Грошова система Італії

З II кварталу 1964 напрямок грошової політики змінилося: рестрікционниє інструменти погіршували кон'юнктурні труднощі і подальше їх застосування могло завдати шкоди економічному зростанню. Нова фаза монетарної політики тривала до липня 1966 року та характеризувалася експансіоністськими заходами. Грошова база збільшувалася наростаючими темпами до середини 1965 р., після чого зростання її сповільнилося. З липня 1966 р. по червень 1969 регулювання грошової бази проходило в умовах стабільних курсів довгострокових облігацій, підтримку яких; здійснював Банк Італії. Влада прийняла рішення фінансувати дефіцит державного бюджету, масштаби якого досягли неабияких розмірів і продовжували розширюватися за рахунок емісії довгострокових державних цінних паперів і приросту грошової бази.   Встановленням фіксованих квот емісій державних облігацій полегшувалась завдання підтримки їх курсів центральним банком, у той час як регулювання приросту нової ліквідності мало на меті уникнути нового спалаху інфляцію. Грошова база в цей період збільшувалася щорічно приблизно на 8%.   В економічній літературі цей період грошової політики отримав назву В«фази пристосування, або фази супроводуВ», що підкреслює нейтральність грошових компетентних органів. Разом з тим деякі економісти вважали, що раціонування приросту грошової бази гальмувало розвиток господарства, і грошова політика цього періоду була у своїй сутності дефляційної.   Зростання цін в 1969 і 1970 рр.. змусив італійський уряд вжити обмежувальних заходів, зокрема двічі підвищити офіційну облікову ставку (у серпні 1969 р. і в березні 1970 р.). Тим не менш, темпи приросту грошової бази не скоротилися у зв'язку з триваючим зростанням бюджетного дефіциту. З кінця 1970 р. почалося здійснення заході в щодо стимулювання ділової активності. Облікова ставка була знижена в квітні, а потім у жовтні 1971 р. У другій половині 1972 дефіцит платіжного балансу викликав уповільнення зростання грошової бази, в той час як попит на кредит підвищився у зв'язку з пожвавленням кон'юнктури і активізацією інвестиційної діяльності. Валютні влада дозволила комерційним банкам збільшити свою заборгованість по відношенню до закордону; в 1973 р. був введений В«плаваючийВ» курс ліри.   У 1973 і 1974 рр.. економічна політика Італії проводилася в умовах зрослих труднощів, обумовлених як зовнішніми причинами, так і посилюванням внутрішніх господарських протиріч. Найбільш серйозним зовнішнім фактором, негативно вплинув на розвиток кон'юнктури, стало підвищення світових цін на паливо і промислова сировина, що, враховуючи значні масштаби імпорту, привело до різкого зростання негативного сальдо платіжного балансу.   У травні 1974 уряд Італії ввело імпортні обмеження у формі зобов'язання імпортерів ряду товарів вносити на безпроцентний рахунок центрального банку строком на 6 місяців 50% вартості ввезеної з-за кордону продукції, що відповідно скорочувало грошову базу. Регулюючі заходи були, з одного боку, спрямовані на стримування кредитної експансії, оскільки зростало використання наданих кредитів в спекулятивних цілях (незаконне вивезення за кордон банкнот, скупка сировини), а з іншого - на заохочення інвестиційної діяльності підприємств. В умовах, що були розширені масштаби селективного контролю за розподілом кредиту.   Різке прискорення зростання цін у 1973-1974 рр.. визначило загальну лінію на деякий стримування зростання грошової бази. Однак у Наприкінці 1974 р. економіка Італії вступила у фазу кризи, який продовжував розгортатися в 1975 р. Тому, незважаючи на безперервне підвищення цін, грошова політика мала експансіоністську орієнтацію. Враховуючи, що введення в 1974 р. системи імпортних депозитів сповільнило темпи зростання банківських вкладів, Комітет по кредитах і заощадженням скасував у початку 1975 р. цю систему, вивільнивши блоковані 1200 млрд. лір.   

 

 

Грошова система, це один з найбільш важливих розділів економічної науки. Вона являє собою щось набагато більше, ніж пасивний компонент економічної системи, ніж просто інструмент, що сприяє роботі економіки. Правильно діюча грошова система вливає життєву силу в кругообіг доходів і витрат, що уособлює економіку.   Добре працююча грошова система, сприяє як повному використанню потужностей, так і повної зайнятості. І навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості і цін в економіці, спотворити розподіл ресурсів.   Грошова система Італії за своє багатовікове існування зазнала чимало змін. Для неї були характерні і періоди монометалізму і період біметалізму, який вона спільно з Францією, Бельгією та Швейцарією намагалася зберегти за допомогою міжнародної угоди - так званого Латинського монетного союзу в 1865 р.

