Етимологічний склад української мови

Актуальність теми дослідження. Набуття українською мовою статусу державної є фундаментальним чинником розвитку не тільки лексичного складу, а й усієї мовної системи, що виявляється на різних рівнях, – стилістичному, словотвірному, граматичному. Демократизація суспільного життя, важливі зміни в економіці, виникнення нових культурних реалій, функціонування української мови в різних галузях суспільства – усе це зумовлює потужні процеси розвитку української лексики кінця ХХ – початку ХХІ ст. Вони здійснюються під впливом цілої сукупності чинників, які визначають активізацію та актуалізацію потенцій української національної мови.

Сучасний етап розвитку лінгвославістики характеризується тим, що на передній план у порівняльних дослідженнях слов’янських мов висуваються проблеми, пов’язані з дослідженням лексики. Пріоритетне значення розробки лексичної проблематики відображає тенденцію до укрупнення та ускладнення тих одиниць, які залучаються до мовного аналізу. Дослідження української мови  дедалі більше охоплюють, поряд із кореневими та афіксальними морфемами, також і слово як таке, тобто взяте в єдності його форми та змісту. Встановлення зв'язків відновлюваних форм у площині формальної та семантичної похідності природним чином веде до того, що об'єктом дослідження стають уже не окремі слова з їх значеннями, а лексикон української мови як система.
Усі ці зміни дають підстави говорити про актуальність дослідження етимологічного складу української, одним із завдань якого є вивчення генетичних джерел української лексики. При цьому теоретико-методологічному плані дослідження етимології українських лексем набуває комплексного характеру, перетворюючись із суто компаративного на компаративно-типологічне і збагачуючись за рахунок теоретичного апарату зіставно-типологічного мовознавства, наслідком чого є поглиблення характеристики закономірностей розвитку мови та застосування типологічних критеріїв для створення й оцінки гіпотетичних побудов, пов’язаних із дослідженням  мовних одиниць та їхніх угруповань.
Стан дослідження проблеми. Системний огляд етимології української лексики знаходить своє висвітлення в цілому ряді досліджень. Зокрема, серед етимологічних досліджень словникового складу української мови слід відзначити праці Л. М. Архипенко [1], Л. А. Булаховського [3], Н. В. Волошиної [7],    О. С. Мельничука [8], А. Мейє [19], А. П. Непокупного [21], О. І. Потапенко [24], Н. Тацуняк [30], К.М. Тищенко [31], Ф. П. Філіна [34], В. П. Шульгач [37] та ін.
Мета дослідження – аналіз етимологічного складу лексики української мови.
Об’єкт дослідження – лексичний склад сучасної української мови.
Предмет дослідження – джерела лексичного складу сучасної української мови за їх походженням.
Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання:
– проаналізувати успадковану лексику як джерело збагачення лексичного складу сучасної української мови;
– з’ясувати особливості етимології запозичених слів в українській мові;
– здійснити етимологічний аналіз української лексики успадкованої з індоєвропейського лексичного фонду;
– проаналізувати етимологію успадкованих слів праслов’янської та власне української лексики;
– охарактеризувати етимологію запозичених лексичних одиниць старослов’янського та тюркського походження;
– вивчити генезис українських запозичень з латинської та грецької мови;
– проаналізувати походження запозичень з європейських мов.
Методи дослідження. У роботі використано різні прийоми описового методу: шляхом спостережень виявлено лексеми успадкованого та запозиченого походження, за допомогою прийомів узагальнення та класифікації вибрані слова розподілено за генетичними групами, застосовано також прийом інтерпретації результатів спостереження. Також використано прийоми порівняльного та порівняльно-історичного методу.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 45 сторінок.