Функціональний стан печінки і нирок у хворих з важкою крововтратою при різних варіантах інтенсивної терапії

Встановлено, що в усіх групах дисфункція печінки проходила без гіпербілірубінемії. Аналіз фракцій загального білірубіну показав, що після заміщення дефіциту ОЦК стандартною замісною ІТТ на 5 добу після зупинки кровотечі хірургічними методами відношення прямого білірубіну до непрямого складало 2: 1, що вказувало на зворотній вихід прямого білірубіну з гепатоциту в кровотік. З 9 доби спостереження відзначалася тенденція до нормалізації пігментного обміну. Після використання для корекції дефіциту ОЦК підгострої важкої крововтрати ІТТ із стабізолом максимальне збільшення рівня прямого білірубіну відзначалося на 7 добу післяопераційного періоду. На 9 добу спостереження відношення відповідали 1: 1 за рахунок зменшення рівня прямого білірубіну на 39, 3% і збільшення рівня непрямого білірубіна на 42, 5% проти 7 доби. У групі хворих, що одержували перфторан, відношення прямого і непрямого білірубіну вже в 1 добу постгеморагічного періоду складало 1: 2 із стійким збереженням паритету фракцій до кінця терміну спостереження. На фоні курсу ВЛОК рівень непрямого білірубіну перевищував рівень прямого з 1 доби і до кінця періоду спостереження, що також вказувало на нормалізацію пігментного обміну.

Порушення кровотоку в печінці і гіпоксемія сприяли зниженню синтезу прокоагулянтів. Нами виявлене зниження ПІ (на 22 -13, 7% нижче за норму) протягом 7 діб постгеморагічного періоду у хворих контрольної групи, з нормалізацією на 9 добу спостереження. Після корекції дефіциту ОЦК із стабізолом встановлення нормального рівню ПІ відбувалось на 2 доби швидче, ніж у хворих контрольної групи. Під впливом перфторану нормалізація ПІ спостерігалась на 6 діб швидче, ніж у хворих, що одержували стандартну ІТТ. Застосування перфторану сприяло нормалізації фібриногену з 1 доби спостереження. З 3 по 7 добу постгеморагічного періоду ми відзначали активацію синтезу фібриногену в печінці у хворих всіх груп. При цьому найбільш високими значення фібриногену були в групі хворих, що одержували стабізол (на 78, 5% над нормою на 5 добу) і в групі хворих, що одержували курс ВЛОК (53, 9% вище норми на 5 добу).

Аналіз функціонального стану нирок показав, що в усіх групах хворих у постгеморагічному періоді ниркова недостатність проходила в неолігуричній формі. Після корекції дефіциту ОЦК стандартної замісної ІТТ, або при поєднанні її з курсом ВЛОК, або після використання стабізолу як компонента замісної ІТТ знижений хвилинний діурез за 1 добу спостереження підвищувався, але не досягав норми. Після застосування перфторану, як компонента замісної ІТТ, хвилинний діурез вже в 1 постгеморагічну добу досягав норми, залишаючись у її межах на 3-5

добу спостереження. У контрольній групі хвилинний діурез на 3-5 добу постгеморагічного періоду перевищував норму, відповідно, на 22, 5% і 9, 6%. В той же час у групі хворих, що одержували стабізол чи поєднання стандартної замісної ІТТ із курсом ВЛОК, хвилинний діурез перевищував норму тільки на 3 добу. На 7-9 добу спостереження, ми відзначали зниження хвилинного діурезу у всіх групах хворих, що обумовлювалося відміною замісної і корегуючої ІТТ.

Неолігурична ниркова недостатність супроводжувалася пошкодженням клубочків із зниженням ультрафільтрату і виявлялася лабораторно зменшенням кліренсу креатиніну (рис. 3). Після стандартної замісної ІТТ чи поєднання її з курсом ВЛОК показник збільшувався, але не досягав значень норми протягом 9 діб постгеморагічного періоду. Після використання для корекції дефіциту ОЦК стабізолу на 3-7 добу спостереження кліренс креатиніну збільшувався і перевищував значення його в контрольній групі відповідно на 41, 9% і 12, 6%. У хворих, що одержували перфторан, період зменшеного рівня кліренсу креатиніну скорочувався до 5 діб постгеморагічного періоду, що вказувало на протиішемічний захисний ефект препарату.

Порівняльний аналіз рівня креатиніну крові показав, що після використання стандартної замісної ІТТ рівень його в 1 добу спостереження на 27, 2% перевищував норму (р<0, 05) при нормалізації на 7 добу постгеморагічного періоду. Включення до замісної ІТТ стабізолу сприяло нормалізації рівня креатиніну крові на 5 добу спостереження. На фоні перфторану креатинін крові знижувався на 22, 7% проти вихідного рівня у 1 добу спостереження з нормалізацією його на 3 добу постгеморагічного періоду. При поєднанні стандартної замісної ІТТ із курсом ВЛОК рівень креатиніна крові відновлювався до норми на 7 добу спостереження, що не відрізнялося від контрольної групи.

Порівняльний аналіз рівня РФН2О виявив зниження його нижче норми на 1-3 добу постгеморагічного періоду в усіх групах хворих. У групах хворих, що одержували стабізол чи перфторан, повна нормалізація рівня РФН2О відбувалася на 5 добу, що було на 2 доби швидше, ніж при стандартній замісній ІТТ чи при поєднанні її з курсом ВЛОК.

Аналіз динаміки ЕФН2О при різних варіантах ІТ показав, що у всіх групах хворих показник перевищував норму на протязі перших 3 діб спостереження, що свідчило про наявність надлишку рідини в інтерстиціальному просторі, з одного боку, і порушенні водовидільної функції канальців – з іншого. Відновлення рівня ЕФН2О до норми на 5 добу постгеморагічного періоду спостерігалося в групах хворих, які одержували стабізол чи перфторан, що вказувало на прискорене відновлення функції канальців і нормалізацію обсягу позаклітинного сектора. Після використання для корекції дефіциту ОЦК стандартної замісної ІТТ чи при поєднанні її з курсом