Евакуація населення

Предмет:

Охорона праці

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Тема № 8: «Евакуація населення»

ЗАНЯТТЯ № 1:

1. Організація і проведення евакуації

2. Призначення і робота евакуаційних збірних евакопунктів, станцій посадки, висадки, евакоприймачів

Зміст

Організація і проведення евакуації

Призначення і робота евакуаційних комісій, збірних евакуаційних пунктів, станцій посадки, висадки, евакоприймальників обов'язки і правила поведінки населення при евакуації

Список використаних джерел

1. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ

Евакуація населення з великих міст є одним зі способів захисту населення від зброї масового ураження. Ці заходи проводяться з метою виведення максимальної кількості людей з-під ймовірного удару супротивника.

ЕВАКУАЦІЯ – це організоване виведення (вивіз) населення, не зайнятого у виробництві, у тому числі й учнів, з міст у заміську зону.

Відповідальність за вивіз робітників та службовців і евакуацію їхніх родин у призначені райони покладається на начальників і штаби ЦО підприємств і установ.

При цьому евакуація робітників та службовців, які продовжують роботу в місті у воєнний час, здійснюється за виробничим принципом, а населення з великих міст, не зайнятого у виробництві, – за територіальним принципом (тобто, за місцем проживання громадян).

Щоб евакуація пройшла організовано, її завчасно планують місцеві органи виконавчої влади, при яких створюються евакуаційні комісії, заздалегідь визначаються збірні пункти, звідки з виникненням погрози напади буде евакуйовано населення.

На кожному підприємстві, в установі, навчальному закладі, домоуправлінні завчасно складаються евакуаційні списки на всіх робітників, службовців і членів їхніх родин.

Списки і паспорти людей, як і евакуюються, є основними документами для обліку, розміщення і забезпечення в районах розселення.

Евакуацію потрібно проводити у максимально стислі строки. З цією метою використовують евакуацію комбінованим способом, тобто пішим порядком у сполученні з перевезеннями на різних видах транспорту.

ПРИЗНАЧЕННЯ І РОБОТА ЕВАКУАЦІЙНИХ КОМІСІЙ, ЗБІРНИХ ЕВАКУАЦІЙНИХ ПУНКТІВ, СТАНЦІЙ ПОСАДКИ, ВИСАДКИ, ЕВАКОПРИЙМАЛЬНИКІВ

Спочатку евакуйовані люди прибувають на збірний евакуаційний пункт (ЗЕП). Після реєстрації на ЗЕП вони стають у піші колони і висуваються на станції посадки, які можуть бути розташовані як у місті, так і за його межею.

Для контролю за організацією маршу призначаються вихідний пункт руху і пункти регулювання. Для відпочинку здійснюючих марш пішим порядком передбачаються привали: малий (10... 15 хв.) – через 1... 1, 5 год. руху, великий (1... 2 ч.) – на початку другої половини переходу.

Керівник евакуації пояснює маршрут руху пішої колони і порядок дій на станції посадки, висадки, привалах.

Прийом і розміщення населення в заміській зоні здійснюють місцеві органи влади разом зі штабами ЦО сільських районів. Для цього при сільрадах створюються прийомні евакуаційні пункти, а в місцях прибуття – пункти зустрічі.

ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ЕВАКУАЦІЇ

Кожен евакуйований повинени твердо знати правила поведінки на всіх етапах евакуації. Одержавши вказівку про евакуацію, треба зібрати необхідні речі й у призначений час прибути на збірний евакопункт (ЗЕП), маючи при собі:

- документи;

- засоби індивідуального захисту;

- теплі речі (незалежно від часу року) ;

- туалетні і постільну білизну;

- медикаменти;

- продукти харчування (на 2.. 3 дні) ;

- найнеобхідніший посуд.

Речі повинні бути вкладені у валізи чи сумки. Ті, що евакуюються пішим порядком, укладають речі в рюкзак. Одяг повинен відповідати часу року і бути пристосованим для захисту від радіоактивних речовин.

Перед виходом з дому потрібно вимкнути освітлювальні і нагрівальні прилади, закрити крани водопровідної і газової мережі, вікна і кватирки, здати квартиру представнику домоуправління на збірному евакопункті, пункті прийому евакуйованих, станціях (пристанях) завантаження і вивантаження, під час проходження маршу.

Для підтримання громадського порядку на об'єктах ЗЕП, на станціях (пристанях, пунктах) посадки і висадки, у місцях розселення в заміській зоні виставляються пости охорони громадського порядку, організовується патрулювання.

До виконання цих заходів залучаються формування охорони громадського порядку (команди, групи), що створюються з відомчої воєнізованої і сторожової охорони та добровільних народних дружин.

Список використаних джерел:

1. Атаманюк В. Г. Гражданская оборона. – М. : Высшая школа, 1986 г.

2. Допризовна підготовка/заред. Томчука М. І. – К. : Вежа, 1996 р.

3. Фадеев В. М. Формирования системы гражданской обороны. – Л. : 1989 г.