Формування ціннісно-смислової сфери майбутнього педагога як джерела мотивації до професійної діяльності

Ціннісні орієнтації характеризують “спрямованість та зміст активності особистості, є складовою системи ставлень особистості, визначають загальний підхід людини до світу, до себе, надаючи смислу та спрямованості особистісним позиціям, поведінці, вчинкам” [4].

Близьким за значенням до поняття ціннісної орієнтації вважають поняття “смисл”. Взаємозв'язок цих понять зазначається у працях багатьох дослідників [7]. Цінності за своєю природою є смисловими утвореннями, оскільки вони характеризують особистісну значущість, індивідуальний смисл певних предметів, явищ або станів, забезпечують цілісність та психічну рівновагу особистості, утворюють найвищий рівень системи смислової регуляції діяльності.

Із зазначених положень випливає, що цінність визначає:

по-перше – орієнтацію суб'єкта на реалізацію певних відношень (які є відповідними цінності), орієнтацію на певну діяльність та її сторони;

по-друге – відповідне уявлення про своє “Я”;

по-третє – представленість у свідомості певного предметно-діяльнісного змісту та його провідну роль у формуванні самосвідомості особистості [6].

Ціннісні ж орієнтації є провідною властивістю особистості: їх система, як фактор, що спрямовує світогляд людини, її поведінку та діяльність. Ціннісні орієнтації дають нам інформацію про те, яке місце, позицію у суспільстві займає особистість, які соціальні ролі виконує, до чого прагне.

Ціннісні орієнтації можна вважати вузловим моментом професійної реалізації особистості, оскільки саме вони детермінують загальне ставлення особистості до професійних цілей, завдань та вимог, можливість її професійної самореалізації. Більше того, чітке визначення професійної спрямованості обумовлює ідентифікацію особистості з професійними завданнями, цілями і вимогами та, відповідно, формування у неї системи ціннісних орієнтацій, в якій професія займає пріоритетне місце.

Аналізуючи вищезазначене, можна сказати, що ціннісні орієнтації педагога тісно пов'язані з його життєвими планами, професійним вибором та загальною спрямованістю, а тому є важливим компонентом структури особистості. Тому вивчення структури ціннісних орієнтацій є доцільним, на нашу думку, для більш детального визначення провідних тенденцій у поведінці та діяльності майбутніх педагогів.

Особливості системи ціннісних орієнтацій особистості зумовлені впливом об'єктивних (стать, рівень матеріального забезпечення, місце проживання, друзі) і суб'єктивних (рівень професійно-педагогічної спрямованості) чинників. У процесі оволодіння майбутньою спеціальністю більшої ваги набувають цінності, пов'язані з професійно діяльністю, активним діяльним життям та міжособистісними стосунками з друзями та в сім'ї, що є свідченням тісного взаємозв'язку ціннісних орієнтацій та особистісної зрілості індивіда. Однак, для більшості студентів характерний низький рівень сформованості диференційованої структури ціннісних орієнтацій, внаслідок чого студенти відчувають труднощі у визначенні для себе конкретних цілей життя, виборі відповідних засобів для їх досягнення.

Рівень значущості цінностей індивідуальної самореалізації (продуктивного життя і, особливо, творчості) є надзвичайно низьким. Це свідчить про те, що студенти не готові до впровадження індивідуального стилю життя, не усвідомлюють значення цих цінностей для професійної діяльності. Даний факт потребує особливої уваги у вихованні майбутніх вчителів, оскільки гуманістична спрямованість суспільного розвитку, зміна ідеологічних орієнтирів, перетворення в економічному житті, впровадження ринкових механізмів вимагають формування вільної, активної і, головне, творчої особистості, яка здатна не лише правильно зорієнтуватися у нових умовах, досягти повної реалізації власних здібностей та можливостей, а й проводити цілеспрямовані перетворення оточуючої дійсності на користь всього суспільства. Виховати таку особистість може лише той педагог, який сам мислить нестереотипно, а, використовуючи кращі наукові надбання, організовує свою діяльність у руслі постійного пошуку, активно застосовує творчий підхід. Проблемою естетичного виховання постає визнання студентами краси природи та мистецтва однією з найменш значущих цінностей, а низький рейтинг етичної цінності «щастя інших» може свідчити про недоліки у моральному вихованні

Розвиток гуманної, вільної і відповідальної особистості безпосередньо пов'язаний із системою її духовних цінностей, що протистоять утилітарно-прагматичним цінностям. Пріоритетними виявляються наступні цінності: святість материнства, дитинства, старості, життя за законами добра і краси, відповідальність за себе, за інших та світ навколо.

