Емоційна депривація у дитячому віці

Актуальність теми дослідження. На сьогодні проблеми виховання дітей займають чільне місце серед інших суспільних завдань, що пояснюється постійним збільшенням щільності інформаційного потоку, заниженим рівнем матеріального становища батьків, «впливом вулиці», засобів масової інформації на дитину у період її первинної соціалізації – дитинстві.

Адже досить часто можна спостерігати ситуацію, коли батьки не мають часу для дітей, лишають їх навіть на вихідні з нянею чи батьками, мотивуючи це надмірною завантаженістю, а коли дитині виповнюється 10-12 років – дивуються, чому раптом син чи донька поводять себе неадекватно, мають неуспіхи в навчанні, не реагують на прохання чи поради батьків.

Саме тому постає необхідність у вивченні причин і мотивів такої поведінки дітей, науковому обгрунтуванні тієї практично зрозумілої істини – недостатня увага при вихованні з боку батьків призводить до порушення становлення особистості дитини.

Емоційна депривація – доволі складне психологічне явище, наслідки якого можуть виражатися у найрізноманітніших проявах. Так, до емоційної депривації можна віднести не тільки дефіцит батьківських почуттів чи їх проявів, а й нестачу емоційного спілкування з однолітками, іншими дорослими, які мають певне значення в житті дитини. Щоденне прагнення її до встановлення нових або відновлення втрачених почуттєвих контактів за умови неуспіху часто переростає у різко занижену самооцінку, стрес, а пізніше – у невротичні прояви.

Діти, які відчувають нестачу уваги батьків, найчастіше у підлітковому віці стають агресивними до ровесників, часто спілкуються і товаришують зі старшими за них, прагнучи до визнання своїх достоїнств, що здебільшого виражають у нахабності, байдужості до інших, зверхності тощо.

У протилежному випадку – за надмірної турботи – діти відчувають проблеми у спілкуванні і відносинах з однолітками, оскільки постійно знаходяться під контролем батьків, що відбивається на їх поведінці. При цьому інші діти часто вказують їм на це, що ще більше поглиблює неприйняття цієї “підконтрольності”. Серед наслідків надмірної опіки – занижена самооцінка, схильність до втеч з дому, пошук визнання “на стороні”.

Ще однією поширеною, особливо в останній час, причиною виникнення емоційної депривації і дітей є неадекватна побудова навчального процесу у школі. Так, поява перших ознак “емоційного голоду” дуже часто припадає на шкільний вік, особливо молодші класи, що можна пояснити двома фактами: невідповідність учбових програм можливостям і потребам дитини і непрофесійним відношенням частини педагогів до виховної роботи.

У більшості випадків у школах вчителі насамперед звертають увагу на суто навчальний процес, відкидаючи будь-які спроби власне виховання дітей, що пояснюється, очевидно, непідготовленістю педагогічних працівників до такої роботи. При цьому знову ж таки виникає явище емоційної депривації у школярів, які прагнуть показати свою прихильність до вчителя, висловити захоплення певним предметом чи видом позашкільної діяльності.

На жаль, такі спроби дітей здебільшого наштовхуються на жорстке “вкладання у рамки”, оскільки педагоги зайняті вичитуванням програмних матеріалів і не встигають працювати з дітьми у виховному відношенні. При таких умовах навчання дитина не хоче ходити до школи, що знову ж таки призводить до тиску з боку батьків і погіршення результатів навчання. І причиною є не нездатність до предмету, а емоційний дефіцит при спілкуванні з педагогом чи однолітками, які “нормально” встигають.

Отже, серед проблем, які призводять до емоційної депривації у дітей молодшого шкільного віку, слі виділити наступні: неувага або надмірна опіка з боку батьків, перекладання батьківських функцій на близьких родичів (бабусю, дідуся, тітку тощо), неадекватним відношенням педагогів до навчально-виховного процесу в школі, особливо позакласної роботи з дітьми, невідповідність сучасних шкільних програм вимогам і потребам дітей.

Актуальність теми роботи – проблеми емоційної депривації у дитячому віці – полягає, перш за все у тому, що саме в дитинстві формується більшість ознак особистості майбутнього члена суспільства, а депривація призводить до порушення соціалізації дитини, сприяє виникненню різних психічних патологій, зокрема, неврозів, стресів, делінквентної поведінки тощо.

Об’єкт дослідження – проблема виникнення і перебігу, профілактики деприваційних процесів у дитячому віці, а предмет – емоційна депривація у дошкільнят та молодших школярів як фактор, що приводить до появи відхилень у поведінці та виникнення психічних порушень.

Мета дослідження – вивчення теоретичних аспектів проблеми, встановлення ролі деприваційних процесів, і, зокрема, емоційної депривації, у збільшенні кількості порушень психічного характеру дітей, підбір та обгрунтвання методики дослідження для встановлення яскравості деприваційних процесів, вивчення шляхів їх профілактики.

Починаючи дослідження ми запропонували наступну гіпотезу: дефіцит уваги з боку батьків, непрофесійність педагогів, недиференційований підхід до навчання дітей є причинами емоційної депривації.

Мета та гіпотеза дослідження визначили наступні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми емоційної депривації у дитячому віці.
2. З’ясувати місце та роль проблеми дефіциту уваги батьків як причини емоційної депривації у дітей.
3. Практично дослідити причини винекнення емоційної депривації.
4. З’ясувати найбільш ефективні способи запобігання або корекції емоційної депривації у дітей.

Теоретичну основу дослідження складають розроблені в психології положення – праці вітчизняних та зарубіжних авторів за обраною тематикою. Особлива увага приділялася роботам І. Лангмейера та І. Матейчека («Психическая депривация в детском возрасте»), І. В. Дубровіної («Психологическое развитие воспитанников детского дома»),   Н. Н. Толстих та ін.

Базою для практичних досліджень обрано школу-садочок № 2 м. Славута Хмельницької області, визначено групу з 18 дітей віком 8-12 років, з якими, за присутності й участі вихователыв, проводилося дослідження.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що розроблено систему характеристик, які дозволяють аналізувати причини виникнення емоційної депривації у дитячому віці.

Практичне значення роботи полягає у вивченні механізму формування психічних відхилень (негативних акцентуацій характеру, делінквентної поведінки, стресів, неврозів тощо) під впливом емоційної депривації у дитячому віці, встановленні відповідності методик дослідження обраній темі, можливості використання отриманих результатів у подальшій роботі.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним обґрунтуванням вихідних положень, відповідністю  методів дослідження його меті і завданням.

Наукова новизна роботи полягає у подальшому поглибленні положень про емоційну депривацію у дитячому віці та розробці програми корекції емоційної депривації у дітей.

У процесі дослідження використовувалися такі методи:

• аналіз та узагальнення науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження;
• порівняльний аналіз результатів дослідження;
• методи спостереження і бесіди;
• тестові методики (методика оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою, методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса).