+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
63
Мова:
Українська
економічної безпеки, який розроблено робочою групою Кабінету Міністрів України Апаратом Ради національної безпеки і оборони України, а також науковцями і працівниками інших установ, економічною безпекою вважається «такий стан національної економіки і окремих її складових, який здатний забезпечити стійкий соціально-економічний розвиток, спроможність нейтралізувати внутрішні і зовнішні загрози і дозволяє задовольняти необхідні економічні потреби особи, суспільства і держави». В. Шлемко і І. Бінько вважають за економічну безпеку «такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, держави» [13, с. 45-46]. В. Мунтіян: «економічна безпека – загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки держави, що включає механізм протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам» [9, с. 54]. У Г. Пастернака-Таранушенка «економічна безпека – це стан держави, за яким вона забезпечена можливістю
створення, розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку в майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців».
В Україні функціонує трирівнева система фінансування: бюджетне фінансування, банківські кредити і прямі інвестиції через механізми ринку капіталів. Тому особливої уваги потребує безпека усіх цих рівнів. Взагалі
Україні потрібна надійна фінансова система, яка б забезпечувала оперативність розрахунків між підприємствами, збереження заощаджень, притік інвестицій в економіку.
У цілому фінансова безпека охоплює: фінансову безпеку окремого громадянина, домашніх господарств, населення в цілому, підприємців, підприємств, організацій, установ та їх асоціацій, галузей господарського комплексу, регіонів, окремих секторів економіки, держави (у свою чергу фінансова безпека держави складається з таких складових, як бюджетна, валютна, інвестиційна, інфляційна, цінова, курсова та боргова безпека) та різноманітних міждержавних утворень, а також світового співтовариства в цілому. Фінансову безпеку будь-якої держави визначає перш за все її фінансова незалежність. При цьому велике значення має розмір зовнішньої фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових інституцій, економічних угруповань, урядів окремих країн, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку.
Рівень фінансової безпеки держави зумовлений і ступенем розвитку ринку капіталів, на якому обертаються акції великої кількості реально функціонуючих суб'єктів господарювання, діють численні фінансові інститути; мірою відкритості внутрішнього ринку; розмаїттям фінансових інструментів; схильністю населення до операцій з фондовими цінностями; концентрацією інтелектуальних ресурсів, задіяних в розвитку фінансового10 ринку. Багато в чому фінансова безпека держави визначається характером фінансово-кредитної політики, яку вона провадить. Причому як внутрішньої, так і зовнішньої.
Підводячи певний підсумок, на наш погляд сутність поняття «фінансова безпека держави», можна визначити як багаторівневу систему яка покликана захищати фінансові інтереси держави, суб’єкта господарювання та громадянина від зовнішніх та внутрішніх загроз на макро- та мікрорівнях (міжнародний, національний, регіональний, приватний).
При цьому, згідно з теорією американського вченого Абдрахмана Маслова, потреба людей у безпеці (в тому числі і фінансовій) посідає друге місце після простих фізіологічних потреб. Здатність же влади забезпечувати цю безпеку і відрізняє один тип держави від іншого.
1.2 Система управління фінансовою безпекою підприємства
Нинішня економічна ситуація в світі характеризується конфліктними ситуаціями між країнами та поширенням дестабілізаційних економічних процесів. Кількісні та якісні втрати діючих підприємств, спричинені прямо чи опосередковано впливом таких негативних процесів зовнішнього та внутрішнього характеру, можуть становити значну загрозу подальшій стабільній роботі національних підприємств та його розвитку.
Суб’єкти господарювання змушені пристосовуватись до умов середовища та швидкості зміни напрямку їх впливу (дії). А тому виникає потреба в забезпеченні необхідних заходів та створенні стійкої системи управління з метою надання можливості підприємствам якомога меншою мірою відчувати негативні результати дестабілізаційних факторів економічної та політичної ситуацій внутрішнього та міжнародного рівня на результатах своєї господарської діяльності.
Фінансова безпека підприємства входить складовим елементом до системи економічної безпеки [5, с. 27]. З огляду на те, що інтерес до дослідження даної проблематики зростає з розвитком зовнішніх та внутрішніх економічних зв’язків держави, значна кількість праць присвячується розгляду проблем економічної та фінансової безпеки підприємств.
Кризові явища економіки та малопередбачувані дестабілізаційні процеси, що мають місце останнім часом зумовлюють підвищення інтересу науковців до засобів та показників оцінки економічної та фінансової безпеки, структурних елементів та механізмів управління й забезпечення фінансової безпеки підприємств. Значна кількість праць присвячених цим питанням, що є в даний час в економічній науці розкриває різноманіття поглядів та не пов’язує процес забезпечення з механізмом управління фінансовою безпекою. Хоча саме комплексний підхід до даної проблеми може забезпечити підприємствам досягнення високих показників фінансової безпеки [6, c. 48-49].
Сама сутність поняття “фінансової безпеки підприємства” трактується ними у двох розрізах:
- як стан захищеності інтересів підприємства (І. О. Бланк, К. С. Горячева, А. Г. Загородній,) ;
- як стан ефективного використання ресурсів підприємства (Н. Й. Реверчук, Л. І. Донець, О. В. Ареф’єва, С. Ф. Покропивний).
За ринкових умов господарювання фінанси є рушієм будь-якої економічної системи, тому на думкуН. Й. Реверчук, саме фінансова безпека є провідною й вирішальною, адже являє собою засіб захисту від можливих фінансових витрат і попередження банкрутства підприємства, досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів [4].
Станом найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів підприємства, вираженим у найкращих значеннях фінансових показників прибутковості та рентабельності бізнесу, якості управління, використання основних і оборотних засобів підприємства, структури його капіталу, норми дивідендних виплат за цінними паперами підприємства,