Функції менеджменту та їх ефективність в системі управління сільськогосподарськими підприємствами

У статті розглянуті наукові погляди на сутність функцій управління та їх місце у системі менеджменту. Також проаналізовано механізм побудови управління діяльністю сільськогосподарських підприємств з врахування впливу зовнішніх перемінних.

Ключові слова: управління, менеджмент, функції, сільськогосподарське підприємство, методи та механізми управління

 

Постановка проблеми. Сучасні сільськогосподарські підприємства будують свою діяльність в умовах інтенсивного розвитку новітніх технологій, розширення ринкових горизонтів, формування ринкового попиту й кон’юнктури під впливом як підйому, так і падіння купівельної спроможності населення, змін в державному регулюванні економіки, що обумовлює складність організації та розвитку сучасного виробництва. В цьому контексті сталий розвиток аграрного сектора, його висока адаптивність до різко мінливих зовнішніх умов дозволить не тільки забезпечити продовольчу незалежність країни, але і дасть можливість вирішити велику кількість соціальних проблем. Таким чином, забезпечення продовольчої безпеки в умовах економічної нестабільності та невизначеності зовнішнього середовища господарювання, а також збільшення впливу його чинників на економіку й управління є одним з пріоритетних завдань, що стоять перед економікою країни. З огляду на це управління діяльністю підприємств в галузі виробництва сільськогосподарської продукції є об’єктивною необхідністю, важливою умовою стабільного розвитку підприємств.

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз функцій управління, їх адаптацію та вдосконалення на теоретичних і практичних рівнях розглядали такі зарубіжні вчені, як Р. Гріфін [1], С. Роббінс [8], Мескон, Альберт і Хедоурі [6], А. Файоль [11]. Серед вітчизняних науковців функцій менеджменту досліджували Й. Завадський [3], В. Колесник [4], Ю. Осіпов [7], В. Савчук [9], Г. Чорний [12] та інші.

 

Постановка завдання. Метою статті є аналіз підходів до розуміння функцій менеджменту та узагальнення сутності побудови науково обґрунтованих підходів до

управління підприємствами в аграрній сфері.

 

Виклад основного матеріалу дослідження. Діяльність будь-якої організації потребує такої форми управління, без якого неможливо не тільки її ефективне функціонування і розвиток, але і саме існування. Більше того, управління організацією зумовлює ставлення до неї з боку інших суб’єктів господарювання і певною мірою впливає на відповідні управлінські рішення з їх боку. Це означає, що з управлінням пов'язані інтереси безлічі людей як в самій організації, так і за її межами.

Під управлінням, найчастіше, розуміють сукупність процесів, що забезпечують підтримку системи в заданому стані і (або) переведення її в нове більш життєвий стан організації шляхом розробки та реалізації цілеспрямованих впливів. Визначаючи управління як елемент і одночасно функцію організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних тощо), ми маємо на увазі, що ти самим воно забезпечує збереження їх структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію програми і цілі діяльності. В свою чергу функції управління виражають зміст (спрямованість) управлінського впливу на об'єкт управління, керовану систему. Комбінація функцій лежить в центрі системи управління (рис. 1).

 

Рисунок 1 — Місце категорії «функції управління» в управлінському процесі Джерело: побудовано автором

 

Дослідження праць науковців у даній сфері показує, що до сьогодні не існує єдиного розуміння сутності функцій управління. Так, наприклад, Анрі Файоль виокремив шість груп функцій управлінської праці, а саме: технічні і технологічні (виробництво, виготовлення, переробка); комерційні (закупівля, продаж, обмін); фінансові (залучення капіталів і ефективне управління ними); охоронні або страхові (охорона власності і фізичних осіб); облікові (інвентаризація, балансові відомості,

витрати виробництва, статистика); адміністративні (передбачення, організація, розпорядництво, координування і контроль) операції [11].

Р. Гріфін вважає, що найсуттєвішими функція ми управління є планування, організація діяльності, лідерство, контролювання [1]. С. Роббінс вважає, що лідерство це не окрема функція, а є невід’ємною складовою керівництва [8]. Американські науковці Мескон, Альберт і Хедоурі визнають чотири функції: планування, організування, мотивування і контролювання [6].

Й. Завадський виділив більшу кількість функцій, які належать до групи спеціальних: техніко-економічне і соціальне планування, управління технологічною підготовкою виробництва, організація та оплата праці, управління трудовими ресурсами, управління матеріально-технічним забезпеченням, бухгалтерський облік і фінансова діяльність, охорона праці й техніка безпеки, управління господарським обслуговуванням, управління природокористуванням тощо. Сукупність даних функцій управління «складає основу формування структури управління» [3].

Ю. Осіпов звертає увагу на те, що загалом система управління — це організація, аналіз та контроль [7]. В. Савчук виокремлює такі функції менеджменту: планування, організація, мотивація і контроль, а координацію і регулювання не виділяє як самостійні функції і вони виступають складовими чотирьох основних функцій [9].

Дослідники В. Колесник і К. Воєнна вважають, що відмова від функції координації є невиправданою, оскільки без неї не здійснюється жоден управлінський процес — від стадії планування до стадії контролю. Координація також спрямована на визначення об'єкту та суб'єкту управління, а також формує взаємовідносини між ними для досягнення поставлених цілей [4].

Дослідник Г. Чорний класифікує функції управління як облік, аналіз, визначення цілей, планування, організація, керівництво, контроль. Функцію аналізу вчений класифікує як складову (допоміжну) основних функцій, оскільки вони всі передбачають попередній аналіз ситуацій [12].

