Формування в учнів життєвих компетенцій, мотивації до здорового способу життя та профілактики ВІЛ (СНІДу) (тренінг)

 

 

Здоров'я настільки переважує решту

благ життя, що здоровий жебрак

щасливіший за хворого короля.

Артур Шопенгауер

 

Компетентнісно орієнтований підхід – один із нових напрямків розвитку освіти в Україні та розвинених країнах світу.

На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на запити часу.

Компетентнісний підхід вимагає особистісної спрямованості при формуванні змісту освіти. Необхідно забезпечити реальну активність школярів у навчальному процесі. Йдеться, перш за все, про вибір елементів змісту освіти, профілю навчання, способу засвоєння, подолання труднощів у навчанні тощо.

Предмет «Основи здоров’я» за своїм призначенням, змістом і методами навчання значно відрізняється від інших дисциплін, тому для продуктивності його викладання було розроблено тренінгову систему вивчення основ здоров’я. Зупинимося на організаційно-методичних засадах упровадження тренінгової технології, яка базується на методиці участі. Це означає, що всі учні є активними учасниками процесу навчання. У системі методів тренінгового навчання використовується п'ять моделей навчальної гри, що побудовані на різних методах імітації діяльності, розігрування ролей, виконання операцій, інсценування, психодрами та соціограми.

1. Імітаційні ігри. На занятті імітується діяльність організації, імітуються події, конкретна діяльність людей (проведення наради, обговорення напрямів роботи, укладання нормативних актів, просто бесіда), обстановка, умови, в яких відбувається подія (зала засідань, кабінет). Сценарій імітаційної гри, крім сюжету події, містить опис структури та призначення імітованих об'єктів, документів, нормативних актів, що визначають специфіку імітованої діяльності та змалювання обставин, за яких відбувається подія.

2. Операційні ігри. Допомагають відпрацювати виконання конкретних специфічних операцій, наприклад, методику проведення дискусії, бесіди. В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони проходять в умовах, що імітують реальну обстановку.

З. Метод розігрування ролей. У такій грі відпрацьовується тактика поведінки, дії, виконання функцій, обов'язків конкретної особи. Для проведення гри з виконанням певної ролі розробляється модель – п'єса ситуації. Між учасниками розподіляються ролі з «обов'язковим змістом» відповідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення.

4. Метод інсценування. Це своєрідний «діловий театр», коли програється будь-яка ситуація та поведінка людини за цих обставин. Учасники гри мають мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, вжитися в образ певної особи, зрозуміти та оцінити обставини та правильну лінію поведінки. Головне завдання методу інсценування – навчити учасника гри орієнтуватися в різних обставинах, уміти давати об'єктивну оцінку своєї поведінки, враховувати можливості інших людей, налагоджувати з ними контакти, впливати на їхні інтереси, потреби та діяльність, не застосовуючи формальних атрибутів влади та наказу. Для методу інсценування потрібен сценарій, де описується конкретна ситуація, функції та обов'язки дійових осіб і їх завдання.

5. Психодрама і соціодрама. Навчальні ігри, побудовані на методах психодрами і соціограми, досить близькі до розігрування ролей і «методу інсценування». Це той самий «театр», але вже соціально-психологічний, у якому відпрацьовується вміння відчувати ситуацію в колективі, оцінювати та змінювати стан іншої людини, налагоджувати необхідний контакт.

Навчальні ігри використовуються для розвитку творчого мислення, формування практичних навичок і умінь, тренінгу. Вони дозволяють активізувати увагу та підвищити інтерес до вивчення курсу, загострити сприйняття навчального матеріалу.

Навчальна гра – це певною мірою репетиція діяльності людини. Вона дає можливість «програти» практично кожну конкретну ситуацію в особах, що дозволяє краще розуміти психологію людей, їхнє ставлення до прав людини.

 

Метод «Мікрофон» дозволяє кожному учаснику висловитися швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення:

‒говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон;

‒відповіді не коментуються і не оцінюються;

‒коли хтось висловлюється, інші не повинні говорити або викрикувати з місця.

 

Це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість. Досягається шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Учитель на уроці називає тему дискусії та запрошує взяти участь в її обговоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:

І. Усі учасники «штурму» пропонують ідеї щодо розв'язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2. Учень записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

3. Коли група вважає кількість ідей достатньою, їх подання припиняється.

4. Після того як усі ідеї зібрані, вони групуються і аналізуються групою, обираються ті, що допоможуть вирішити поставлену проблему.

Правила поведінки під час «мозкового штурму»:

‒намагатися зібрати якомога більше ідей щодо вирішення завдання або проблеми;

‒примусити працювати свою уяву: не відкидати ту чи іншу ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

‒можна подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;

‒не можна обговорювати та критикувати висловлювання інших і намагатися давати оцінку запропонованим ідеям.

 

Цей метод дозволяє проводити дискусію зі спірної теми. Дає кожному учаснику можливість висловитися, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію. Якщо