Етичні стандарти поведінки соціального працівника з людьми похилого віку

 

 

Сьогодні повсюдно спостерігається тенденція до того, що особи, які присвячують себе догляду за старими людьми і роботі з ними стають все молодшими. З цих позицій догляд за старими людьми – це зустріч різних поколінь, повага до віку з боку молодих співробітників, терпимість їх до принципів і сформованих переконань людей похилого віку, їх життєвим установок і цінностей.

Догляд за старими людьми – це уважне і турботливе спостереження за іншими, вміння ввійти у світ їх переживань з одночасним сприйняттям і повторним оглядом власних відчуттів, це вміння сприймати старих людей такими, якими вони є.

Догляд за старими людьми – це тактовні, заплановані дії, довіра і допомога в процесах адаптації старої людини до змінених життєвих умов. Догляд за старими людьми – це, нарешті, супровід помираючих, надання допомоги членам родини в цей тяжкий момент. Тільки сприйнявши ці принципи і поклавши їх в основу професіоналізму, можна витримати всі психічні і фізичні навантаження, пов'язані з доглядом за старими людьми.

Важливо зрозуміти ще одна обставину: у старій людині ми бачимо її сьогоднішній вигляд і практично не можемо представити її собі дитиною, чоловіком або жінкою в розквіті років, гарною, сильною і самовпевненою або, навпаки, м'якою, великодушною, спрямованою у майбутнє. А тим часом важливо, бачачи перед собою стару і хвору, а часто і дементну (слабоумну) людини, відтворити її вигляд, згадати, що вона несе в собі дитинство і юність, молодість і зрілість. Нерідко деякі аспекти поведінки старих людей, які викликають неприйняття і подив у молодих людей, здаються їм незвичайними або навіть аморальними, а насправді перебувають у рамках культурної норми минулого покоління і не свідчать про погіршення розумових здібностей людини. При зіткненні з негативними сторонами старості є небезпека виникнення геронтофобії у молодих соціальних працівників, більш того, вони можуть перейнятися вираженою фобією до свого власного майбутнього старіння.

Дослідження угорського психолога Н. Хун показали, що найгірші оцінки і негативну думка про старих людей мають медичні сестри, які працюють у будинках для людей похилого віку і у геронтопсихіатричних лікарнях. Слід відзначити, що спеціальних досліджень толерантності (терпимості) населення до безпомічних старих людей практично немає. У будинках для людей похилого віку в Болгарії було виявлено поблажливо-заступницьке відношення до довгожителів з боку медичних працівників і обслуговуючого персоналу. Але зневажливого, тим більше образливого відношення до старих людей не виявлено в жодному випадку. Однак була встановлена одна особливість, яка заслуговує на увагу. На запропоноване питання, хотіли б вони дожити до 100 років, всі співробітники будинків для людей похилого віку відповідали негативно, більш того, всі вони сприймали таку перспективу як трагедію для себе особисто і особливо для своїх близьких.

Найголовнішим у соціальній роботі з людьми похилого віку має стати вміння встановлювати контакти з найбільш некомунікабельними старими людьми. Соціальним працівникам необхідно опанувати мистецтвом спілкування зі старою людиною, тому що у протилежному випадку виникають різні міжособистісні непорозуміння, нерозуміння і навіть відкрита обопільна ворожість.

На думку самих старих людей, їх вимоги до соціальних працівників такі: насамперед, доброта і чесність, безкорисливість і жаль. Вміння слухати – одна з головних якостей соціального працівника, а сумлінність, відповідальність і вимогливість до себе повинні визначати його професійний статус.

Оволодіння навичками спілкування зі старими людьми – не просте завдання, крім вміння вислухати стару людину з розумінням її потреб, необхідно в той же час зібрати і об'єктивну інформацію про неї, проаналізувати і оцінити ситуацію, у якій вона перебуває, визначити, у чому полягають її об'єктивні труднощі, а що є результатом суб'єктивних переживань. Важливо не дати старій людині бути ведучим у бесіді і у подальших контактах.

 

 

Зміни статусу людини в старості, викликаного, насамперед припиненням або обмеженням трудової діяльності, трансформацією ціннісних орієнтирів самого способу життя і спілкування, а також виникненням різних утруднень, як у соціально-побутовій, так і психологічної адаптації до нових умов. Точне і повне знання особливостей впливу соціально – психологічних і біологічних факторів на процес старіння особистості дозволить направлено змінити умови, спосіб життя старих людей таким чином, щоб сприяти оптимальному функціонуванню особистості старої людини і робити тим самим стримуючий вплив на процес її старіння.

Сутність соціальної роботи з людьми похилого віку – соціальна реабілітація. У даному випадку така реабілітація – це відновлення в звичних обов'язках, функціях, видах діяльності, характері відносин з людьми. Головне для соціального працівника це перетворення людини похилого віку з об'єкта (клієнта) соціальної роботи в її суб'єкта.

Треба дуже доброзичливо і шанобливо перемикати бесіду, направляючи її у потрібне для соціального працівника русло. Важливим є також вміння гідно закінчити бесіду, не скривдивши старої людини і переконавши її своєю поведінкою, що всі її проблеми будуть враховані і, за можливості, задоволені. Ніколи не потрібно категорично відмовляти в проханнях або стверджувати, що всі прохання будуть виконані.

Найвищим показником професіоналізму соціального працівника є довіра старої людини, прийняття нею порад, всі зусилля повинні бути спрямовані на активізацію старої людини, спонукання її самостійно розв'язати особисті проблеми.

 

 

Дементьева Н. Ф., Болтенко В. В., Доценко Н. М. и др. Социальное обслуживание и адаптация лиц пожилого возраста в домах-интернатах / Методич. рекоменд. – М., 1995. – 106 с.

Лезгейко А. С. Принципы и концепция развития медико-социальной реабилитации больных, инвалидов и лиц пожилого возраста. – Методические рекомендации. – Москва. – 1990. – 88 с.

Соболь А. Я. Организационно-методические аспекты деятельности социального работника. В кн. ; Социальная работа в учреждениях здравоохранения. – М. : Департамент проблем семьи, женщин и детей МСЗ РФ. Центр общечеловеческих ценностей, 1992. – 221 с.

Социальная работа с пожилыми. – Институт социальной работы. – М., 1995. – 334 с.

Тюптя Л. І., Іванова Т. І. Соціальна робота: теорія і практика. – К. : Знання, 2008. – 574 с.

Холостова Е. И. Пожилой человек в обществе: В 2 ч. М. : Cоциально-технологический институт, 1999. -320 с.

Холостова Е. И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие. – М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2002. – 296 с.

Холостова Е. И., Дементьева Н. Ф. Социальная реабилитация: Учебное пособие. – М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2002. -340 с.

Черенков П. А. Социальная работа с пожилыми. – Институт социальной работы. – Москва. – 1995. – 330 с.