Фінанси підприємств

Види прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку.

На сьогодні в Україні встановлені такі види прямих податків:

• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• плата за землю;
• податок із власників транспортних засобів;
• плата за воду;
• фіксований сільськогосподарський податок;
• єдиний податок тощо.

Непрямі податки – це податки, що встановлюються на товари і послуги й оплачуються покупцем в їх цінах або тарифах, а до бюджету сплачуються продавцями товарів та послуг.

Види непрямих податків, їх платники, розмір ставок, порядок стягнення і сплати до бюджету встановлюються в законодавчому порядку.

На сьогодні в Україні встановлені такі види непрямих податків: податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори.

За економічним змітом об’єкта оподаткування податки поділяються на:

• податки на доходи – це податки, що стягуються за встановленими ставками з доходів фізичних і юридичних осіб;
• податки на споживання – це податки, що стягуються з покупців у цінах на товари та послуги, які купуються;
• податко на майно – це податок, що встановлюється на конкретне майно юридичних і фізичних осіб.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки вони поділяються:

• загальнодержавні – це податки, що встановлюються Верховною радою України й стягуються на всій території країни;
• місцеві податки і збори – це платежі, які встановлюються місцевими органами влади та обов’язкові до сплати їх платниками на даній територій.

Наразі в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:

• комунальний податок;
• податок із реклами;
• збір за паркування автомобілів;
• ринковий збір;
• збір за видачу ордера на квартиру;
• збір на право використання місцевої символіки;
• збір за проведення аукціону;
• збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
• збір за надання земельних ділянок для будівництва об’єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах;
• збір за проїзд на території Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон та ін.

Залежно від напряму використання податки поділяються на:

• загальні – це податки, які не мають цільового призначення і використовуються державою на загальнодержавні заходи;
• цільові (спеціальні) – це податки, які встановлюють для фінансування спеціальних заходів.

 

1. Суть, склад і структура обігових коштів підприємства.
2. Організація обігових коштів та джерела їх формування.
3. Методи обґрунтування потреби підприємства в обігових коштах.
4. Показники ефективності використання обігових коштів підприємства.

Обігові кошти (оборотний капітал) – це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції й отримання прибутку.

Оборотні (обігові) активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати складання балансу підприємства.

До оборотних активів підприємства належать: запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів; залишки незавершеного виробництва; запаси готової продукції; поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти; витрати майбутніх періодів; інші види оборотних активів.

Оборотні активи використовуються в основній, операційній, іншій звичайній та надзвичайній діяльності суб'єктів господарювання.

Обігові кошти підприємства класифікують за такими основними ознаками:

а) за джерелами формування:

• власні обігові кошти;
• залучені обігові кошти;

б) за участю в процесі виробництва і реалізації продукції:

• оборотні фонди;
• фонди обігу;

в) за способом обґрунтування потреби:

• нормовані обігові кошти;
• ненормовані обігові кошти.

Питома вага вартості окремих складових обігових коштів підприємства у загальній їх вартості характеризує їхню структуру. Структура обігових коштів має свої особливості на підприємствах різних галузей економіки держави. Для забезпечення ефективності функціонування кожного підприємства важливо визначити і встановити оптимальний склад та структуру його обігових коштів.

Формування обігових коштів підприємства має грунтуватися на таких основних принципах: самостійне розпоряджання своїми обіговими коштами; визначення оптимальної потреби обігових коштів через їх нормування; використання раціональних джерел фінансування обігових коштів; контроль і аналіз ефективності використання обігових коштів для прискорення їх обертання.

 

Обігові активи, що є основним елементом матеріальної основи процесу виробництва, певним чином впливають на його перебіг. Якщо виробництво забезпечене в достатній кількості необхідними елементами обігових активів – воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в цьому випадку використовуються й самі активи.

Управління обіговими коштами – це встановлення обсягів запасів і витрат у розмірах, які забезпечують безперервність процесу виробництва, оптимізації складу та структури обігових активів і джерел їх формування з метою підвищення ефективності їх використання й ефективності виробництва загалом.

Установлення на підприємствах необхідного складу та структури обігових коштів, визначення їх потреб і джерел формування, а також контролю за зберіганням й ефективністю їх використання називається організацією обігових коштів.

Організація обігових коштів повинна будуватись на принципах, наведених на рисунку 6. 2.

Підприємства формують обігові кошти за рахунок власних і залучених фінансових ресурсів. До власних джерел фінансування обігових коштів належать статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, цільові фонди, нерозподілений прибуток, сталі пасиви тощо.

У період створення підприємства обігові кошти