Необхідно відзначити ще одну психологічну закономірність: низький рівень значущості цінностей, які пов'язані з життям народу, нації, рідного краю, зокрема, поваги до державної і рідної мови та знання історії свого народу. Це свідчить про те, що наша держава переживає духовну кризу, наслідки якої у поєднанні з економічними негараздами можуть стати руйнівними. Тому одним з першочергових завдань національного виховання майбутніх педагогів є формування почуття відповідальності за минуле і сучасне нації та держави, свідомого і критичного ставлення до історичних подій, розуміння значення рідної мови в розвитку культури, мистецтва, науки, переконаності у тому, що байдуже ставлення до державної мови в очах цивілізованого світу є проявом невігластва, соціальної некомпетентності, антигуманності. Неусвідомлення студентами значення творчого ставлення до себе і світу стає перешкодою на шляху формування активної особистості, здатної до самостійного життєвого вибору, самопізнання, самовдосконалення та самореалізації, тому увага вихователів також повинна акцентуватися на даній проблемі [9].

Боришевський М. Й. вбачав у духовності осмислення особистістю гуманістичного сенсу цілей людської життєдіяльності, яке є відображенням у світоглядних орієнтаціях людини сподівань, прагнень, ідеалів, духу нації і визначає її життєвий вибір [2]. Тому духовні національні цінності, які притаманні народу історично, мають бути покладені в основу національного виховання і забезпечувати успішність розвитку особистості творчої, вільної, здатної до самостійного і відповідального вибору.

 

 

Процес розвитку особистості майбутнього вчителя та його ціннісно-професійного самовизначення залежать від рівня та ступеня соціальної активності, самоактивності і продуктивності самої особистості. Активність та самоактивність завжди спонукаються цінностями. Процес оволодіння цінностями вчительської професії у навчально-виховному процесі оптимізується при виявленні і створенні таких психолого-педагогічних умов, коли цінності набувають цілісного, значущого, системного характеру і регулюють самостійність особистості. Ефективним засобом реалізації цих умов є активне групове навчання, яке забезпечує таку систему інтерперсональних зв'язків, коли дії і судження кожного студента потрапляють під контроль викладача, співучасників по розширенню ціннісних орієнтацій та внутрішнього ідеального спостерігача у вигляді самоспостереження, самоконтролю, самооцінки. Ефективними формами роботи є дискусії, аналіз і розв'язування життєвих і педагогічних ситуацій, рольові ігри, які сприяють виробленню позитивної мотивації на майбутню професійну діяльність, розширенню пізнавального інтересу до оволодіння обраною професією, зміщення акцентів з професійно-предметних цінностей на професійно-особистісні, перенесенню смислів і значень на дії і вчинки, підвищенню самоактивності, усвідомленню своїх життєвих та професійних орієнтирів, реальних засобів їх досягнення. В результаті значущі для студентів цілі і цінності інтегруються в цілісну систему професійного становлення.

 

1. Буякас Т. М., Зевина О. Г. Опыт утверждения общечеловеческих ценностей – культурных символов – в индивидуальном сознании / Т. М. Буякас, О. Г. Зевина // Вопросы психологии. – 1997. – №5. – С. 44-56.

2. Вязникова Л. Ф. Ценности в образовании: выбор пути развития / Л. Ф. Вязникова // Психологическая наука и образование. – 2002. – №4. – С. 88-98. 3. Карандашев В. И. Методика Шварца для изучения ценностей личности: концепция и методическое руководство / В. И. Кардашев. – СПб. : Речь, 2004. – 70с.

4. Кирилова Н. А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников / Н. А. Кирилова // Вопросы психологии. – 2000. – № 4. – С. 29-37.

5. Леонтьев Д. А. Тест смысложизненных ориентаций (СЖО) / Д. А. Леонтьев. – М. : «СМЫСЛ», 1992. – 16с.

6. Непомнящая В. И. Ценность как центральный компонент психологической структуры личности / В. И. Непомнящая, М. Е. Каневская, О. Н. Пахомова, В. В. Барцалкина, С. Н. Рубцова, Є. Н. Музе // Вопросы психологии. – 1980. – №1. – С. 22-30.

7. Пелех Ю. В. Ціннісно-смисловий концепт професійної підготовки майбутнього педагога: монографія / Ю. В. Пелех; за ред. М. Б. Євнуха. – Рівне: Теніс, 2009. – 400 с.

8. Психологические, философские и религиозные аспекты смысла жизни: Материалы ІІІ-V симпозиумов / Психологический институт РАО / Ред-кол. : Чудновский В. Э. и др. – М. : «Ось-89», 2001. – 336с.

9. Семиченко В. А. Використання психології в навчально-виховному процесі вищої школи / В. А. Семиченко // Педагогіка і психологія. – 1996. – №3. – С. 33-43.

10. Тихомандрицкая О. А., Дубовская Е. М. Особенности социально-психологического изучения ценностей как элементов когнитивной и мотивационно-потребностной сферы / О. А. Тихомандрицкая, Е. М. Дубовская // Мир психологии (Методические аспекты). – 1999. – №3. – С. 80-90.