Формування предметних компетентностей у системі післядипломної педагогічної освіти

 

 

Сучасне суспільство потребує компетентних фахівців у різних галузях народного господарства, які вміють отримати відповідну інформацію, вирішити поставлену проблему, є комунікабельними, ініціативними. «Технології завтрашнього дня, – пише філософ-футуролог О. Тоффлер, – потребують не мільйонів… людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком… а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється» [3].

А що ж у нас? Традиційно школа продовжує вчити всіх усьому. Декларуємо нові ідеї, а дбаємо про наявність знань, умінь, навичок і контролюємо їх.

Як запобігти цьому? Як навчити учня використовувати навчально-пізнавальну інформацію як джерело готовності та можливості самореалізації у сфері трудової діяльності? Відповідь проста: маємо належно підготувати методиста і вчителя, причому забезпечити комплексний підхід – на рівні змісту, методик і технологій.

Особу вчителя-україніста Б. І. Степанишин розглядає як предметника, вихователя і людину, яка має відповідати таким вимогам: 1) досконало знати свій предмет і захоплююче його викладати; 2) засобами предмета виховувати в учнів загальнолюдські та національні ідеали; 3) зміст освіти пов'язувати із сучасним життям; 4) здійснювати розвивальне навчання, ранню професіоналізацію, плекати філологічні (предметні) здібності учнів; 5) керувати процесом осмисленого сприйняття навчального матеріалу, стимулювати відчуття його життєвої потреби і краси; 6) шляхом систематичного проведення самостійної роботи формувати в учнів уміння у сфері науки; 7) всіляко заохочувати учнів до самоосвіти, самовиховання, до максимального духовного збагачення; 8) розвивати усне і писемне мовлення учнів, культивувати прагнення постійно поліпшувати і збагачувати словник своєї мови, зокрема його синоніміку, її нормативність, орфоепію і мелодійність [ 5, с. 85].

Інакше кажучи, сучасний учитель повинен реалізовувати компетентнісний підхід, спрямований на формування компетентностей особистості, реалізуючи в такий спосіб діяльнісний підхід до навчання.

У Рівненському ОІППО проблема компетентнісного підходу до навчання пронизує всю систему роботу науково-методичних працівників, спрямовану на підготовку кваліфікованого методиста районного рівня та вчителя-предметника.

Система полягає в тому, що питання найперше було винесене на обласну науково-практичну конференцію «Компетентнісний підхід в освіті: проблеми, реалії, перспективи», проведену для методичних працівників освіти області, метою якої було актуалізувати проблему, сформулювати її суть, окреслити шляхи вирішення.

Для розробки найбільш складних питань створювалися обласні творчі групи під керівництвом методистів РОІППО. Для прикладу: на базі кабінету координації методичної роботи функціонувала творча група заступників директорів із навчально-виховної роботи в ЗНЗ з теми «Становлення компетентнісно орієнтованої школи в умовах освітньої парадигми» (керівник Тригубець Г. Є.).

Методика формування предметних компетентностей розглядалася на відповідних обласних семінарах для методистів рай (міськ) методкабінетів. Так, для методистів української мови і літератури в квітні 2011 року проведено обласний семінар «Формування літературної компетентності учня-читача у процесі вивчення української літератури».

Зважаючи на важливість і складність проблеми, засвоєння методики формування предметних компетентностей не завершується семінаром, а знаходить логічне продовження в обміні досвідом між його учасниками з використанням можливостей Інтернету: обмін тематикою та змістом семінарів, перегляд у відеозапису майстер-класів, відеоуроків та ін.

А починається вся робота з курсів підвищення кваліфікації та вивчення стану справ на місцях. Саме безпосереднє спілкування з учителями, відвідування уроків, моделювання занять під час курсів дають об’єктивну картину щодо розуміння педагогами суті питання та їх готовності до впровадження компетентнісного підходу до навчання. Такі діагностичні матеріали дозволяють укласти структуру методичного забезпечення формування предметних компетентностей, відібрати доцільні форми і методи роботи, залучити до навчання потрібних людей.

Уся система методичного забезпечення компетентнісно спрямованої освіти покликана забезпечити підготовку вчителя, ефективність роботи якого визначатиметься не красиво проведеним уроком, не лише предметним знаннями і вміннями, а тими змінами, які відбулися в особистісних структурах школярів, і формування учня як особистості мислячої, творчої, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, готової приймати рішення в нестандартних ситуація, брати на себе відповідальність.

 

 

Глазова О. Чим „загрожує” словеснику компетентнісний підхід у навчанні мови? // Методичні лдіалоги. – 2006. – № 5. – С. 4 – 5.

Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні. – К. : «К. І. С. «, 2003. – С. 22.

Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті / За заг. ред.. С. П. Бондар. – Рівне: Тетіс, 2003. – С. 14.

Пометун О. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспе Родигіна І. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х. : Видавнича група «Основа», 2005. – С. 28 – 29. – (Б-ка журн. «Управління школою»).

Степанишин Б. І. Професійне спрямування навчально-виховного процесу педагогічного вузу / Б. І. Степанишин. – Рівне, 1999. – 98 с.