Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Етнополітичні та теоретичні аспекти реконструкції етногенезу східних слов'ян у сучасній білоруській історіографії

Предмет: 
Етнографія
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 

195]. Свої міркування історик висловлює на прикладі критики етнологічної термінології, яку застосовує І. Марзалюк у книзі «Людзі дауняй Беларусі» [24, 2829]: «Не приймаючи термін „давньоруська народність” і відкидаючи тим самим існування подібної суспільно- історичної спільноти, Ігор Марзалюк пропонує „визначати Київську Русь як метаетнополітичну спільноту”... Тим самим, – продовжує Ю. Несцяровіч, – він визнає наявність тієї ж етнополітичної спільноти, яку відкидає, тільки позначає теоретично-етнологічним, а не історико-етнологічним терміном» [23, 199]. Хоча ми, у свою чергу, наголосимо, що Ю. Несцяровіч також не зовсім методологічно коректно ставить у один ряд теоретичні та «історико-етнологічні» терміни.

Щоправда не можна не відзначити і той факт, що деякі сучасні білоруські науковці цілком слушно та вмотивовано намагаються розширити теоретично- методологічний арсенал пошуків, зокрема засобом звернення до дослідницьких практик суміжних наукових дисциплін. Наскільки виправданими будуть такі дії, звісно, покаже час. Так, наприклад, згадувані вже А. Дзермант і С. Санько, розробляючи «автохтоністську балт- ську модель білоруського етногенезу», намагалися, згідно їхніх запевнень, «несуперечливо ув’язати весь комплекс даних, накопичених у пріоритетних для етно- генетики дисциплінах, таких як фізична антропологія й етногеноміка, лінгвістика, археологія й історіографія, етнографія, фольклористика та деяких інших (цікаво, яких? – К. І.), які не залежать від примх дослідників відносити факти до релевантих і нерелевантних» [5, 236].
Незважаючи на появу альтернативних варіантів у дослідженні етногенезу східних слов’ян, зрештою, як не важко переконатися, більшість концепцій у сучасній білоруській історіографії щодо етногенезу зокрема білорусів наголошують моноетнічне походження останніх, тобто, саме із слов’янського етнічного конгломерату. Заперечення ж етнічних контактів між різними етносами та як результат цього – взаємовпливи між ними є помилковим. Яскравим прикладом цьому є й етнічна історія білоруського етносу. Тому білоруські історики виділяють декілька етапів його етногенези, хоча в цьому простежуються й певні намагання «задавнити» існування білоруської етнічної спільноти, що, втім, є характерним і закономірним явищем для будь-якої національної історіографії, котра перебуває на стадії концептуального оформлення.
Таким чином, можна констатувати, що у сучасній білоруській історіографії спостерігається доволі закономірна та чітка тенденція, спрямована на виважену науково конструктивну й адекватну критику відносно колись монопольної концепції етногенезу східних слов’ян. З іншого боку, не можна не відзначити й міцні позиції, котрі дотепер посідає у середовищі білоруських фахівців концепція давньоруської народності, що пояснюється певною консервативністю нинішнього наукового істеблішменту Білорусі. Крім цього, в межах дискусій навколо означеного явища простежується й тенденція підтримання версії більш пізнього етногенезу білорусів, у межах уже Великого князівства Литовського (ВКЛ).
