+3 8(066) 185-39-18
fсистема мови повинна вивчатися як щось стабільне та незмінне, тоді як спостерігається цілком протилежне: вона постійно змінюється і систематизує нові утворення. Отже, ми повинні вивчати мову, як щось змінюване, але систематичне.
Цей підхід діє можливість кращого розуміння систематичного феномену словникового складу шляхом пояснення багатьох фактів про функціонування слів і речень, більш ефективних узагальнень, тому що ми можемо брати до уваги вплив екстралінгвістичної дійсності.
Необхідно відзначити, що стан наших знань сьогодні не такий, щоб мати можливість показати весь словниковий склад як одну систему, і ми розглядаємо її як набір взаємопов’язаних систем.
Мова. як і інші адаптивні системи, краще вивчається з допомогою зворотного зв’язку, використовує їх для власного поліпшення. Якщо варіант виправдовує себе, він залишається у мові. Цей процес може бути зрозумілим згідно з результатами по вивченню нових слів або неологізмів.
Нові поняття постійно входять в життя, вимагаючи нових слів для їх назви. Іноді нові назви використовуються зі старими, що продовжують своє існування. Кількість слів у мові, таким чином, непостійна, вона, як правило, зростає. Неологізми створюються для найменування нових речей, не подаючи великого значення шкалі їх значимості. Вони можуть бути важливі та соціально значимі (як нова форма держави People’s Republic чи щось протилежне існуванню людства як nuclear war). Речі можуть бути і не такі значимі (як мода в танцях, одягу, зачісках взутті). У будь якому випадку змінюється значення старих слів, нові запозичуються або створюються із існуючого мовного матеріалу за схемами, продуктивними на даному етапі її розвитку, або створюються нові системи.
Однією з невирішених проблем неології є проблема терміну “неологізм”. Він відрізняється особливими зв’язками з часом, які фіксуються колективною свідомістю. Новими словами вважаються одиниці, які з’являються у мові пізніше якоїсь часової межи, взятої за початкову. Деякі дослідники вважають такою межею кінець другої світової війни. Інші пов’язують появу нових слів з освоєнням космосу, запуском першого супутника – 1957 роком.
Таким чином, визначення терміну “неологізм” достатньо умовно. Будь-яке слово має якість неологізму доки колективна мовна свідомість реагує на нього як на нове.
Опитування в Англії і США показали, що багато слів у словниках Барнхорта не сприймаються носіями мови як нові. Вони втратили часову конотацію новизни, так як використовуються носіями мови вже більше двадцяти років.
Однак. Ця лексика все ж таки відноситься до нової, так як цей відрізок часу є дуже коротким у плані історичного мовного розвитку, і в гносеологічному плані ця лексика ще не втратила своєї новизни.
Таким чином, неологізми – це нові слова або фрази, нові значення для існуючих слів чи запозичень із іноземних мов.
Закони ефективного спілкування вимагають максимального семантичного сигналу за мінімум часу. Для виконання цієї вимоги адаптивна лексична система не тільки додає нові частини, вона по новому виправляє способи та засоби словотворення.
1.2 Етимологічна структура словникового складу англійської мови
Сучасна мова – це продукт довгого історичного розвитку, в процесі якого мова змінюється. Зміни торкаються всіх сторін (рівні, яруси, аспекти) мовної структури, але діють в них по різному. Історичний розвиток кожного рівня залежить від конкретних причин та умов, які стимулюють зміни в лексичному складі мови, в її фонологічній (фонетичній) організації, та в її граматичному устрої.
До розвитку мови належать процеси росту та розпаду. Так, в англійській мові розвиваються аналітичні форми, складні система дієслівного формотвору. Але розпадається система відмінювання та особових закінчень дієслова, випадають слова із словникового складу, з’являються нові шляхом запозичення або новоутворень.
Історія мови розкриває усі процеси, які відбуваються в мові на різних етапах її існування. Причини (фактори змін, які є в мові), називають лінгвістичними (або інтералінгвістичними), а фактори, які пов’язані з історією народу, з загальним процесом розвитку суспільства, екстралінгвістичними факторами. Ці два поняття та дві сторони постійно діють разом.
Накопичення знань про історію розвитку різних сторін мови повинно призвести у підсумку до такого рівня підготовки, коли за допомогою етимологічного словника, а значною мірою і без нього, можна пояснити джерела форм та явищ, які відображаються в будь-якому сучасному слові.
Таблиця 1. Етимологічна структура словника англійської мови.
Місцевий елементЗапозичений елемент
Індоєвропейський елемент
германський елемент
англійський елементкельтський (V – VI ст. н. е)
латинський I група (І ст. н. е.) ІІ група (VII ст. н. е.)
скандинавський (VIII – XІ ст. н. е.)
французький:
нормандські запозичення (XI – XIII ст. н. е.)
парізькі запозичення (Відродження)
грецький (Відродження)
італійський (Відродження)
іспанський (пізнє Відродження)
германський
індійський
російський
Ця таблиця вимагає пояснень. По-перше, треба звернути увагу на те, що друга колонка в таблиці включає не лише більше груп, а й велику кількість слів. Це пояснюється високим відсотком запозичених слів в англійській мові (75%), що прибули в результаті численних явищ та міжнародних зв’язків.
З точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну з романських (тому що переважають французькі та латинські слова). Але беручи до уваги відносну частоту розповсюдження слів, ясно, що місцевий елемент