Емоційні причини недисциплінованості дитини

Актуальність теми роботи. Проблеми емоційних причин порушення дисципліни у дітей– полягає, перш за все у тому, що саме в дитинстві формується більшість ознак особистості майбутнього члена суспільства, а депривація призводить до порушення соціалізації дитини, сприяє виникненню різних психічних патологій, зокрема, неврозів, стресів, делінквентної поведінки тощо. На сьогодні проблеми виховання дітей займають чільне місце серед інших суспільних завдань, що пояснюється постійним збільшенням щільності інформаційного потоку, заниженим рівнем матеріального становища батьків, «впливом вулиці», засобів масової інформації на дитину у період її первинної соціалізації – дитинстві. Адже досить часто можна спостерігати ситуацію, коли батьки не мають часу для дітей, лишають їх навіть на вихідні з нянею чи батьками, мотивуючи це надмірною завантаженістю, а коли дитині виповнюється 10-12 років – дивуються, чому раптом син чи донька поводять себе неадекватно, мають неуспіхи в навчанні, не реагують на прохання чи поради батьків. Саме тому постає необхідність у вивченні причин і мотивів такої поведінки дітей, науковому обгрунтуванні тієї практично зрозумілої істини – недостатня увага при вихованні з боку батьків призводить до порушення становлення особистості дитини.

Діти, які відчувають нестачу уваги батьків, найчастіше у підлітковому віці стають агресивними до ровесників, часто спілкуються і товаришують зі старшими за них, прагнучи до визнання своїх достоїнств, що здебільшого виражають у нахабності, байдужості до інших, зверхності тощо. У протилежному випадку – за надмірної турботи – діти відчувають проблеми у спілкуванні і відносинах з однолітками, оскільки постійно знаходяться під контролем батьків, що відбивається на їх поведінці. При цьому інші діти часто вказують їм на це, що ще більше поглиблює неприйняття цієї “підконтрольності”. Серед наслідків надмірної опіки – занижена самооцінка, схильність до втеч з дому, пошук визнання “на стороні”.

У більшості випадків у школах вчителі насамперед звертають увагу на суто навчальний процес, відкидаючи будь-які спроби власне виховання дітей, що пояснюється, очевидно, непідготовленістю педагогічних працівників до такої роботи. При цьому знову ж таки виникає явище емоційної депривації у школярів, які прагнуть показати свою прихильність до вчителя, висловити захоплення певним предметом чи видом позашкільної діяльності.

На жаль, такі спроби дітей здебільшого наштовхуються на жорстке “вкладання у рамки”, оскільки педагоги зайняті вичитуванням програмних матеріалів і не встигають працювати з дітьми у виховному відношенні. При таких умовах навчання дитина не хоче ходити до школи, що знову ж таки призводить до тиску з боку батьків і погіршення результатів навчання. І причиною є не нездатність до предмету, а емоційний дефіцит при спілкуванні з педагогом чи однолітками, які “нормально” встигають.

Отже, серед проблем, які призводять до емоційної депривації у дітей молодшого шкільного віку, слід виділити наступні: неувага або надмірна опіка з боку батьків, перекладання батьківських функцій на близьких родичів (бабусю, дідуся, тітку тощо), неадекватним відношенням педагогів до навчально-виховного процесу в школі, особливо позакласної роботи з дітьми, невідповідність сучасних шкільних програм вимогам і потребам дітей.

Об’єкт дослідження – діти дошкільного та молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – емоційні причини недисциплінованоісті дошкільнят та молодших школярів.

Мета дослідження – вивчення теоретичних аспектів проблеми, встановлення ролі емоційної депривації у збільшенні кількості порушень психічного характеру дітей, підбір та обгрунтування методики дослідження для встановлення наявності емоційних порушень у дітей, які часто проявляють недисциплінованість.

Починаючи дослідження, ми запропонували наступну гіпотезу: основною причиною емоційної недисциплінованості дітей  є їх емоційна депривація у різних її проявах.

Мета та гіпотеза дослідження визначили наступні завдання дослідження:

1) вивчити емоційний розвиток дитини в онтогенезі, встановити види та причини порушень;

2) провести теоретичний аналіз концепцій емоційного розвитку;

3) оцінити вплив батьківського ставлення на емоційну сферу дитини;

4) дослідити емоційні причини недисциплінованості дитини;

5) визначити рекомендовані напрямки і способи корекції емоційної сфери дітей з порушеннями поведінки.

У процесі дослідження використовувалися наступні методи: аналіз та узагальнення науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження; порівняльний аналіз результатів дослідження; методи спостереження і бесіди; тестові методики ( методика оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою, методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса).

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.