В останні десятиліття в економіці Італії простежуються такі тенденції в розвитку сучасної грошової системи.   1. З грошового обігу в якості платіжного засобу повністю витіснено золото (золоті гроші). Іншими словами, завершився процес демонетизації золота. В даний час ні в одній країні світу немає в обігу золота як платіжного засобу.  . З грошового обігу Італії витісняються паперові гроші. Все більшу роль в грошовому обігу починають грати так звані квазігроші: чеки, векселі, кредитні картки, банківські рахунки та ін У цьому зв'язку в структурі грошової маси стали виділяти так звані грошові агрегати.  . З подальшим посиленням інтернаціоналізації господарському житті, розвитком комп'ютеризації національні гроші все більш витісняються з грошового обігу колективними валютами (ЕКЮ, євро).  . У грошовому обороті Італії все більша роль відводиться електронним грошам. Електронні гроші, їх поширення мають великі переваги. По-перше, це веде до величезної економії ресурсів (виключаються друкування грошей, їх захист, транспортування тощо). По-друге, введення електронних грошей сприяє декриміналізації грошових відносин (електронні гроші завжди виступають як іменні гроші). По-третє, поширення електронних грошей дозволить здійснити тотальний контроль за всіма грошовими операціями, відстежуючи і запобігаючи ухилення від податків, факти хабарництва і т.д.

 

 

1. Аерченко В.А. До питання про безготівковому грошовому обороті в Італії. // Банківська справа. - 2010. - № 5. - С.6-11.
2. Бабич А.М., Павлова Л.М. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит.: Підручник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2010.
3. Гроші кредит банки: підручник/За ред. О.І. Лаврушина. - 2ізд., Перабо. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2009 р.
4. Гроші, кредит, банки: Учеб. /Г.І.Кравцова, Г.С.Кузьменко, Е.І.Кравцові ін Под ред. Г.І. Кравцової. Мінськ: БГЕУ, - 2003 г.
5. Гроші, кредит, банки. 1 частина. Теорія грошей. Під загальною редакцією проф. Г.І. Кравцової. Мн.: - В«МісантаВ», 2007. - 172 с.
6. Гроші. Кредит. Банки: навч. метод. комплекс/Авт.-сост.М.Л. Зеленкевич, А.І. Короткевич, Л.М. Короткевич. - Мн.: Фустом БДУ, 2003.
7. Короткевич А.І., Очкольда І.І. Гроші. Кредит. Банки. - Мн.: В«ТетраСистемсВ», 2008.-159 з.
8. Короткевич А.І., Очкольда І.І. Грошовий обіг і кредит. Учеб. посібник. - Мн.: «ТетраСистемс», 2008.-350 з.
9. Косий А.М. Грошова емісія: Сутність, властивості і оптимальність. // Гроші і кредит. - 2011. - № 5. - С. 34-36.
10. Сенчагов В., Грошова маса і фактори її формування // Питання Економіки - 2007 - № 10 - с. 29-31, 40.
11. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит. Підручник/За ред. В.К. Сенчагова, А І Архипова - М.: В«ПроспектВ» 2009
12. Фінанси. Грошовий обіг Кредит: підручник для вузів/Л.А. Дробозина, П. П. Окунева та ін; під загальною ред. Л.А. Дробозиной. - М.: ЮНИТИ 2007
13. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Серія В«Підручники ФеліксаВ»/під ред. А.П. Ковальова. - Ростов-на-Дону: Фелікс 2001.
14. Фінанси, грошовий обіг і кредит: Підручник/М. В. Романовського та ін: Під ред. Романовського, О.В. Врублевської. - М.: Юрайт - М, 2001.
15. Фінансово-кредитні системи зарубіжних країн: навч. Посібник/К.В.Рудний. - М.: В«Нове виданняВ», 2003р.
16. Економіка: Підручник/За ред. Доц. А.С. Булатова. 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 2009
17. Економічна теорія: підручник для вузів/За ред. В.Д Камаєва. - 8-е вид., Перераб. і доп.-М.: ВЛАДОС, 2002 р.-640 с.