Екзистенційне підґрунтя суспільних викликів і трансформації соціальних груп солідарності

Але експлуатація владою почуття страху населення у власних політичних чи бізнесових цілях виявилася в українському суспільстві дуже живучою. Як давно вже фіксують психологи, педагоги, філософи й засоби масової інформації – як державні так і приватні – свідомо заакцентовують феномен страху в численних сюжетах про вбивства, пограбування, насилля, обман. Саме такого роду повідомленнями рясніють перші сторінки багатьох газет, саме з цього розпочинають новинарні повідомлення телеканали. Це знову-таки змушує людей відчувати свою беззахисність, свою вразливість перед бандитами, хуліганами, рейдерами... І знову-таки формується “соліданість слабких”, але тепер вже супроти груп із девіант- ною поведінкою, які відтепер сприймаються вже як головні винуватці стану незахищеності й покинутості.

У такий спосіб владні й олігархічні структури намагаються перенести тривоги особистості, породжені загрозою втрати роботи, зниження життєвого рівня внаслідок зростання цін тощо, у сфери переживання загроз із боку кримінальних елементів, ненадійних сусідів, злочинних груп тощо. Протестну ж налаштованість в основних сферах життєдіяльності стосовно носіїв владних повноважень чи бізнесових кланів прагнуть у такий спосіб якщо й не відвести взагалі на задній план, то хоч би притупити.

Не менш яскравим прикладом може бути дискусія навколо закону про зброю. Цей закон приховує в собі цілий ряд небезпек психологічного характеру, адже він свідомо гіперболізує небезпеку терору, експлуатуючи екзистенційне відчуття страху, тривоги, свідомо чи несвідомо відвертаючи увагу людей від дій влади й олігархату. Ось цей тип “солідарності загро- жених” є сьогодні чи не найпоширенішим типом солідарності в українському соціумі.

Інший ряд викликів загніжджений у новітніх соціальних і духовних реаліях сьогодення. Нагальна потреба цивілізаційної самовизначеності України вже мабуть ні в кого не викликає сумніву. Необхідність орієнтації на прогресивні зразки організації суспільного життя підштовхує цілу низку раніше політично індиферентних соціальних груп до переконання про входження України до європейського культурно-цивілізаційного кола.

Уже перші кроки в царині впровадження за європейським зразком мережевого характеру стосунків у економічній і соціальній сфері натикаються на серйозну протидію у вигляді тотальної централізації управлінської діяльності. Подальше тривання такої протидії загрожує вихолощенням змісту ринкової економіки, паралічем демократичних процесів всередині суспільства і нестійкістю зовнішньополітичних орієнтацій держави. Цілком впевнено можна сказати, що таке протистояння вже набуло характеру суспільного виклику.

Одним із кроків із нейтралізації цього виклику мусить стати децентралізація управлінської сфери, про яку вже багато написано і ще більше сказано. Слід, однак, мати на увазі внутрішньо суперечливу сутність явища децентралізації, надто в її свідомісному вимірі, в її впливі на духовні інтеграційні (солідарнісні) й дезінтеграційні процеси в соціумі. Духовні ризики децентралізації в донедавна тоталітарній державі полягають у тому, що в посттоталітарній свідомості обмеження владних повноважень центру породжує переконання про відмову держави від функцій захисту слабкої та безправної особистості.

Сприйняття такої перспективи як особистої небезпеки й усвідомлення власної незахищеності перед імовірними екзистенційними загрозами спонукає особистості до колективних самозахисних дій. Але самі по собі ці дії можуть породити амбівалентні за своїм характером наслідки:

а) такого роду мобілізація гальванізує вже згаданий особливий вид суспільної солідарності – «солідарність слабких», які шукають захисту в опорі на власні сили;

б) ця ж мобілізація може й руйнувати «солідарність слабких», адже виховані в тоталітарному суспільстві особистості навіть у протестних діях часто апелюють до центральної (саме центральної!) влади (перекривають дорогу, пікетують Адміністрацію Президента, генпрокуратуру, Верховний суд, Верховну Раду), щоб їх почув Президент та інші представники влади, адже ніякого свого впливу вони не мають і чудово це розуміють.

Тому така солідарність чисто ситуативна і вона, по-перше, є неадекватною відповіддю на виклик тоталітаризму, а, по-друге, в разі невдачі учасники і свідки цих протестних дій починають відшукувати інші, цього разу вже індивідуальні шляхи відведення особистісних екзистенційних загроз, продукуючи і культивуючи в такий спосіб у собі риси антисолідар- ності, здатності до зради, угодівства, егоцентризму, толерації корупції тощо.

Високий динамізм сучасного суспільства дає підстави характеризувати його як суспільство, що перебуває в стані безперервного становлення [5, с. 3]. Щораз стрімкіша змінюваність соціальних структур і груп, у функ- ціювання яких “вписується” життєдіяльність особистості, обмежує її життєву програму, змушує обирати короткочасні життєві проекти. Такі трансформації базисних настанов особистості сприяють збідненню духовної наповненості міжособистісних та міжгрупових відносин, вихолощують почуття солідарності, вибудоване на ґрунті цих стратегічних програм.

Натомість солідарність на базі швидкоплинних життєтворчих проектів уже за визначенням не може залишатися стійкою, а часто навіть не береться до уваги після досягнення особистістю мети, заради якої ця солідарність і була викликана до життя. Як наслідок, сьогодні маємо незначний відсоток українців, які визнають національну ідею визначальним об’єднуючим фактором української нації [11].

