Еволюція етнополітичного простору міст України 1861 – 1914 рр.: методологічні засади дослідження

Виходячи з того, що етнополітичний простір виникає в тій частині життєвого простору людства, де відбувається взаємопроникнення і взаємодія етносоціального і політичного просторів, та спираючись на наведені вище визначення етносоціального та політичного просторів, стає можливим визначити сутність терміну “етнополітичний простір”.

Таким чином, етнополітичний простір є простір, в якому здійснюється політичний процес, безпосередніми суб’єктами якого виступають етноси та їх складові. Етополітичний простір складається є природного середовища, я якому відбуваються взаємодії учасників етнополітичної процесу, функціональної системи взаємодій етнополітичних суб’єктів і етнополітичної складової суспільної свідомості, яка реалізується через політичну свідомість та ідеологію. Етнополітичний простір реалізується через функціонування інституціо- нального, функціонального та ідейно-інформаційного полів, які, в свою чергу, є сегментами етнополітичного простору.

Саме така модель етнополітичного простору пропонується як базова при вивченні етнополітичної історії міст України межі ХІХ – ХХ століть.

Варто також зауважити, що етнополітичний простір є однією із складових загального цивілізаційного простору і в такій якості виступає як складова частина сукупності факторів цивілізаційного процесу.

При цьому власне загальноцивілізаційний процес розуміється, відповідно до основних засад інтегральної циклічно-висхідної цивілізаційної теорії, як послідовно- висхідна зміна якісних стадій розвитку людства (цивілізаційних хвиль розвитку) – аграрної на

індустріальну. При цьому передбачається, що аграрне суспільство пройшло в своєму саморозвитку дві стадії (споживаюче аграрне суспільство і виробляюче аграрне суспільство), а індустріальне суспільство також пройшло два етапи розвитку – промислово- індустріальний та інформаційно-індустріальний (останній етап в сучасному суспільствознавстві переважно прийнято йменувати інформаційним або постіндустріальним суспільством).

Під промислово-індустріальним суспільством розуміється таке суспільство, в якому основним джерелом створення суспільних благ є механізована промисловість. Перехід від аграрного суспільства до промислово-індустріального відбувався через всеохоплюючий процес індустріалізації усіх галузей виробництва речових товарів.

Таким чином викладені в даному дослідженні факти засвідчують суттєву теоретичну кризу сучасної української історичної науки, основною причиною якої вбачається намагання вирішувати поточні дослідницькі проблеми традиційними для вітчизняної та західної історичної науки та філософії засобами і методами, які за своєю внутрішньою природою не здатні забезпечити адекватну реконструкцію реального історичного процесу і на цій основі дати адекватний аналіз глибинних економічних, соціальних і політичних факторів цього процесу. Найбільш адекватним для об’єктивного комплексного вивчення проблеми еволюції етнополітичного простору міст України другої половини ХІХ – початку ХХ століть вбачається використання основних теоретичних засад інтегральної циклічно-висхідної цивілізаційної концепції. Проблема етнополітичного буття українського суспільства в цілому, та міської людності як його найважливішої складової доби промислово-індустріальної цивілізації залишається актуальною і потребує подільної постійної уваги вітчизняних істориків.