Формування предметних компетентностей учнів у процесі реалізації освітньої галузі «Технологія»

- технологія і техніка – учні повинні виявляти ціннісне ставлення до взаємозв’язку науково-технічного прогресу і технологій, визначати послідовність технологічних операцій з обробки матеріалів у процесі виготовлення виробу, дотримуватися технологічних вимог під час роботи ручними та електрифікованими інструментами, застосовувати безпечні та доцільні прийоми під час роботи інструментом, використання обладнання і пристосувань, дотримуватися правил безпеки під час технологічної діяльності, аналізувати виготовлений технічний об’єкт та повною мірою використовувати особистий досвід, знання і вміння у процесі роботи;

- технічна та художня творчість – учні повинні характеризувати основні етапи створення технічних пристроїв та особливості технічного і художнього проектування; визначати і використовувати на практиці елементи художньої та технічної творчості у традиційних видах трудової діяльності та відповідних зразках виробів, які традиційно використовуються у побуті; виявляти і переносити елементи художньої та технічної творчості на власні вироби у вигляді конструктивних елементів; мати уявлення про зміст та особливості найбільш поширених народних ремесел, промислів та видів декоративно-ужиткового мистецтва свого регіону;

- професійна орієнтація – учні повинні збирати та аналізувати інформацію про професію, будувати індивідуальну освітню траєкторію, оцінювати значення морально-етичних норм у професійній діяльності, визначати власні індивідуальні особливості та співвідносити їх з вимогами різних професій.

Безпосереднє формування вказаних складових проектно-технологічної компетентності відбувається при вивченні обов’язкового предмету «Трудове навчання» і таких вибіркових курсів як «Креслення», «Людина і світ професій» та ін. за допомогою різноманітних інноваційних освітніх технологій, які визначають відповідні форми, методи, прийоми і засоби навчання. Зміст предметів освітньої галузі має чітко виражену прикладну спрямованість і реалізується переважно шляхом застосування практичних методів навчання і форм організації занять. Провідною тут виступає проектна технологія як особистісно зорієнтована модель навчально-виховного процесу, яка спрямована на взаємодію і плідний розвиток особистості вчителя та його учнів на основі рівності в проектно-технологічній діяльності, і ґрунтується на розвитку пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію. Сутність проектної технології полягає у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, форм, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування.

Проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і вміннях та знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (суспільно-корисний продукт чи послуга), що розглядається як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, у результаті чого, на кожному етапі створення виробу, творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок та особистісних якостей. Використання методу проектів у профільному навчанні дозволяє максимально наблизити його до реальних потреб життя, сприяє формуванню в учнів необхідних компетентностей та їх професійному самовизначенню.

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учнів, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання технологічних проектів: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного. Модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання, яка складається з певних стадій, запропонована рядом вчених-педагогів і описана досить детально в чисельних публікаціях [4; 5; 11; 12 та ін. ].

Метод проектів не єдина освітня технологія, яка використовується в процесі трудового навчання. Він виступає об’єднуючою ланкою інших методів в єдине ціле – навчально-виховний процес. Методи, що застосовуються вчителем у процесі навчання дітей проектно-технологічній діяльності, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традиційних відносяться: вербальні (словесні) методи; демонстрація і показ (наочні) ; спостереження; лабораторні і виробничі досліди; вправи (розумові, рухові, комбіновані) ; вирішення задач (технічних, технологічних, економічних) ; метод самостійної роботи та ін.. До нетрадиційних – метод творчих проектів; методи проектування: фантазування, комбінування, алгоритмічного аналізу (зразків), фокальних об'єктів, комбінаторики, морфологічного аналізу, створення образу ідеального об'єкта, основи теорії розв'язування винахідницьких задач; метод мозкової атаки; методи художнього конструювання; конкурси творчих проектів та інші.

Метод проектів взаємодоповнюється іншими інноваційними освітніми технологіями: інтерактивними, інформаційно-комунікаційними, модульними, нейро-лінгвістичного програмування, індивідуалізації та диференціації, розвитку творчих здібностей та ін.

Інтерактивні технології дозволяють організувати навчально-трудовий процес таким чином, що практично всі учні, задіяні у навчальній і трудовій діяльності, мають можливість діяти в залежності від наявних знань і вмінь та особистісних якостей. Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне, ситуативне, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учень є суб’єктами навчання. Інтерактивні технології поділяють на превентивні: консультації, репетиції, розподіл ролей, тренінги, угрупування; імітаційні: дебати, диспути, ділові й операційні ігри, інсценування, мозковий штурм, колективне та групове проектування, психо- та соціодрами; неімітаційні: вправляння, конференції, круглі столи, практикуми, проблемне навчання, семінари тощо. Їх доцільне використання при формуванні предметних компетентностей дозволяє ставити учня в одному випадку в