+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
58
Мова:
Українська
justify;">Закріплення похилих гірничих виробок з кутом нахилу до 12° проводиться аналогічно закріпленню горизонтальних виробок. При нахилі більше ніж 12° між закріплювальними рамами встановлюються розпірки або ставляться опорні рами. Відстань між опорними рамами залежить від кута нахилу виробки: до 25° – 10-12 м, від 25° до 50° – 4-6 м. Форма закріплювальних рам при куті нахилу виробки до 25° приймається трапецієподібною, при 25°-50° – прямокутною. Закріплювальні рами встановлюються чітко перпендикулярно до поздовжньої осі виробки.
За наявності повзучих порід рами встановлюються з нахилом 3°-10° у відповідний бік. Штангове кріплення рекомендується застосовувати при куті нахилу виробки до 30°.
Встановлення кріплення в вертикальній виробці знизу вгору треба проводити відразу після заглиблення виробки на висоту однієї ланки кріплення. В решті випадків кріплення монтується слідом за заглибленням виробки.
Проведення гірничорозвідувальних виробок
Загальні відомості. При проведенні виробок застосовуються різні схеми робіт, які зумовлюються властивостями порід, які перетинаються, типом і перерізом виробок, призначенням і терміном служби, ступенем механізації робіт. Велика кількість геологічних організацій стають на шляхи повної комплексної механізації гірничопрохідницьких робіт.
Під комплексною механізацією розуміють такий спосіб проведення гірничих робіт, при якому всі основні й допоміжні операції виробничого процесу механізовані, а технічне обладнання для механізації кожної з операцій за своєю потужністю й продуктивністю відповідає потужності й продуктивності ведучих механізмів.
Механізація виробничих процесів забезпечує безупинне зростання продуктивності праці при одночасному зниженні собівартості, створює сприятливі умови для оздоровлення та полегшення праці робітників, зменшує потребу в робочій силі.
Проведення розвідувальних канав і траншей. Цей технологічний процес складається з кількох операцій: розпушення гірської породи, видалення розпушеної породи з виробки й у разі необхідності закріплення виробки.
Розпушення порід здійснюється за різними способами: ручним, механічним, енергією вибуху, кінетичною енергією води тощо.
Видалення породи з канав і траншей здійснюється викиданням вручну, або за допомогою підйомних механізмів. Розпушення й видалення породи поєднується при екскаваторних, скреперних та інших роботах.
Кріплення канав і траншей здійснюється при проходці виробок у нестійких породах для запобігання їх обвалу. Якщо стінки канав і траншей закладаються під кутом до горизонту, меншим ніж кут природного відхилу порід, то вони не закріплюються.
При надходженні води застосовують відповідні водовідливні засоби.
Проходження канав і траншей вручну. Вручну канави (траншеї) проходять у породах І-V категорій. Ручна проходка канав, траншей, шурфів без застосування ВР припускається для розвідки нерудних копалин (кварц, п'єзокварц, туф, мармур, польовий шпат тощо), для випробування при розвідці розсипних родовищ, а також для геологічної зйомки.
Якщо довжина канави велика і її проходять без кріплення, для більшої міцності стінок інколи залишають перемички через кожні 5-10 м.
Якщо канава проходить по схилу, то за наявності водоносних порід роботу починають з нижнього пункту та просуваються угору по схилу, забезпечуючи дренаж (осушення вибою).
Стінки канав під час проходки треба підчищати й вирівнювати, зберігаючи заданий ухил і дотримуючись напряму осі канави. Це важливо для створення безпечних умов праці, для якості випробування й геологічної документації.
До глибини 2, 5 м порода викидається безпосередньо на поверхню, а на більшій глибині застосовуються допоміжні засоби, наприклад полиця з дощок, що настилається впоперек канави, на яку прохідник викидає породу з вибою. Потім вона перекидається з полиці вгору.
При проходженні глибоких траншей (канав) для підйому породи з них доцільно використовувати підйомні крани з достатнім вильотом стріли.
Проходження розвідувальних канав із прямовисними бортами без кріплення допускається у щільних стійких породах на глибині не більше ніж 2 м. За умов багаторічної мерзлоти в зимовий період дозволяється проходка канав із прямовисними бортами без кріплення до глибини 3 м (без застосування випалів).
Траншеї вручну дозволяється проходити в щільних стійких породах на глибину до 6 м, при висоті кожного уступу не більше ніж 2 м й ширині берми 0, 5 м.
Для запобігання осипанню порід у канаву або шурф при проходці на викид необхідно залишати берму завширшки не менше ніж 0, 3 м.
Спускання людей у канави глибиною більше ніж 1, 5 м дозволяється лише по драбинах і трапах.
Проходження шурфів за звичайних умов. За даними Н. І. Кулі-чихіна, В. Т. Борисовича, В. І. Плохіх, здебільшого проходять шурфи, які мають площу перерізу 1, 25-1, 50 м2 (понад 80%), глибину до 10 м (близько 90%), для порід до IX категорії буримості включно. Шурфи у породах вищих категорій проходять порівняно рідко.
Технологічний процес при проходці розвідувальних шурфів складається з таких операцій: підготовка майданчика для закладки шурфу, |яка полягає у видаленні каміння, валунів, розчистці від трави та кущів; розмітка контурів виробки; розпушення (відбойка) породи у вибої шурфу; провітрювання вибою; видача відбитої породи •на поверхню; викладка виданої породи у купки з установленням бирок; кріплення шурфу (якщо це необхідно).
Розпушення породи вибухом, у свою чергу, складається з трьох операцій: буріння шпурів, заряджання їх, підривання зарядів у шпурах.
При проходженні шурфів операції кріплення й вентиляції звичайно не залежать від обраного способу проходки шурфу. Шурфи в міцних стійких породах не закріплюються; але при проходці глибоких шурфів їхнє устя закріплюється на глибині