Фінанси підприємств

• фінансове прогнозування і планування;
• аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
• оперативна фінансово-економічна робота.

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на основні завдання фінансової діяльності підприємств в умовах ринкових перетворень, зокрема такі, як фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності, пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності й платоспроможності; виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, іншими господарюючими суб’єктами; мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробництва і соціальних програм, збільшення власного капіталу; контроль за ефективним цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Реалізація завдань фінансової стратегії й тактики підприємства здійснюється через фінансовий механізм як сукупність методів і форм, інструментів та важелів впливу на економічний і соціальний розвиток господарюючого суб’єкта. Основним методом господарювання підприємства в умовах ринкової економіки є комерційний розрахунок, який полягає в зіставленні в грошовій формі витрат та результатів діяльності.

Головним об’єктом дослідження фінансиста є фінансові ресурси. Їх формування здійснюється за рахунок власних і прирівняних до них коштів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку й надходження коштів від фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу.

В організаційній та управлінській роботі підприємства особливе місце займає фінансова діяльність. Від неї багато в чому залежить вчасність і повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою й іншими суб’єктами господарювання.

Необхідно розглянути основні завдання фінансової діяльності підприємства, а саме: фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності; пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності; виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками; мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробництва і соціальних програм, збільшення власного капіталу; контроль за ефективним цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

 

Грошовий обіг між суб’єктами господарювання проходить у вигляді купівлі-продажу на основі грошових розрахунків. Згідно з діючими нормативними документами Національного банку України (НБУ) вони можуть здійснюватись як у готівковій, так і в безготівковій формі. При цьому слід зазначити, що готівкова форма має істотні переваги.

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Касові операції пов’язані як із прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ на основі Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою № 72 від 19. 02. 2001 року, яке поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності (крім банків та підприємств зв’язку).

Безготівкові розрахунки являють собою цілісну систему, котра включає: класифікацію розрахунків, їх організацію, форми відповідних документів, взаємовідносини платників із банками. У класифікації безготівкових розрахунків розрізняють: розрахунки за товарними операціями й розрахунки за нетоварними операціями. Відповідно до територіального розміщення підприємств-покупців, підприємств-продавців і банківських установ, що їх обслуговують, розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом коштів із рахунку покупця на рахунок продавця або взаємозаліком розрахунків між ними.

В Україні з переходом до ринкових форм господарювання використовують такі форми безготівкових розрахунків: платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, чеками, акредитивами, векселями, пластиковими картками, платіжними вимогами, інкасовими дорученнями. Уважно розгляньте схеми кожної форми розрахунків, звернувши особливу увагу на переваги й недоліки кожної з форм розрахунків, а також доцільність їх застосування при здійсненні конкретних господарських операцій.

Для розрахункового обслуговування між банком і підприємством укладається договір банківського обслуговування, в якому викладаються зобов’язання сторін згідно із чинним законодавством, правилами та інструкціями. Види рахунків клієнта, що відкриваються в банку, визначаються його правовим статусом і характером діяльності. Це можуть бути розрахункові, поточні, бюджетні, позикові, транзитні, депозитні, валютні та інші рахунки. Вивчаючи це питання, слід звернути увагу на порядок відкриття рахунків у банку і перелік документів, що подаються в банк для відкриття рахунків.

Окремі види розрахунків (виплата заробітної плати працівникам підприємства, придбання сировини та інших матеріальних цінностей, оплата різного виду послуг) здійснюються у готівковій формі. Обсяги готівкових грошей у касі підприємств обмежуються. У зв’язку із цим установлюються ліміти грошей у касі. Кожне підприємство зобов’язане вести касову книгу, в якій відображається рух готівки. На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Крім цього, перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами та установами банку.

 

Фінансові ресурси набувають реальну практичну сутність із того моменту, коли вони надходять у розпорядження підприємства. У зв’язку із цим виникає головна проблема фінансової діяльності – як залучити капітал і як раціонально його використати. Тому дана тема має важливе значення для розуміння процесів формування грошових потоків підприємства.

Вивчення цих питань пропонується розпочати з основного