні функції, задовольняють потреби у послугах и іїльки сільське господарство, але і інші галузі иародного господарства (промисловість, комунальне господарство тощо) н основі конкретної технології виробництва.

Послуги (продукція) водного господарства — діяльність, ще забезпечує створення відповідних умов зволоження на меліорованих землях з метою одержання високих і стійких урожаїї сільськогосподарських культур на цих землях. Вони характеризуються специфічними особливостями:

1. Послуги водного господарства є складовою технології вирощування сільськогосподарських культур на меліорованих землях, тому вони на цих землях є обов'язковими.

2. Послуги водного господарства не транспортабельні, їх не можна перемістити за межі меліорованої території; носять чітко виражений місцевий характер, тому мають свій специфічний характер;

3. Послуги водного господарства є невзаємозамінні; виконання чи перевиконання одних видів послуг не виключає потреби в інших послугах;

4. Послуги водного господарства носять строковий характер, тобто їх потрібно надавати у відповідні строки вимог сільськогосподарських культур і прийнятої технології їх вирощування;

5. Послуги водного господарства характеризуються сезонністю їх надання, що впливає на результати господарської діяльності водогосподарських підприємств.

6. Послуги водного господарства характеризуються високою трудоємністю, що зумовлено великими витратами ручної праці.

7. Обсяг послуг водного господарства визначається потребами в них сільськогосподарського виробництва на меліорованих землях.

 

8.2. Основні фонди водогосподарської організації

 

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад 1 рік), при цьому не змінюють свій натурально-речовий стан, а свою вартість переносять конкретною працею на виготовлену продукцію поступово (частинами), по мірі зносу, шляхом амортизаційних відрахувань.

Залежно від функції, що виконують засоби праці у виробничому процесі вони класифікуються за виробничим призначенням за такими групами (П(С)БО 7”Основні засоби”):

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

Будівлі – корпуси цехів, гаражі, склади, офісні приміщення.

Споруди - інженерно-технічні об’єкти: шахти, кар’єри, свердловини, під’їзні шляхи підприємства, естакади,

очисні споруди, насосні станції.

Передавальні пристрої – засоби, за допомогою яких передаються всі види енергії – від машин двигунів до робочих машин (електромережі, телефонні мережі, трубопроводи).

4. Машини та обладнання включають:

а) силові машини і устаткування (котли, дизелі), трактори;

б) робочі машини і устаткування (верстати, агрегати, преси, екскаватори);

в) вимірювальні та регулюючі пристрої і лабораторне обладнання;

г) обчислювальна техніка і комп’ютери;

5. Транспортні засоби: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари, автонавантажувачі.

6. Інструмент, прилади, інвентар.

Інструмент – це механізовані і ручні інструменти всіх видів, а також пристрої для обробки деталей і складування готових виробів.

Виробничий інвентар і прилади – це верстаки, робочі столи, захисні огорожі, інвентарна тара.

Господарський інвентар – офісне обладнання, друкарські машинки, копіювальні апарати , протипожежні засоби.

7. Робоча і продуктивна худоба – коні, воли, велика рогата худоба, вівці.

8. Багаторічні насадження – плодово-ягідні, декоративні лісосмуги, захисні насадження.

9. Інші ОЗ ( бібліотечні фонди, музейні цінності, капітальні вкладення в орендовані ОФ, фонди, які не увійшли в 1-8 групи).

 

8.3. Оборотні фонди водогосподарської організації

 

Оборотні кошти – сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообороту виробництва оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди як економічна категорія, представляють собою предмети праці, які споживаються на протязі одного операційного циклу, термін використання яких менше одного року, при цьому вони змінюють свій натурально-речовий стан і входять до складу новоствореної продукції як частина її собівартості. До оборотних фондів належать також виробничий інструмент і господарський інвентар, вартістю до 500 грн.

В процесі виробництва вартість оборотних коштів переноситься на новостворену продукцію за один кругооборот, який передбачає проходження оборотних коштів через три стадії:

1. Грошова.

2. Виробнича.

3. Товарна.

 

8.4. Персонал водогосподарської організації та продуктивність праці

 

Персонал підприємства (трудові ресурси) – сукупність постійних працівників які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної підготовки.

Кадри – найчастіше, це певна сукупність працівників даного підприємства які мають достатньо високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи.

Трудовий потенціал – потенціал (можливість діяльності) усієї сукупності працівників не тільки з урахуванням кількісних, а і якісних характеристик, т.т. рівня освіти і ділових якостей.

До постійних працівників відносять працівників, які прийняті на роботу на 2 місяця і більше.

