Гоць Петро Никифорович

(20 червня 1937, Торговище сучас-ного Турійського району - 16 травня 2013) - український бібліотекар-бібліограф.

Здобув професію бібліотекаря-біб-ліографа, працював завідувачем інфор-маційно-бібліографічного відділу у Львів-ській центральній міській бібліотеці ім. Лесі Українки.

За часів незалежності 9 років очо-лював при Львівському національному аграрному університеті Музей Степана Бандери.

За часів України почав друкуватися, загалом більше трьох з половиною десятків книг та брошур, вийшли його поетичні збірки:  «Євшан пробудження», 1991, Луцьк, «Дорога до Лесі», Луцьк, «Надстир'я», 1992 - премія імені Лесі Українки - Житомирського обласного відділення Українського фонду культури, «Тисячоліття», Луцьк, «Надстир'я», 1994, «Молюся на Тебе», Луцьк, «Надстир'я», 1995, «Мого життя мереживо прозоре», 1996, «Кара Божа, або Львівські студії», 2002, «У Степана - уродини: поезії про Степана Бандеру», 2003, «Правий берег, лівий берег, посередині - Дніпро», 2004, «Поклади свої руки на вітер», 2005, «Мандрівка до Адама і Елізи», 2007, «Найдорожче - батько, мати», 2007, «Присвяти», 2007, «Лесина колиска», 2008, «Високий Замок», Львів, «Мадонна», віршована фотокнига «Обабіч Турії».

1997 року визнаний людиною року Львова в номінації «Найкращий бібліотекар міста».

Останніми роками жив в селі Гуща на Волині.