Гемодинамічні детермінанти оптимізації пролонгованої терапії в умовах формування “післяінфарктного серця”

 

Таблиця 1

Динаміка вихідних функціональних показників у обстежених хворих ІХС, яким крім базисної терапії було призначено обзидан (I група), ніфедипін, каптоприл (II), обзидан, каптоприл (III), верапаміл, каптоприл (IV), ніфедипін, дигоксин (V), ніфедипін (VI) 

 

Таким чином, визначені клініко-функціональні особливості обстеженої групи хворих на етапі післягоспітального лікування дозволяють запропонувати наступні 6 алгоритмів, виходячи із стану хворих з формуванням “післяінфарктного серця” і фармакологічних ефектів препаратів.

Найбільше покращення клінічної картини перебігу ІХС відмічалось у хворих на фоні лікування ніфедипіном, каптоприлом; обзиданом, каптоприлом; верапамілом, каптоприлом; обзиданом; ніфедипіном, дигоксином. Хворі, які одержували ніфедипін, за показниками, що аналізуються, відрізнялись меншим клінічним ефектом. Досягнуте порогове навантаження при ВЕМ зросло на 27, 4% (р<0, 02) у хворих, які одержали ніфедипін, каптоприл; на 23, 0% (р<0, 02) – верапаміл, каптоприл; на 17, 7% (р<0, 02) – обзидан, каптоприл. Частота припинення стимуляції при ЧСЕС достовірно збільшилась після лікування обзиданом, каптоприлом на 10, 7% (р<0, 01) ; ніфедипіном, каптоприлом – на 6, 7% (р<0, 01) ; верапамілом, каптоприлом – на 4, 2% (р<0, 05) ; обзиданом – на 4, 1% (р<0, 05). Достовірне збільшення ФВ відмічалось на фоні лікування обзиданом, каптоприлом – на 3, 8% (р<0, 05) ; верапамілом, каптоприлом – на 3, 2% (р<0, 05) ; ніфедипіном, каптоприлом – на 2, 9% (р<0, 05). Максимальне зменшення БІМ при ХМ ЕКГ спостерігалось при використанні обзидану, каптоприлу – на 53, 3% (р<0, 001) ; ніфедипіну, каптоприлу – на 29, 4% (р<0, 05) ; верапамілу, каптоприлу – на 26, 7% (р<0, 02). ББІМ найбільше зменшилась на фоні лікування верапамілом, каптоприлом – на 53, 4% (р<0, 001) ; обзиданом – на 28, 6% (р<0, 05) ; ніфедипіном, каптоприлом – на 23, 5% (р<0, 05) ; обзиданом, каптоприлом – на 17, 7% (р<0, 05). Достовірне зниження частоти екстрасистолій високих градацій відмічалось на фоні лікування обзиданом, каптоприлом; верапамілом, каптоприлом; ніфедипіном, каптоприлом. Ефективність лікування було передбачено на основі проведення гострих медикаментозних тестів з різними препаратами антиішемічного захисту.

Таким чином, проведені дослідження дозволяють запропонувати терапевтичні підходи до лікування хворих з “післяінфарктним серцем” у вигляді алгоритмів з урахуванням динаміки клініко-функціональних показників.

Включення 5 сеансів внутрішньовенного ЛОК, в якості додаткового методу в пролонговане лікування, призвело до зменшення систолічного артеріального тиску (САТ) у хворих, які перенесли ГІМ різної величини на 12, 8% (р<0, 001), діастолічного артеріального тиску (ДАТ) на 13, 9% (р<0, 01). У хворих з клінікою стенокардії напруження II ФК – САТ на 9, 7% (р<0, 05), ДАТ на 12, 6% (р<0, 02), стенокардії напруження III ФК – САТ на 10, 6% (р<0, 001), ДАТ на 15, 7% (р<0, 001), стенокардії напруження II ФК або III ФК і спокою – САТ на 9, 1% (р<0, 001), ДАТ на 10, 6% (р<0, 01).

Проведення ЛОК у хворих, які перенесли трансмуральний ІМ, призвело до зниження САТ на 4, 2% (р<0, 05), ДАТ – на 9, 1% (р<0, 001) ; великовогнищевий ІМ – САТ – на 5, 9% (р<0, 001), ДАТ – на 12, 4% (р<0, 001) ; дрібновогнищевий ІМ – САТ – на 7, 0% (р<0, 001), ДАТ – на 12, 9% (р<0, 001).

Проведення 5 сеансів внутрішньовенного ЛОК на фоні медикаментозного лікування призвело до зменшення стискуючого болю на 20, 2% (р<0, 05), пекучого – 62, 3% (р<0, 001), болю в спокої – 31, 4% (р<0, 02), болю, який з’являвся при ходьбі на відстань до 1000 м – 10, 0% (р<0, 05), задишки до 500 м – 20, 3% (р<0, 05), частоти вживання нітрогліцерину – 40, 5% (р<0, 01), САТ – 19, 1% (р<0, 02), ДАТ – 19, 6% (р<0, 001), надшлуночкової екстрасистолії за даними ЕКГ – 21, 2% (р<0, 05), ЕST ЕКГ – 60, 3% (р<0, 01), імовірності виникнення БІМ за даними ХМ ЕКГ – 50, 2% (р<0, 01), ББІМ – 42, 3% (р<0, 02), ШЕ – 20, 4 (р<0, 05). Також відбулось зростання ФВ на 6, 7% (р<0, 05), досягнутого навантаження при ВЕМ – 18, 0% (р<0, 02), частоти припинення стимуляції – 9, 5% (р<0, 05).

Таким чином, наведені власні результати співпадають з літературними джерелами по визначеній ефективності використання ЛОК і дозволяють рекомендувати цей метод в післягоспітальному поліклінічному лікуванні ГІМ.

 

 

1. Хворі, які перенесли ГІМ різної величини та пацієнти з клінікою стенокардії напруження III ФК, стенокардії напруження II ФК або III ФК і спокою, відрізняються найбільш вираженою картиною ішемізації міокарда, несприятливими змінами об’ємних показників і скоротливої функції міокарда, ЗХС, максимальною редукцією коронарного резерву та найбільшою кількістю БІМ та ББІМ при ХМ ЕКГ. Найбільш виражена клінічна картина, потреба в нітрогліцерині, порушення фази реполяризації на вихідній ЕКГ, максимальна кількість БІМ при ХМ ЕКГ характерні для хворих,