Форми і напрями міжконфесійної співпраці

Актуальність теми дослідження. Із моменту проголошення в Україні незалежності активізувалося релігійне життя суспільства. Навесні 1991 р. Верховною Радою України був ухвалений закон про свободу совісті та релігійних об’єднань, який заборонив державі втручатися у справи церкви, а церкві - у державні справи.

Сучасна релігійна ситуація в Україні характеризується розколом православ’я. 1990 р. після обрання патріарха Мстислава (Скрипника) була відновлена УАПЦ. У Харкові, Києві та інших містах відновилися її храми. Московський патріархат надав внутрішню автономію Українській православній церкві (УПЦ), але зберіг за собою право призначати вищих духовних осіб в Україні. Спроби президента Л. Кравчука та київського митрополита Філарета (Денисенка) домогтися від Московського патріархату повної незалежності УПЦ не вдалися. Тому частини УПЦ і УАПЦ за підтримки української влади виділились, утворивши Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП), яка й досі є ніким не визнаною. Таким чином, православ’я в Україні розкололось на три ворогуючі між собою конфесії, що надзвичайно ускладнює релігійну ситуацію в Україні. Між ними точиться гостра боротьба за нерухомість (храми) і паству, що неодноразово призводило до суперечок їх прибічників.

У 1989 р. відновилася діяльність греко-католицької церкви (УГКЦ). Вона має великий вплив у Західній Україні. Її резиденцією став Собор Святого Юра у Львові. Вона також неодноразово вступала у суперечки із православними конфесіями з приводу володіння храмами.

Крім християнських конфесій, в Україні діють іудейські та мусульманські релігійні общини, буддисти та багато інших сект.

Сучасні суспільні відносини у сфері релігії, стан поліконфесійності, роль і місце релігійної ідентичності в формуванні сучасної особистості, релігійна духовність як найважливіша складова національного виховання розглядаються в працях багатьох сучасних учених (Г.І. Волинко [4], А.В. Арістова [6] С.І. Здіорук [13], А.М. Колодний [15], П.П. Панченко [21], Й.Ю. Сележан []27 та багато ін.). Але обмаль вітчизняних досліджень поєднують полікультурність та поліконфесійність, а також розглядають релігійні відносини в Україні в умовах політики мультикультуралізму.

Мета роботи - соціально-філософський аналіз феномену міжконфесійних відносин в контексті потреб суверенної України на основі виявлення загальних закономірностей, взаємозв’язків і традицій. 

Виходячи з поставленої мети, у роботі вирішуються такі завдання: 

• охарактеризувати сучасні конфесій та їх розвиток на території України;
• розкрити зміст поняття «міжконфесійні відносини» як соціально-філософської категорії;
• проаналізувати релігійні відносини в умовах поліконфесійності сучасного українського суспільства
• класифікувати детермінанти оптимізації розвитку міжконфесійних відносин на етапі становлення суверенної України.

Об’єкт дослідження - міжконфесійні відносини в контексті умов сучасної України.

Предмет дослідження - детермінанти оптимізації розвитку міжконфесійних відносин на етапі становлення суверенної України. 

Методи дослідження. Таке складне явище громадського життя, яким стали сьогодні міжконфесійні відносини, вимагає діалектичного підходу. Теоретичному осмисленню взаємозв’язків традицій і новаторства в розвитку міжконфесійних відносин як форм і методів людської діяльності сприяють дослідження, присвячені аналізу діяльності як соціального феномену, тому автор використовує й діяльнісний підхід. Оскільки конфесія розглядається як соціальний мікроорганізм, а також як соціальний суб’єкт групового рівня, що є інтегрованим в якості повноцінного елемента в суспільство - систему більш високого порядку, в роботі використовується й метод системно-структурного аналізу. Пошуки загального критерію ціннісної раціональності людської діяльності, що здатний примирити приватні інтереси окремих конфесій та інших соціальних груп усвідомленням глобальних проблем сучасної цивілізації, привели до необхідності співставити ціннісні системи різних віросповідань, використовуючи аксіологічний метод. 

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що здійснюється соціально-філософський пошук основних типів традицій саме в історії міжконфесійних відносин, аналіз їх проявів у сучасному суспільстві, закономірностей їх розвитку і трансформації під впливом різних форм діяльності, що і стає основою наукового підходу до визначення детермінант оптимізації розвитку міжконфесійних відносин стосовно ситуації в суверенній Україні. 

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при вирішенні конкретних теоретичних і практичних проблем в сфері державного управління, в роботі зі створення комплексних програм заходів щодо нейтралізації умов для виникнення міжконфесійного протистояння.

Структура роботи обумовлена метою та основними завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг роботи - 46 сторінок.