Функції грошей при переході економіки України до ринкових відносин

Грошовий ринок – особливий сектор ринку, на якому продається та купується такий специфічний товар, як гроші, формується попит і пропозиція та ціна на гроші. Передача грошей здійснюється на безеквівалентній основі. Власники грошей продають гроші і взамін на це отримують особисте зобов’язання покупця повернути ці гроші в певний час та на певних умовах. На грошовому ринку процедура купівлі-продажу є умовною, бо має зворотний характер. Власник грошей при передачі їх покупцеві не втрачає права власності на них і може повернути їх у своє розпорядження на певних умовах. На грошовому ринку статус грошей та цілі їх купівлі-продажу є іншими, ніж на товарному. На грошовому ринку – передача грошей від покупця до продавця стає самоціллю. Продавець, передаючи гроші покупцю, бажає отримати дохід і покупець, купуючи гроші теж ставить за мету отримати дохід від використання цих грошей. Під продажем грошей розуміють передачу цих грошей їх власниками у тимчасове розпорядження своїм контрагентам в обмін на такі фінансові інструменти, які дають можливість власникам грошей зберегти право власності на ці гроші, тобто відновити право розпоряджатись ними та одержати додатковий дохід. Всі інструменти грошового ринку розподіляють: позичкові угоди, які включають і депозитні, на основі яких здійснюються взаємовідносини між банками та їх клієнтами щодо формування та розміщення кредитних ресурсів; цінні папери за допомогою яких реалізовуються прямі відносини між покупцями та продавцями грошей; валютні цінності, які використовуються у взаємовідносинах між власниками валют.

 

 

Після становлення України як незалежної держави постала необхідність створення нової грошової системи. Закон України «Про банки та банківську діяльність» (1991р.) надав монопольне право НБУ здійснювати емісію грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику. 1992р. – паралельне використання двох валют – рублів та купоно-карбованців.

Другий етап: розбудова власного емісійного механізму, через створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл виробницва паперових грошей та монет; розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, розроблення системи захисту грошових знаків та монет; розроблення правил випуску з обігу, зберігання інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей, завданням якого є: відпрацювання механізму централізованого регулювання банківськими резервами; запровадження механізму рефінансування комерційних банків; проведення операцій на відкритому ринку. Розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інститутів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики; 4) розбудова національних платіжних систем, що охоплює створення системи елементарних платежів на міжбанківському рівні, розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні. Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції.

Третій етап: відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Прийняття Верховною Радою закону Про НБУ», з чітким описом функцій НБУ, прав та обов’язків.

Регулятивний вплив держави на ринкову кон’юктуру – реалізація кон’юктурної політики, співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції. Оскільки сукупний платоспроможний попит формується і реалізується в грошовій формі то в процесі формування, розподілу і використання НД, кон’юктурна політика забезпечується насамперед державним регулюванням грошового обороту. Через регулювання окремих грошових потоків, маси грошей, %, швидкості обігу грошей держава має можливість впливати не лише на зміну попиту, а й пропозиції. За способом та характером впливу на поведінку економічних суб’єктів усі заходи кон’юктурної політики можна поділити на 3 групи: заходи фіскальної політики, що зводяться до економічного регулювання через механізми оподаткування. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів економічних суб’єктів зростає, це зменшує їх можливості і послаблює інвестиції. Заходи грошово-кредитної політики – через механізми зміни пропозиції грошей та їхньої ціни може бути експенційна – неконтрольоване зростання пропозиції грошей і як наслідок інфляція та рестрикційна відбувається різке обвальне скорочення пропозиції грошей і вони швидко дорожчають. Пряме втручання держави в економічне життя допускається в таких випадках, коли заходи фіскальної та монетарної політики не діють. До таких заходів належать заморожування цін, раціонування споживання. Такі заходи суперечать ринковому господарюванню і застосовуються як виняток. Головним завданням кон’юктурної політики є згладжування коливань ринкових процесів з метою підтримання загального стану ринкової кон’юктури на рівні, що забезпечував би досягнення визначених цілей економічної політики. Таке регулювання забезпечується впливом певного її заходу або їх поєднанням.

