Генезис розвитку єврейської правової системи

Найдавніша (біблійська) історія, яка бере свій початок від родоначальника єврейського народу Авраама та триває до кінця персидського панування над! удеєю, тобто до 332 р. до н. е. ;

Стародавня історія й епоха Талмуда, яка охоплює період від грецького панування в! удеї до кінця епохи гоанів у Вавилоні (332 р. до н. е. – 1040 р.) ; ! сторія євреїв в епоху середньовіччя (500 р. – XV ст.) ; ! сторія євреїв в епоху нового часу (XV ст. – XIX ст.) [11].

У подібній хронології розглядають єврейську історію єврейські історики у відомій праці «Нариси з історії єврейського народу» під редакцією Ш. Єттінгера. Вони події єврейської історії висвітлюють у межах таких періодів: Біблійний, Період другого Храму, Талмудистський, Середніх віків, Нового часу, Новітнього часу [12].

Заслуговує на увагу також періодизація британського журналіста Д. Ріда, який у своїй праці «Суперечка про Сіон» історію державно-правової дійсності єврейського народу розділяє на п’ять періодів:

• Епоха левітів, яка «включає в себе історію ізольованої Іудеї, вавилонського «полону» й «повернення», а також створення «Мойсеєвого Закону», нав’язаного іудеям силою»;
• Епоха фарисеїв, яка «більш-менш співпадає з римським правлінням завойованої Іудеї, закінчується другим зруйнуванням Єрусалиму й розсіянням останніх юдеїв»;
• Талмудистська епоха, яка була найдовшою та продовжувалася 17 століть: від 70 р. н. е. до приблизно 1800 р. н. е. ;
• Проміжний період «Емансипація» – ХІХ ст. ;
• Епоха сіонізму – ХХ ст. [13, с. 44].

Водночас не можна не погодитися з відомим британським істориком П. Джонсоном, який зазначає, що «дуже важко прив’язати єврейську історію до певної хронології національного чи релігійного розвитку, оскільки вона являє собою явище унікальне» [14, с. 169 ].

У свою чергу, аналізуючи періодизацію іудейської правової системи, російський професор М. Марченко доходить таких висновків: а) проблема періодизації іудейського суспільно -політичного та правового життя не проста та немаловажна для розуміння сутності й виконуючої єврейським правом ролі в житті єврейського суспільства; б) найбільш розповсюдженими критеріями періодизації процесу становлення й розвитку іудейської правової системи є не стільки власне юридичні критерії, скільки змішані з правовими соціально-політичними [15, с. 426]. Дійсно, під час визначення періодизації розвитку єврейської правової системи до уваги потрібно брати соціально-політичні критерії. З найдавніших періодів і до нового часу єврейський народ під впливом внутрішніх і зовнішньоекономічних факторів формував і розвивав свою правову систему, збагачуючи її нормативну, інституційну та духовну складові.

Досліджуючи еволюцію єврейського суспільства й державності, дозволимо собі виокремити основні етапи розвитку єврейської правової системи, які найбільш повно висвітлюють соціальні, економічні, політичні й ідеологічні умови, під впливом яких вона формувалася. Отже, на нашу думку, генезис єврейської правової системи варто розглядати через призму таких історичних етапів:

І. Біблійна епоха.

Період патріархів. Цей історичний період бере свій початок із часів першого родоначальника та патріарха Авраама (ХХ – ХІХ ст. до н. е.) та завершується виходом ізраїльського народу з єгипетського рабства (середина ХІІІ ст. до н. е).

Період синайського законодавства. Період синайського законодавства пов’язують із моментом виходу єврейського народу з єгипетського рабства й даруванням народу Закону (середина – початок ХІІІ ст. до н. е).

Період суддів. Часові межі цього періоду охоплювали близько 200 років. Він бере початок із ХІІ ст. до н. е. та завершується в ХІ ст. до н. е. обранням першого ізраїльського царя – Саула.

Період Першого Храму. Розпочинається період із часів третього царя Ізраїля Соломона, який збудував Храм (^рйЛ ГРЗ, бет ха-микдаш) у Єрусалимі (середина Х ст. до н. е.). Закінчується період Першого Храму руйнуванням вавилонянами Храму в VI ст. до н. е.

Галут і період Другого Храму. Його варто розглядати з моменту вавилонського полону в VI ст. до н. е. до завоювання в першій половині IV ст. до н. е. Юдеї Олександром Македонським. Важливим є те, що цей період відзначився законотворчою діяльністю Ездри та Неємії.

ІІ. Еллінізація та період зугот. Це був відносно невеликий перехідний період від Біблійної епохи до епохи Талмуда. Період еллінізації розпочинається із часів грецького завоювання в 331 р. до н. е. та завершується початком 1 ст. Період ЛІЛЧТ (зугот), що в перекладі з івриту означає «пари», завершує остання пара зугот – Гілель і Шамай, яких одночасно прийнято вважати першими танаями.

Ш. Епоха Талмуда.

Танаім. Період охоплює І – ІІ ст., розпочинаючись із діяльності Гілеля й продовжуючи до завершення Мішни. Назва періоду походить від арамейського слова ХЗП – тана, що в перекладі означає «повторяти», «вивчати», «вчити». Такий титул присвоювався законовчителям у Ерец – Ісраель у І – ІІ ст.

Амораім. Період, названий на честь правознавців і законовчителів – амораім, тривав із початку ІІІ до кінця IV ст. Термін амораім походить від арамейського слова амора й означає «говорящий», «вимовляючий».

Постталмудична епоха (період «гаонім»). Після остаточного завершення Вавилонської редакції

Талмуду в історії єврейської правової системи розпочинається новий період. У єврейській традиції його прийнято називати періодом («гаонім»). Така назва походить від арамейського ІЩ – гаон, що в перекладі означає «велич», «гордість», а в перекладі з івриту – «геній». Він тривав із кінця періоду савораім до середини ХІ ст.

Раввинська епоха. Раввинська епоха в історії розвитку єврейської правової системи бере свій початок із середини ХІ ст. та триває до XVffl ст. З точки зору розвитку єврейської правової системи раввинський період прийнято поділяти на два етапи:

• ШКЧ («рішонім»), що в перекладі з івриту означає «перші». Так званий період перших раввинів триває з ХІ до середини XV! ст.
• З'ППК («ахаронім»), який перекладається як «останні». Період останніх раввинів бере свій початок із другої половини XVI ст. та триває до XVm ст.

Період, який охоплює часові рамки з моменту втрати судової автономії до трансформації єврейської правової системи в правову систему держави Ізраїль. Він розпочався із середини XVffl ст. та тривав до другої половини XX ст.

Кожний із перерахованих вище етапів характеризується специфічними умовами, під впливом яких розвивалася єврейська правова система. Залежно від політичних, економічних, соціальних умов, у яких знаходився єврейський народ, правова система відзначалась або уповільненістю, або інтенсивністю свого розвитку. Однак попри довготривалу історію формування єврейська правова система ввійшла у світову історію й науку як така, що нараховує понад 3 000 років безперервного розвитку.

Отже, запропонована періодизація розвитку єврейської правової системи дає змогу дослідити процес її формування в контексті всієї історії єврейського народу. Від політичних, соціальних, економічних умов кожного з наведених вище періодів залежав розвиток єврейського права, правосвідомості й інститутів політичної влади. Формування ідеологічної, інституційної й нормативної складових єврейської правової системи варто розглядати в контексті всіх історичних періодів, через які пройшов єврейський народ на шляху до створення власної держави.