Етнокультурна маркованість геортонімних паремій

Власне геортоніми трапляються в паремійному корпусі значно рідше, є переважно народними назвами тих так званих постійних свят, які церква відзначає в один і той самий час (Як буде на Введення (4 грудня) в сліду вода, то на Юрія (6 травня) – трава; На Різдво (7 січня) – обійдеться без паски, а про мак – буде й так, а без олії – не зомлію; Тріщи не тріщи, вже минули Водохрещі (19 січня) ; Якщо на Стрітення (15 лютого) півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди; Прийшов Спас (19 серпня) – пішло літо від нас; Як прийде Пречиста (28 серпня) – стане дівка речиста; Пречиста (21 вересня) – на дереві чисто, а прийде Покрова (14 жовтня) – на дереві голо). Пор. : біл. На Вадохрышча дзень цёплы – будзе хлеб цёмны; На Грамніцы – паўзіміцы; Як прыйдуць Грамніцы – скідай рукавіцы; Грамніца – хлебу палавіца; Калі на Грамніцы певень з-пад страхі нап’ецца вадзіцы, то на Юр’я – вол пад’есць травіцы; Як на Грамніцы адліга – з ураджаю будзе хвіга; Да Благавешчання зіму не лай і сані трымай; Спас – лета шась; Спас – бяры рукавіцы ў запас; Прачыстая прынясе хлеба чыстага; Хто сее на Пакрове – не будзе мець чаго даць карове; Ад Пакрова ўжо дзеўка гатова. Навіть при спільному джерелі виникнення паремій, не кажучи вже про випадки їх паралельного формування в різних лінгвокультурах на основі ізоморфності об’єктивного світу, семантика таких мовних знаків зазнає етнокультурних «корекцій». Етнокультурні зрушення «провокують» зміщення образів-еталонів у різних мовах. Пор. також: укр. До Дмитра (8 листопада) дівка хитра, а після Михайла (21 листопада) – хоч за попихала; На Юрія (6 травня) ворона в житі ховається; На Юри сховаються в житі кури; На Юрія сіна кинь та й вилки закинь і біл. Да Дзмітра баба хітра, а па Дзмітры – мужчыны хітры; Святы Змітры – людзі хітры, чаны параць, піва вараць, сыноў жэняць, дачок дають; Калі прыйдзе Юры, не ўглядзіш у жыце куры; Як на Юр’я пагода, то на грэчку няўрода.

Подекуди трапляються й одиниці з компонентами-геортонімами на позначення так званих рухомих свят (До Святого Духа не кидайся кожуха, а по Святім Дусі не забувай о кожусі), а також ті, що містять у своїй структурі номени на означення постів: Спасівка – ласівка, а Петрівка – голодівка; До Спасівки бджоли на пана роблять, а в Спасівку на себе; У Пилипівку день до обіду; Масляниця – баламутка: обіцяла масла й сиру, та не хутко; У Великім Пості не ходити в гості. Будучи своєрідним за своєю функціонально-семантичною природою засобом вираження культурно значущої інформації, проілюстровані паремії засвідчують як загальні, так і специфічні властивості, виражають максимум змісту, використовуючи для цього мінімальні ресурси, адже для репрезентації когнітивно-денотативної ситуації вибираються такі сполучення лексем, які типово й водночас яскраво активізують у свідомості носіїв відповідної мови необхідні асоціативні зв’язки.

Це великою мірою стосується народних висловів із компонентом-агіонімом: Варвари (17 грудня) ночі украли і дня доточили на макове зерня; Минув Олексій (30 березня), а Кирило (31 березня) каже: «Ще не сій»; Варфоломій і Варвара  (24 червня) дня увірвали, а ночі доточили; Діждали Святого Луки (16 червня) – ні хліба, ні муки; Після Івана (7 липня) не треба жупана; Зібрав сіно – не страшна Єфросина (20 липня) ; На Іллі (2 серпня) – новий хліб на столі; Якщо Казанська

(4 листопада) плаче, то швидко зима прискаче. Пор. : біл. Соль святой Агаты  (18 лютого) бароніць ад агню хаты; Аўсей (7 травня) – авёс сей; Сей пшаніцу на Зілота (23 травня) – яна будзе, як злота; Пасееш агуркі калі Пахом (28 травня) – будзеш хадзіць з мяхом; Канапелька Матруна (31 травня), штоб ты ў зямлю махнула; Сей лён на Алену (3 червня) – будзе кашуля па калена; Ад Васіліска  (4 червня) і салавей блізка; Калі выйдзець рой перад Янам (6 червня), будзець зямец панам; На Тодара (28 червня) раса – канапель паласа; Хто на Нупрэя  (25 червня) пасее грэч, той будзе бліны печ; Прарок Амос (28 червня) цягне ўгару авёс; Іван Багуслаў (9 жовтня) дружкі разаслаў. Агіоніми виражають темпоральну семантику імпліцитно, приховано, набувають персоніфікованих ознак, що іноді увиразнюється відповідним предикатом прийшов / прийде у значенні «настав / настане»: Прийшов Наум (14 грудня) – пора братись за ум; Прийшов Тома  (29 грудня) – сиди вдома; Прийде Ілля (серпня) – наробить гнилля; Прийшов Предтеча (20 січня) та й забрав свята на плечі; Прийшов Влас (24 лютого) – із печі злазь. Усвідомлення внутрішньої форми, образної мотивації народних висловів пов’язується з можливими асоціаціями, зумовленими знанням традиційної образності, буттям українського народу.

Усебічне дослідження паремійного корпусу сприяє виявленню універсальних підвалин людського мислення й уможливлює пошук унікальних одиниць тієї чи тієї мови, які є маркерами етносвідомості народу. Проблема репрезентації національного колориту в пареміях за своєю суттю є невичерпною, а отже, потребує подальшого дослідження.

 

 

1. Васілевіч Ул. Беларускі народны каляндар // Паэзія беларускага земляробчага календара / Склад. А. С. Ліс. – Мн., 1992. – С. 554-612.
2. Грушевський М. С. З історії релігійної думки в Україні / М. С. Грушевський. – К. : Освіта, 1992. – 192 с.
3. Колоїз Ж. В. Українська пареміологія: [навчальний посібник] / Ж. В. Колоїз, Н. М. Малюга, Н. М. Шарманова; за ред. Ж. В. Колоїз. – Кривий Ріг: ТО «ЦЕНТР-ПРИНТ», 2012. – 349 с.
4. Семененко Н. Н. Русские паремии: функции, семантика, прагматика: [монография] / Н. Н. Семененко. – Старый Оскол: Изд-во РОСА, 2011. – 355 с.
5. Слюсаревський М. М. Український менталітет: ретроспективи і перспектива / М. М. Слюсаревський // Ілюзії і колізії. – К. : Гнозис, 1998. – 234 с.
6. Український народний календар: [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //shkola. ostriv. in. ua/publication
7. Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис / Упорядн., приміт. та вступна стаття М. М. Пазяка. – К. : Либідь, 1993. – 768 с.