Таким чином, в сучасних реаліях змінюються погляди на природу, роль, сутність і значення управління в системі менеджменту. На перше місце висувається спрямованість на ефективне господарювання в умовах дефіциту ресурсів, поступове зменшення регулювання виробництва адміністративними методами, інтенсифікацію виробництва. Сучасне управління має сприяти розвитку ринку, товарно-грошових відносин в торгівлі засобами виробництва, конвертованості грошей, стабілізації ринкових цін. В цьому аспекті традиційні функції управління інтерпретуються наступним чином:

• адміністративні або загальні (передбачення, організація, розпорядництво, координування і контроль);
• конкретні або спеціальні (технічна, технологічна, комерційна, фінансова, страхова та облікова).

Отже загальні і спеціальні функції визначають зміст управлінського впливу на об'єкт управління, яким в аграрній сфері є сільськогосподарське підприємство. Його функціонування можна відобразити наступним чином (рис. 2).

 

Рисунок 2 — Схема функціонування суб’єкта господарювання в аграрній сфері

Джерело: побудовано автором

 

Особливість організації як системи полягає в тому, що вона являє собою штучну систему, створену людиною заради її власних інтересів, перш за все отримання вигоди.

В цьому аспекті будь-яка організація, як правило,  це відкрита система, яка може

існувати лише за умов активної взаємодії з навколишнім середовищем [2].

Управління не можна ототожнювати з керівництвом, яке за своєю сутністю є широким поняттям. Керівництво організаціями — це процеси мотивування, регулювання і наставництва щодо методів і способів виконання робіт підлеглими [10]. В той час як управління здійснюється індивідом або групою осіб з метою координування діяльності інших осіб, що спрямована на досягнення результатів, недосяжних для жодної з цих осіб окремо [6].

Специфікою діяльності сільськогосподарського підприємства слід вважати впорядкування, налагодження роботи та впровадження покладених функцій, спрямованих на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг з метою їх подальшої економічно вигідної реалізації на ринку для задоволення економічних і соціальних результатів роботи даного підприємства [5]. Таким чином, для ефективного управління діяльністю сільськогосподарських підприємств і забезпечення їх беззбиткового функціонування необхідно враховувати можливості власної організаційної структури і способи задоволення потреб споживачів. Найраціональніше поєднання й використання ресурсів сільгосппідприємства можливе за рахунок застосування певних принципів і методів, що орієнтовані на визначені цілі із зазначенням інструментів управління (табл. 1).

Таблиця 1 Методи управління діяльністю підприємств в аграрній сфері

Джерело: побудовано на основі досліджень [5]

 

 

Наведені методи і інструменти відображуються проес управління стійкістю сільськогосподарського підприємства, який має складний характер і потребує врахування великої кількості чинників при прийнятті рішень, в тому числі сучасних форм організації бізнесу, ринкової кон'юнктури тощо.

 

Висновки. У підсумку проведеного дослідження зазначимо, що сучасний менеджмент має складну природу. Управління передбачає виконання суспільно необхідних завдань щодо формування, організації, регулювання, контролю та координації процесів, тобто функцій менеджменту.

Вивчення та узагальнення поглядів вчених на розуміння і місце категорії «функції управління» в управлінському процесі показало, що до сьогодні не має єдиного розуміння їх сутності.

В той самий час основною передумовою підвищення ефективності процесу управління діяльністю сільськогосподарських підприємств є використання внутрішніх та зовнішніх механізмів управління, орієнтованих на максимальне використання сукупного потенціалу, кожен з яких реалізується на певному рівні діяльності підприємства.

 

 

1. Гріфін Р. Основи менеджменту: підручник / Р. Гріфін / Наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. — Львів : Бак, 2001, — 624 с.
2. Дейнека О. Г. Теоретичні підходи до процесу управління підприємством / О. Г. Дейнека, К. А. Руссова, А. В. Михалко // Збірник наукових праць УДАЗТ. — 2013. Вип. 135. — С. 143-147.
3. Завадський Й. С. Менеджмент: Т. 1 / Й. С. Завадський. — К. : Українсько- фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. — 543 с.
4. Колесник В. М. Теоретичні підходи до функцій менеджменту, його ефективності в системі управління сільськогосподарськими підприємствами / В. М. Колесник, К. І. Воєнна // Економічний простір. — 2013. — № 71. — С. 192-203.
5. Лихіцький В. В. Теоретичні аспекти управління виробничо- господарською діяльністю сільськогосподарських підприємств в системі менеджменту / В. В. Лихіцький // Вісник СНАУ. — 2013. — С. 30-33.
6. Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури: пер. с англ. — М. : Дело, 1992. — 350 с.
7. Осипов Ю. М. Основы предпринимательского дела: ученик / Ю. М. Осипов, Е. Е. Смирнова. — М., 2004. — 763 с.
8. Роббинс С. Менеджмент / С. Роббинс, М. Коултер. пер. с англ. — [8-е изд.] — М. : Вільямс, 2007. — 1056 с.
9. Савчук В. К. Економічний аналіз діяльності підприємств і організацій АПК / В. К. Савчук — К. : Урожай, 1991. — 224 с.
10. Томилова В. В. Менеджмент / В. В. Томилова. — М. : Юрайт-Издат, 2003. 591 с.
11. Файоль А. Управление — это наука и искусство. / А. Файоль, Г. Эмерсон, Ф. Тэйлор, Г. Форд. — М. : Республика, 1992. — 351 с.
12. Чорний Г. М. Новітній підхід до змісту управлінської діяльності в агроформуваннях / Г. М. Чорний, М. П. Ястреб, О. В. Кучер // Агроінком. —2011. — №1-2. — С. 93-98.