На нашу думку, такий підхід зумовлений багато в чому теоретичною невизначеністю у сфері інтерпретації етнологічних явищ, яка властива сучасній білоруській історіографії, про що вже більш докладно йшлося. Адже, відносно періоду ВКЛ мова має йти вже не про етногенез білорусів, а про етносоціальні процеси в їхньому середовищі, які й визначили утворення етносоці- ального організму, котрий можна сміливо іменувати «білоруською народністю», яка у цих же умовах і на цьому ж етапі сформувалася в межах етносу українців. Проте, це вже становить окрему тему для дослідження, котра є не менш перспективною в етноісторіографічно- му контексті сучасної самоідентифікації східнослов’янських спільнот.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Віцязь С. Полттнічная (індаеурапейская) канщпцьія этнагенезу беларусау і яго перьіядьізацьія //Беларусіка- АІЬагиЛепіса. – Кн. 21: Гісторьія, культуралогія, мас- тацтвазнауства /Рэдкал. : В. Скалабан (гал. рэд.) і інш. – Мінск, 2001.
  2. Чаквін І. Походження білорусів. Сучасна історіографія проблеми //Народна творчість і етнографія. – 2009. – № 6.
  3. Семянчук Г. Ці існавала старажытнаруская народ- насць, альбо пра «калыску» беларускага народу // Спад- чына. – 2003. – № 6.
  4. Крауцэвт А. Асноуныяхраналагічньїярубяжы эттчнай гісторьіі Беларусі // Пстарычны Альманах: навуковы гктарычны і краязнаучы часопіс. – Гародня, 2002. – Т. 7.
  5. Дзермант А., Санько С. Этнагенез беларусау: навука і ідэалогш // ARCHE. – 2005. – № 5.
  6. Пацюпа Ю. Куды вядзе лёгжа балцкага аутахтанізму? //ARCHE. – 2006. – № 1-2.
  7. Казакевіч А. Кароткая генеалогія крыускае ідэі // Палі- тычная Сфера: Беларускі навуковы часопіс. – 2006. – № 6.
  8. Кравцевич А., Смоленчук А., Токть С. Белорусы: нация Пограничья. – Вильнюс, 2011.
  9. Филатов А. Беларусь как Пограничье: несколько замечаний о судьбе исследовательского направления // Перекрестки: Журнал исследований восточноевропейского пограничья. – 2007. – № 3-4.
  10. Бабкоу І. Вытлумачэнне ру[і]нау. – Мінск, 2005.
  11. Карев Д. В. Белорусская и украинская историография конца XVIII- начала 20-х гг. XX в. в процессе генезиса и развития национального исторического сознания белорусов и украинцев. – Вильнюс, 2007.
  12. Беларусы: У 8 т. – Т. 3: Псторыя этналагтнага выву- чэння /В. К. Бандарчык. – Мінск, 1999.
  13. Этнаграфт Беларусау: Пстарыяграфш, этнагенез, эт- нічная гісторыя. – Мінск, 1985.
  14. Навагродскі Т. А. Выданне «Беларусы» і яго уклад у эт- налагічнае вывучэнне Беларусі // Працы г^тарычнага факультэта: Навук. зб. -Вып. 1 /Рэдкал. : У. К. Коршук (адк. рэд.) і інш. – Мінск, 2006.
  15. Пилипенко М. Ф. Возникновение Белоруссии: новая концепция. – Минск, 1991.
  16. Чигринов П. Г. История Беларуси. – 2-е изд., доп. – Минск, 2002.
  17. Марозава С. Этнагенез беларусау ці эттчныя працэсы на беларускіх землях у ХШ-XVI ст. // Псторыя Беларусі: У 2 ч. – Ч. 1: Са старажытных часоу да канца XVIII ст: Курс лекцый / І. П. Крэнь, I. I. Коукель, С. В. Ма- розава і інш. – Мінск, 2000.
  18. Марозава С. Вёска і яе гаспадарка у ІХ- ХШ ст. // Там само.
  19. Коукель І., Крэнь І. Старажытнае грамадства на тэрыторыи Беларусі // Там само.
  20. Загорульский Э. М. О времени и условиях формирования древнерусской народности // Укр. істор. журн. – 2001.
  21. № 3.
  22. Богданович А. Б. Генезис и эволюция этнической идентичности белорусов // XXI век: актуальные проблемы исторической науки / Редкол. : В. Н. Сидорцов. (отв. ред.) и др. – Минск, 2004.
  23. Псторыя Беларусі: У 2 ч. – Ч. 1...
  24. Несцяровіч Ю. Некаторыямеркаванні адносна даследа- вання эттчнай гісторыі беларусау // Пстарычны Альманах: навуковы г^тарычны і краязнаучы часопіс.
  25. Гародня, 2005. – Т. 11.
  26. МарзалюкІ. А. Людзі дауняй Беларусі: этнаканфесшныя і сацыя-культурныя стэрэатыпы (X-XVII ст.). – Магілеу, 2003.
 
Фото Капча