Основним показником чисельності персоналу підприємства є спискова чисельність (списковий склад). Вона визначається на підприємстві на певну дату.

До спискового складу належать всі постійні, сезонні і тимчасові працівники, які прийняті на роботу на 2

місяця і більше.

До спускового складу не включаються працівники, які залучаються до виконання випадкових, разових робіт.

Для характеристики чисельності працівників підприємства за певний період часу (місяць, квартал, рік)

визначають середньоспискову чисельність персоналу за цей період.

Середньоспискова чисельність (за місяць) визначається як відношення суми спискової чисельності персоналу за всі дні місяця, в т.ч. вихідні та святкові дні, до числа календарних днів місяця (за формулою середньоарифметичної зваженої).

Продуктивність праці, як економічна категорія, визначає ступінь плодотворності або здатності конкретної робочої сили виробляти споживчу вартість, або виконувати корисну роботу. Вона показує співвідношення між витратами робочого часу і кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу, тим вище продуктивність праці. Таким чином, під продуктивністю праці розуміють здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції за одиницю робочого часу.

Для планування та аналізу рівня продуктивності праці використовують різні показники та методи вимірювання продуктивності праці. Для визначення рівня продуктивності праці використовують наступні показники:

1. Виробіток.

2. Трудомісткість.

Натуральний метод застосовується тоді, коли обсяги продукції визначаються у натуральних одиницях (кг, шт., м). В цьому випадку, виробіток розраховується як відношення обсягу продукції до затрат праці, які пішли на виготовлення цього обсягу:

тон/люд.-год.

Трудомісткість – показник рівня продуктивності праці взаємо обернений до показника виробітку. Він характеризує рівень трудовитрат на виготовлення одиниці продукції:

люд.-год/тон, кг

 

8.5. Витрати виробництва водогосподарської організації

 

До витрат на технічну експлуатацію гідромеліоративних систем відносяться:

На міжгосподарській частині.

- витрати на інженерно-технічне забезпечення експлуатаційних заходів (робіт) і утримання гідромеліоративних систем;

- витрати на поточний ремонт гідромеліоративних систем;

- витрати на капітальний ремонт гідромеліоративних систем;

інші витрати.

 

8.6. Формування тарифу на воду

 

Можливість формування двох ставкового тарифу на зрошувальну воду тісно пов’язана з характером витрат

ВЕО серед яких можна виділити дві відносно стійкі групи:

1. Перша група об’єднує витрати величина яких досить постійна, мало залежить від об’єму водоподачі і визначається в основному площею зрошувальних земель, які обслуговуються ВЕО. Такі витрати можуть бути покладені в основу планування ставок за 1 гектар зрошувальної площі.

2. Включає витрати, що значною мірою визначаються об’ємом водоподачі і можуть бути покладені в основу розрахунку ставок за 1м3 води.

В групу витрат, які можна назвати умовно-постійними і які визначають погектарну ставку включаються такі статті:

1. Утримання експлуатаційного штату управлінь меліоративних систем, дільниць, насосних станцій(зарплата персоналу).

2. Утримання і ремонт виробничих і цивільних будівель, засобів зв’язку, експлуатації доріг, транспортних засобів, робочих механізмів, лісонасаджень.

3. Частина витрат по ремонту меліоративних споруд.

4. Інші витрати (по техніці безпеки, на придбання виробничого інвентарю, утримання охорони тощо).

5. Амортизаційні відрахування на основні фонди.

В групу витрат, які можна назвати умовно-змінними і які відносять на собівартість 1м3 води (визначають по кубометрову ставку) включаються такі статті:

1. Частина витрат на утримання гідроспоруд, загороджувальних дамб і каналів, насосних станцій.

2. Витати на очистку меліоративної мережі, на протипаводкові та регулюючі роботи, нівелювання дамб і каналів, формування аварійного запасу матеріалів.

3. Преміальні із фонду заробітної плати.

4. Витрати на електроенергію.

Таким чином двох ставковий тариф на воду формується з погектарної і по кубометрової ставок.

В умовах зрошувальних меліорацій доцільно використовувати такий двохставковий тариф:

1. Плата за гектар, що обслуговується:

ППЛ=СУПВ+ПН (грн./га),

де СУПВ – умовно-постійна частина витрат,

ПН – нормативний прибуток.

2.Плата за подачу води

ППВ=СУЗВ +ПН+ ПР (грн./м3),

де СУЗВ – умовно-змінна частина витрат,

ПР – плата за водні ресурси(рента).

Виходячи із двохставкового тарифу ціна на зрошувальну воду визначається за формулою:

де ПНТ – площа зрошення нетто,

ОТВ – об’єм води, що подається в точках водовиділу.

(грн./м3),