Є дослідження дискурсу соцмереж, які констатують високий рівень інтеграції всередині регіонів, але «Як доходить до спілкування у соціальних мережах, немає жодних результатів, які б свідчили про наростання почуття солідарності, що виходить за межі безпосередніх географічних уподобань» [3], отже, мова йде про «солідарність регіонів». Можна припустити, що це пов'язано з тим, що тривоги українців ще не наблизилися до критичного рівня, однак, це припущення потребує додаткового дослідження. Вивчення міжрегіональної солідарності також потребує більш детального подальшого аналізу, спрямованого не тільки на пошук спільного й відмінного, але і чинників посилення внутрішньогрупової та міжгрупової солідарностей.

Аналогічна ситуація складається і в сфері солідарності на базі національних традицій. Давні традиції щораз частіше й радикальніше розбігаються із засобами, необхідними особистості для реалізації життєвих проектів, втрачаючи одночасно свої опікунсько-патерналістичні функції. Своєрідним підсилювачем ізоляції особистості від кола моральних, естетичних, релігійних, виховних традицій, притаманних її батькам, етносу, постає також тенденція унезалежнення її статусу й кар’єрного зростання від належності до певних соціальних груп.

Висновки. Підсумовуючи сказане вище, можна зазначити, що:

У міру того, як перед суспільством або його окремими групами постають нові виклики, утворюються й нові форми солідарності.

З посиленням відчуття небезпеки, страху й усвідомленням індивідами власної незахищеності перед імовірними екзистенційними загрозами ймовірність виникнення й посилення різних форм солідарності зростає.

Зафіксовані такі нові форми суспільних солідарностей, як «солідарність сильних», «солідарність слабких», «солідарність проти», «солідарність загрожених», «солідарність регіонів».

Наслідки виникнення (посилення) різних форм солідарностей можуть бути неоднозначними, що потребує різнобічного аналізу їх сутності, чинників, закономірностей розвитку тощо.

Назагал виникнення чи зникнення груп солідарності закорінене в гармонії чи конфлікті всередині самої особистості, а оскільки ці стани можуть перетинатися між собою, протистояти один одному тощо, то одні й ті самі особистості можуть бути солідарними в одній площині і бути антагоністами в іншій. Тож види солідарності виявляють тут свою залежність від системи ідентифікацій і самоідентифікацій особистості. Ці проблеми ще чекають на поглиблене дослідження.

 

 

1. Людина в есенційних та екзистенційних вимірах / [Андрос Є. І., Дондюк А. М., Табачковський В. Г. Шалашенко Г. І. ]. – К. : Наукова думка, 2004. – 246 с.
2. Бауман З. Плинні часи: життя в добу непевності / З. Бауман; пер. з англ. Антона Марчинського; наук. ред. Юлія Ємець-Доброносова. – К. : Критика, - 176 с.
3. Дуванова Д. Розділяй думки і завойовуй території: як війна на Донбасі розколює націю [Електронний ресурс] / Д. Дуванова, А. Нікольсько-Ржевський // Уохикгаіпе, 10. 08. 2015. – Режим доступу: http: //voxukraine. org/2015/08/10/ уак- viyna-na-donbasi-rozyednuye-natsiyu_ukr/
4. Завадська В. Страх як ознака живого у ритуально-міфологічному комплексі // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. пр. / редкол. : Г. Ф. Семенюк, О. С. Снитко, О. П. Івановська та ін. – К. : КНУ, 2011. – Вип. 35. – С. 194-201.
5. Кравченко С. А. Становящаяся сложная социальная реальность: проблемы новых уязвимостей / С. А. Кравченко // Социс. – 2013. – № 5. – С. 3-11.
6. Кузьменко О. Образ «страху» як етноконстанта фольклорних наративів про історичні драми першої половини ХХ ст. / Оксана Кузьменко // Соціальні злами і поворотні моменти: макроподії крізь призму автобіографічної розповіді: Матеріали міжнар. наук. конф., [м. Львів] 25-26 вересня 2014 р. / [упорядники: О. Р. Кісь, Г. Г. Грінченко, Т. Пастушенко]. – Львів. : Інститут народознавства НАН України, 2014. – С. 83-101.
7. Мельніков А. С. Екзистенціальний поворот у сучасній соціології / А. С. Мельніков // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2011. – № 2. - С. 160-177.
8. Мельников А. Проблемное поле экзистенциальной социологии / А. Мельников // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2008. – № 2. - С. 83-102.
9. Мичковская Н. Чего украинцы боятся больше всего [Электронный ресурс] / Наталья Мичковская // Комсомольская правда в Украине, 2014. – Режим доступа: http: //kp. ua/life/446094-cheho-ukrayntsy-boiatsia-bolshe-vseho
10. Чого найбільше бояться українці [Електронний ресурс] // ВолиньPost,
11. Режим доступу: http: //www. volynpost. com/news/40852-chogo-najbilshe- boiatsia-ukrainci-opytuvannia
12. 40% українців не знають, у чому національна ідея України [Електронний ресурс] / ZAXID. NET., 2011. – Режим доступу: http: //zaxid. net/пews/showNews.do40_ukrayiпtsiv_пe_zпayut_u_chomu_пatsioпalпa_ideya_ukrayi ni&objectId=1131578