Георгіос Папандреу (молодший)

Георгіос Папандреу (молодший)  (грец. Γεώργιος Παπανδρέου, наро-дився 16 червня 1952 – грецький дер-жавний і політичний діяч, прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Греції з 6 жовтня 2009 року.

Народився Георгіос в Сент-Полі, штат Міннесота, у родині Андреаса Папандреу, який на той час викладав у місцевому університеті. Його мати – американка за походженням, Маргарет Папандреу, уроджена Чант. Георгіос Папандреу навчався в Лондонській школі економіки і політичних наук, а також у Гарвардському університеті.

Родина Папандреу завжди представляла відомих і успішних політиків, які склали цілу династію: Андреас Папандреу (син Георгіоса старшого) і Георгіос Папандреу (молодший) – його онук.

Дід Георгіоса Папандреу молодшого народився в провінції Ахея, навчався в Афінах і Берліні. Будучи одним із близьких соратників Елефтеріоса Венізелоса, керував островами Лесбос і Хіос. У 1920 році був змушений тікати в Константинополь від політичних переслідувань, але в наступному році повернувся до Афін. Він привселюдно вимагав обмеження політичної влади короля, за що провів кілька місяців у в'язниці. Займав ряд міністерських постів, але у 1926 році був змушений знову тимчасово покинути Грецію внаслідок загострення політичної боротьби. З 1926 року безперервно обирався депутатом від ліберальної партії. У 1935 році організував Демократичну партію, пізніше перейменовану в Демократичну соціалістичну партію. Внаслідок урядових пертурбацій у черговий раз жив у вигнанні на островах Егейського моря.

Брав участь у Другій світовій війні, у ході якої потрапив у полон до італійців (1942). У 1944 переїхав на Близький Схід, де організував уряд у вигнанні. У жовтні 1944 уряд повернувся у звільнені від окупаційних військ Афіни, однак проіснував лише до січня 1945.

Папандреу знову став депутатом і міністром, заступником голови уряду. У 1961 році його обрали керівником «Об'єднання центру», і хоча на виборах перемогти йому не вдалося, однак у 1963 році Папандреу домігся розпуску парламенту і на нових виборах його коаліція набрала 42% голосів. Перевибори знадобилися вже через місяць – набравши більше половини голосів, Папандреу забезпечив собі домінування в політичному житті країни. У 1965 році пішов у відставку через конфлікт з королем Костянтином, Тривав черговий період політичної смути при активній участі короля, який закінчився 21 квітня 1967 переворотом «чорних полковників». Папандреу був заарештований, і незабаром переведений під домашній арешт; помер в 1968 році.

Андреас – син Георгіоса Папандреу (старшого), батько Георгіоса Папандреу (молодшого). Його мати – Софія Папандреу, вроджена Мінейко, полячка за походженням. Засновник однієї з двох найбільших на сьогоднішній день політичних партій Греції – ПАСОК (Всегрецький соціалістичний рух), неодноразово займав пост прем'єр-міністра Греції.

Народився на Хіосі, під час диктатури Метаксаса був заарештований за участь у лівому антиурядовому русі. Відсиджування у в'язниці перешкодило йому закінчити Афінський університет, пізніше він вчився в Гарварді й Беркли. У 1961 році повернувся в Грецію. З першого разу обраний депутатом в 1964 році, незабаром зайняв пост держміністра. У липні 1965 року, в результаті конфлікту з тодішнім королем Костянтином II, був звільнений. У 1967 році заарештований хунтою «чорних полковників», згодом звільнений і був змушений покинути країну. У Європі, США і Канаді Андреас Папандреу організовував супротивників хунти, паралельно працював в університеті Йорка.

Після падіння хунти в 1974 році повернувся в Грецію і заснував Всегрецький соціалістичний рух (ПАСОК), який набрало більше 13% на виборах. На наступних виборах в 1977 ПАСОК набрав уже більше 25% і став парламентською опозицією. У 1981 році з 48% голосів виборців ПАСОК став правлячою партією, Андреас Папандреу став прем'єр-міністром. На цьому посту провів реформи сімейного права і системи охорони здоров'я. У зовнішній політиці дотримувався тактики поліпшення відносин із соціалістичними країнами. Брав участь в «ініціативі шести» за мир у всьому світі.

На виборах 1985 року ПАСОК набрав 46% голосів, а Папандреу знову став прем'єром. Під час другого строку він намагався приборкати економічну кризу і розв’язати протиріччя з сусідньою Туреччиною. Вибори 1989 ПАСОК програв правоцентристській «Новій демократії» і Андреас пішов у відставку. Незабаром після відставки його допитували у зв'язку з різними внутрішньополітичними скандалами. Разом з тим він не тільки утримав лідерство в ПАСОК, але й домігся свого виправдання в суді, а на виборах 1993 його партія знову одержала 47% голосів, і Андреас Папандреу знову став прем'єром. У 1996 році був змушений піти у відставку через серйозні проблеми зі здоров'ям і момер у тому ж році. Андреас Папандреу – один з основоположників сучасної політичної системи Греції. Заснована ним партія правила Грецією з невеликою перервою більше 20 років. Навіть втративши владу на виборах 2004 року, залишилася однією з двох найбільших політичних сил.

Син Андреаса, Георгіос Папандреу (молодший) діяльно продовжив сімейну традицію. Він має ступінь бакалавра гуманітарних наук в області соціології коледжу Амтест (США, 1970-1975 роки) і ступінь магістра в області соціології (соціології розвитку) Лондонській економічній школі (Великобританія, 1976-1977). Він був дослідником в імміграційних питань у Стокгольмському університеті (Швеція) 1972-1973 роки), а також членом Центру міжнародних відносин Гарвардського університету в 1992-1993 роках. Поряд з грецькою і англійською він також вільно розмовляє шведською мовою.