 

 

У 90-ті рр. в Україні була проведена грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії провних або структурних реформ. До найхаратерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особливо соціальна спрямованість реформ та інше. Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що крім суто економічних причин, були і досить могутні політичні причини їх проведення. Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало 3 мети:

- створити національні гроші і грошову систему,

- забезпечити стабільність національних грошей;

- сформувати і ввести в дію нові методи інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку. Довготривалість реформи полягає в тому, що почалася в січні 1992 року випуском в обіг купонокарбованців багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 вируском в обіг гривні, тобто тривала майже п’ять років. Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектовано і свідомо проведеною складовою грошової реформи. Створення нового (ринкового) механізму монетарного регулювання виявилося характерною особливістю грошової реформи в Україні з двох причин: до початку реформи такого механізму в Україні не було; для подолання гіперінфляції і переходу до антиінфляційної політики потрібно було якнайшвидше освоїти найефективніші інструменти монетарного регулювання. Чи не найскладнішою особливістю грошової реформи в Україні є її соціальний аспект. Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь-якої грошової реформи вимагає додаткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення. Грошова реформа в Україні, що завершилася в 1996 році, за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ.

 

 

Гроші не були придумані людством і не є продуктом творення держави, а з'явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об'єктивні передумови, як і не можна запровадити там, де таких передумов немає. Разом з тим держави активно впливають на форму грошей, з тим щоб надати їм тих ознак, які роблять гроші найбільш адекватними потребам ринку.

Обмін за допомогою грошей має істотні переваги перед бартером (натуральним обміном) : здешевлює, прискорює, краще гарантує здійснення обмінних операцій, розширює можливості вибору, знімає часові і територіальні обмеження, створює умови для суспільного контролю і впливу на процеси обміну; все це сприяє прискоренню суспільного відтворення.

Гроші за своєю сутністю є особливим товаром, що має властивості загального еквівалента – здатність обмінюватися на будь-який інший товар, загальну споживну вартість замість специфічної, властивої звичайним товарам, є безпосереднім носієм абстрактної цінності і суспільного багатства.

Вартість грошей як загального еквівалента формується безпосередньо в обігу внаслідок обміну певної маси реальних цінностей на певну масу грошей. У результаті такого обміну кожна грошова одиниця стає для її власника носієм тієї маси вартості, яку він відчужив в обмін на свої грошові доходи. Зміна такої вартості грошей спричинюється передусім зміною фізичного обсягу реальних благ, що надходять у сферу реалізації, і маси грошей, що обслуговує цю сферу. Перший із цих факторів впливає на вартість грошей прямо пропорційно, а другий – обернено пропорційно.

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від звичайних товарів широкого вжитку до сучасних електронних грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлювалася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ринку до грошового еквівалента. Переломним моментом у розвитку форм грошей стала демонетизація золота, внаслідок якої закінчилася епоха повноцінних грошей і розпочалася епоха неповноцінних грошей. На сьогодні неповноцінні гроші повністю взяли на себе й успішно виконують більшість грошових функцій, насамперед засобу обігу, засобу платежу і міри вартості. Водночас є підстави стверджувати, що цього не сталося з функцією засобу нагромадження вартості і її частково продовжує виконувати золото, про що свідчить накопичення великих запасів золота у державній та приватній власності.

Гроші в сучасній ринковій економіці виконують п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей. У функції міри вартості гроші забезпечують визначення вартості товарів через форму ціни. У функції засобу обігу гроші обслуговують реалізацію товарів з негайним поверненням власникові еквівалентної вартості. У функції засобу платежу гроші обслуговують погашення боргових зобов'язань, що виникають у процесі розподілу та реалізації вартості національного продукту. У функції світових грошей гроші обслуговують рух вартості по каналах світового ринку – її вимірювання, розподіл, реалізацію і нагромадження.

Роль грошей є результатом їх функціонування і виявляється в стимулюючому чи гальмуючому впливі грошей на певні економічні процеси. Такий вплив забезпечується самою наявністю грошей, завдяки чому всі економічні суб'єкти функціонують у грошовому (а не бартерному) середовищі, а також зміною кількості грошей в обороті. У першому випадку роль грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти поставлені в такі умови, що спонукають їх як виробників виробляти більше і з меншими витратами, а як споживачів – витрачати гроші економніше і з найбільшим ефектом. У другому випадку роль грошей виявляється в тому, що збільшення чи зменшення маси грошей збільшує чи зменшує обсяг платоспроможного попиту, впливає на кон'юнктуру ринку, на обсяги виробництва і зайнятість.

 

 

1. Мочерний С. В. “Основи економічної теорії”- Тернопіль АТ “Тарнекс”, 1993 р.

2. Міркин Я. М. Цінні папери і фондовий ринок. – М. : Перспектива, 1995 р.

3. Оскольский та ін. “Фондовий ринок України” – К: УФБ “Скарбниця”, 1994.

4. Чухно А. А. “Основи економічної теорії” – К., 1994.