Формування податкового законодавства в УСРР 1921-1923 рр.

Постанови і декрети, які видавали урядові органи УСРР стосовно єдиного натурподатку у травні-листопаді 1922 р., створювали нормативно-правовий механізм його системного функціонування. 22 травня ВУЦВК юридично і фактично започаткував підготовку чергової продовольчої кампанії, але за принципами єдиного натурального податку, підтвердивши відповідною постано- вою . 13 липня 1922 р. з’явилися дві постанови «Про переведення продподат- кової кампанії 1922-23 року» і «Про порядок на продукції, що встановлюються для вирахування окладів єдиного продподатку 1922-1923 року» . Вони звертали увагу на своєчасне і планомірне здійснення продкампанії, на «політичну відповідальність за належне виконання», забезпечували порядок нарахування та стягнення податку за розрядами. Його сплачували ті селяни, які орендували землю, якщо зазначена умова була прописана в угоді . Законодавець звільнив селян Поділля від дальшого стягнення продподатку, тому що вони сумлінно його вносили у 1921/22 р.  

Законодавче забезпечення системи натурального податку постає також у постановах ВУЦВК та РНК УСРР «Про недоїмки по продподаткові» від 12 квітня 1922 р.  , «Про забезпечення продподаткової інспектури утриманням і про заходи по закріпленню її за НКП» від 9 травня 1922 р.  , «Про пільги на продподатки для голодуючих місцевостей» від 13 липня 1922 р.  , «Про звільнення деяких місцевостей України від виплати недоїмки по державному натур- податку 1921-22 р. « від 13 липня 1922 р.  , «Про визнання голодуючими деяких районів України у відношенні до прав на пільги, що передбачені декретом «Про єдиний натурподаток» від 13 липня 1922 р.   Вони деталізували порядок оподаткування, надання пільг окремим соціальним групам селян, умови відкладення терміну сплати боргів («недоїмка»), тобто доповнювали базовий закон про єдиний натуральний податок.

Кожен нормативно-правовий документ мав силу закону, відтак впливав на податкову практику і повсякденне життя селянських господарств – платників податку. Наприклад, 30 серпня 1922 р. ВУЦВК заборонив обкладання сільського населення місцевими продовольчими натуральними зборами і податками , які були накладені ще у 1921 р.,   обмежившись лише єдиним натуральним податком і зборами на користь голодуючих. Того ж дня ВУЦВК продовжив дію тимчасового натурального податку на молочні продукти до 1 грудня 1922 р.   Згідно постанови ВУЦВК від 5 липня 1922 р. припинялися судові справи з питань «продподаткових порушень», але вона не стосувалася «злісних і контрреволюційних» елементів . Враховуючи катастрофічну соціально-економічну ситуацію та політичні настрої селян, ВУЦВК відклав внесення недоїмки з продподатку 1921 р. для «нездатних до виплати», але вимагав її внесення від «несправних платників», навіть передбачив «примусові заходи адміністративно- судового збирання» розміру податку .

Податкове законодавство враховувало галузі сільського господарства, кустарні промисли, торгові заклади, зосереджуючись на об’єктах оподаткування, ставках податку, формах і порядку їх стягнення. Постанови і декрети мали системний характер, але траплялися ситуативні нормативні акти. Так, 2 січня 1922 р. УЕР розпорядилася про конфіскацію продовольчих вантажів на залізницях, які передавалися на утримання голодуючих . А наступного дня Раднар- ком УСРР дбає про забезпечення «харчами і предметами споживання» державних установ і підприємств . Голод і криза економіки позначилися на умовах і термінах стягнення продподатку, тому корективи щодо зменшення його обсягу і своєчасності надходження постійно вносились з боку законодавця.

Форму натурального податку мав мірчук, тобто стягнення зерна або борошна з приватних, кооперативних і державних млинів. Держава не забула про їхнє існування, нагадавши про себе «помолподатком». 1 лютого 1922 р. ВУЦВК зобов’ язав податкові органи стягувати його з млинів, круподерень, а за невиконання притягати до судової відповідальності . А вже 18 лютого УЕР встановила порядок внесення мірчука . Раднарком УСРР постановою від 14 березня 1922 р. прирівняв зернопереробні підприємства при цукроварнях до приватних млинів, тому стягував з них «помолподаток» за «твердою шкалою Нарком- проду» . Млини «культрадгоспів», тобто зразкових господарств, також вносили мірчук – два фунти з кожного пуда перемеленого зерна . Платників цього натурального виду податку ВУЦВК поділив на три групи: звільнених від сплати через недієздатність млина та перебування у регіоні голоду, тих, які сплатили мірчук, боржники   . До окремих з них застосовували «репресивні заходи». 30 січня 1922 р. ВУЦВК видав постанову «Про селян голодуючих губерній,39заарештованих за невиконання продподатку», якою звільняв засуджених за подібними статтями, але «за винятком злісних ухильників».

Структурно-функціональний дуалізм податкової системи, тобто одночасне співіснування податкових апаратів Наркомпроду і Наркомфіну, супроводжувався появою відповідних законодавчих актів. Вони надавали чинності натуральному та грошовому видам податкових стягнень, але траплялися урочні повинності, тобто «відробітки». В Україні діяла система «трудгужповинності», тобто використання селянського приватного транспорту – вози, «фури», зимові види перевезення вантажу. До 16 грудня 1921 р. функціонувала трудгужпо- винність, яка за декретом Раднаркому УСРР перетворилася на «трудгужпо- даток» . 5 липня 1922 р. уряд звільнив від покарання «ухильників» від цього давнього податку, припинив усі судові справи . 29 серпня 1922 р. законодавець зменшив термін виконання трудгужподатку з 8 до 6 днів, починаючи з 1 жовтня . А