Педагогічна діяльність Папандреу відбиває життя його батька, який був вигнаний з Греції з політичних причин в 1939 році і не повертався до 1959. Його дід, Георгіос Папандреу старший, двічі був прем'єр-міністром Греції. Молодший Георгіос не міг влаштуватися в Греції до після відновлення грецької демократії в 1974 році. Потім він став активним учасником у партії свого батька, Всегрецькому соціалістичному русі (ПАСОК). Так, будучи сином лідера партії, він швидко, вступивши в ЦК ПАСОК в 1984 році, зробив політичну кар’єру, однак слід зазначити, що протягом всього часу не виникало жодного спірного питання про його політичні можливості.

Після падіння в Греції режиму військової диктатури родина Папандреу повернулася на батьківщину, де Андреас Папандреу швидко став одним з впливових політиків.

З 1981 Георгіос Папандреу постійно обирався до парламенту Греції, неодноразово входив в уряди під керівництвом батька, працював заступником секретаря при міністерстві культури в 1985, міністром освіти і у справах релігії в 1988-1989, і знову в 1994-1996, заступником міністра закордонних справ в 1993-1994. Він також був міністром у справах уряду та координатором підготовки до Олімпійських ігор 2004 року.

Після смерті батька продовжив кар'єру в уряді і партії ПАСОК. У першому кабінеті Константіноса Сімітіса зайняв пост заступника міністра закордонних справ у 1996-1999. В 1999 одержав портфель міністра закордонних справ і водночас губернатора Святої гори Афон, і залишався на цих постах аж до відставки соціалістичного уряду в 2004.

У 2004 Георгіос Папандреу був обраний головою ПАСОК. Він також став Президентом Соціалістичного інтернаціоналу з 2006. Два рази підряд партія під його керівництвом зазнавала поразки на загальних виборах 2004 і 2007 років, однак за результатами дострокових виборів 4 жовтня 2009 партія здобула впевнену перемогу й одержала право сформувати однопартійний уряд.

В останні роки життя його батька лояльність Папандреу молодшого була серйозно підірвана, коли його батько Андреас розвівся з матір'ю, щоб одружитиися на Дімітрі Ліані, власниці «Olympic Airways». Папандреу були відчужені від свого батька, але їх політичні відносини не постраждали. Коли Андреас Папандреу у 1996 році помер, Георгіос виступив з промовою на його похоронах, але зазначив, що саме Маргарет, не Дімітра, розглядається як вдова Андреаса.

Папандреу одержав численні нагороди і почесні звання в знак визнання його робіт з прав людини. Будучи міністром закордонних справ, він відмовився від агресивної націоналістичної риторики свого батька і сприяв більш розвитку тісних відносин з Туреччиною, Албанією і Болгарією, країнами, з якими Греція традиційно мала ворожі відносини. Він працював над розв’язанням суперечки з приводу Кіпру, не бажаючи йти на поступки по основних позиціях Греції про те, що на Кіпрі повинне бути возз'єднання, а також працював над ліквідацією проблем Македонії під час кризи початку 1990-х.

Георгіус Папандреу отримав рід почестей й нагород в різних країнах світу:

1996: Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого (Україна)

1996 рік: Великий хрест ордена Лева (Фінляндія)

1996: Великий Командор ордена Польської Республіки (Польща)

1998: Великий хрест Ордена за цивільні заслуги (Іспанія)

1999: Великий хрест Орден Полярної Зірки (Швеція)

1999: Великий Хрест Ордена Білої зірки (Естонія)

1999: Великий хрест Ордена Пошани, перший клас (Австрія)

2000: Великий хрест ордена «За заслуги, перший клас (Німеччина)

2001: Великий хрест Ордена Ізабелли Католицької (Іспанія)

2001: Великий хрест Орден Корони (Бельгія)

2002: Великий хрест Ордена Infante Dom Henrique (Португалія)

2002: Великий хрест Ордена Пія IX (Ватикан)

2003: Великий Командор ордена «За заслуги» (Угорщина)

2003: Великий хрест ордена «За заслуги» (Італія)

2003: Гран-Крус El Sol DU Перу (Перу)

1988: Фонд Botsis по заохоченню журналістики – премія «за багатогранну боротьбу, що створила безкоштовні радіо як частину демократичних інститутів»;

1996: Комітет по боротьбі проти расизму «Премія за роботу з боротьби проти расизму й антисемітизму»;

1997: Спеціальна премія за мир і дружбу, «за його діяльність на користь греко-турецьких підходу в період 1995-1996 років під час перебування міністром національної освіти і релігії»;

2000: Інститут «Схід-Захід-2000», нагороди – Peace Building Awards, «Державний діяч року з огляду на величезні зусилля щодо поліпшення відносин між Туреччиною і Грецією»;

2002: Гуманітарна премія Джекі Робінсон (США) ;

2003: «Захисникові демократії» («Парламентарії за глобальні дії») ;

2006: Премія фонду миру США.

6 жовтня 2009 Георгіос Папандреу приніс присягу в якості нового прем'єр-міністра країни, яку прийняв глава грецької православної церкви архієпископ Ієронім II у присутності президента Греції Каролоса Папульяса. У той же день був обнародуваний склад нового уряду, у якому Георгіос Папандреу залишив за собою пост міністра закордонних справ і губернатора Святої гори Афон.