Естетичне як соціокультурний феномен (філософсько-історичний аналіз)

Наукова новизна отриманих результатів полягає у створенні на основі історико-філософського та культурологічного підходів сучасної концепції естетичного як соціального феномена, духовно-аксіологічної та світоглядної детермінанти в нових екзистенційних умовах людства. Елементи наукової новизни містяться у положеннях, що виносяться на захист: 

- визначено, що “естетичне” є процесом, продуктом і результатом адекватного споглядально-чуттєвого, художньо-емоційного відображення тієї чи іншої предметності, реалізованої в дійсності у відповідності до її внутрішньої сутності в найбільш досконалій формі;

- здійснено філософську рефлексію ідеї естетичного, що передбачало розгляд його в онтологічному, гносеологічному, антропологічному та аксіологічному вимірах у контексті історико-культурної еволюції людства та зміни філософських парадигм; 

- доведено, що “естетичне” у філософії і культурі (як в історичному розрізі, так і в сьогоденні) не співпадає, а лише локалізується в них приблизно так, як “ідеал” і “реальність”; це неспівпадання має суб’єктивне і об’єктивне підґрунтя;

- визначено контекстуальну детермінованість естетичного та кореляційну залежність естетичного ідеалу від “межі” його реалізації в культурі;

- встановлено, що спадкоємна ґенеза естетичного здійснюється не “плавно”, а з відповідними “розривами”, “надломами”, тобто через зміну парадигм естетичного, обумовлених зрештою соціальною практикою, яка є тією єдиною основою, від якої “відштовхується” і до якої “повертається” естетичне як у філософії , так і в культурі; 

- обґрунтовано шляхи і засоби відродження естетичного в суперечливій культурі модернізму та постмодернізму, 

- виокремлено естетичне в розвитку історії (як „нетлінну даність історичного прогресу”) та проаналізовано суперечності його реалізації в повсякденній практиці, в тому числі і в сучасній Україні;

- переосмислено класове, національне, загальнолюдське в естетичному; виявлено його співвідношення з категоріями “добра” і “зла”, “істини” і “хиби”, “віри”, “надії” і “любові”; визначено “естетичне” як аксіологічну та світоглядну детермінанту в діяльності і спілкуванні людей за законами краси, гармонії, досконалості; 

- проаналізовано сучасний соціокультурний контекст розуміння естетичного, який складається під тиском глобалізації та інформаційної революції, модернізаційних процесів, що здійснюються в Україні;

- здійснено концептуальну антиципацію ролі естетичного в сучасній цивілізації шляхом аналізу причин зміни у ставленні та розумінні естетичного і поширенні ознак аномії як суспільного феномену;

- доведено, що руйнація естетичного в сучасних умовах означає руйнацію гуманізму і людяності, у зв’язку з чим обґрунтовано, що за своєю екзистенційною значущістю його захист слід поставити в один ряд із глобальними проблемами і розглядати як адекватну відповідь цивілізаційним викликам сучасності.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття естетичного як соціального феномена, як особливого способу, продукту, результату адекватного споглядально-чуттєвого, художньо-емоційного відображення тієї чи іншої предметності, реалізованої в дійсності у відповідності її внутрішній сутності в найбільш досконалій формі; в дисертації представлено системну модель історичної ґенези естетичного від античності і до наших днів в контексті його розуміння як ідеалу і реальності. 

Практичне значення дисертації полягає в можливостях побудови на її основі виховних моделей та технологій естетичного виховання молоді та студентів; створення на цій базі експериментальної моделі „наближення до ідеалу” естетичного, відтворюваного його цілісності, вибудуваної впродовж еволюції людства як цивілізації; впровадження спеціального курсу для студентів педагогічних спеціальностей.

Особистий внесок автора полягає в системному визначенні естетичного як соціального феномена, розумінні ґенези останнього в контексті трансформації епох, а також у наші часи, зокрема, під тиском глобалізаційних та інформаційних процесів і у взаємозв’язку із соціально-економічними та політичними змінами в сьогоденній Україні. 

Апробація результатів дослідження: основний зміст дисертаційного дослідження доповідався у виступах на науково-практичних конференціях, зокрема: ІV Міжнародна конференція „Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Ялта, 28 – 30 вересня 2006 р.); ХІІІ Всеукраїнські педагогічні читання „Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: культурологічні виміри шкільної й педагогічної освіти” (Переяслав-Хмельницький, 5 – 6 жовтня 2006 р.); Другі міжнародні Драгоманівські читання (Київ, 27 – 28 жовтня 2006 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-методична конференція „Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи” (Івано-Франківськ, 2 – 3 листопада 2006 р.); Міжнародна наукова конференція „Треті юридичні читання” (Київ, 25 – 6 квітня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Духовна спадщина Лівобережної України: соціально-філософський зміст природи, суспільства, релігії та освіти” (Київ, 18 – 19 травня 2007 р.); Міжнародна науково-теоретична конференція „Лівобережна Україна у Всеукраїнському філософсько-культурному вимірі” (Київ, 21 вересня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” (Київ – Рівне, 14-15 вересня 2007 р.); Міжнародний науково-практичний семінар „Інноваційна освіта для ХХІ століття” (Київ, 19 – 20 грудня 2007 р.).

Основний зміст дослідження викладено в одноосібній монографії „Феномен естетичного: філософсько-історичний аналіз” (16 др. арк.) та 23 публікаціях у фахових виданнях з філософських наук.

Структура та обсяг дисертації: дисертація складається із вступу, дев’яти розділів, висновків та бібліографії, до якої включено 482 джерела. Загальний обсяг тексту дисертації - 371 сторінка, із них 340 сторінок основного тексту. 

 

 

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, його мету та завдання, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення, а також наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

У першому розділі „Методологічні і світоглядні виміри дослідження феномену естетичного” розкрито предметне поле естетичного, виявлено його світоглядно-методологічну роль у