Ґрунтознавство з основами меліорації

- учення про охорону ґрунтового покриву.

Поряд із головними – у складі ґрунтознавства виділяються його фундаментальні розділи за властивостями ґрунтової маси (фізика, хімія, біологія, мінералогія, картографія, систематика, екологія, оцінка, інформатика, родючість, меліорація, ерозія, охорона ґрунтів тощо) і прикладні розділи за формами використання ґрунтів (агрономічне, лісове, меліоративне, санітарне, інженерне, екологічне ґрунтознавство), які мають важливий вплив на розвиток теорії ґрунтознавства. Особливий розділ – класифікація ґрунтів, яка базується на використанні матеріалів усіх розділів ґрунтознавства.

Основними положеннями сучасного ґрунтознавства є:

• поняття про ґрунт як самостійне природно – історичне тіло, яке формується в часі й просторі під впливом факторів ґрунтоутворення;
• учення про фактори та умови ґрунтоутворення (клімат, рельєф, ґрунтоутворюючі породи, живі організми, час) ;
• учення про ґрунтоутворюючий процес як складний комплекс елементарних ґрунтових процесів;
• учення про родючість ґрунту – його основну генетичну властивість;
• принципи систематики й класифікації ґрунтів;
• учення про зональність ґрунтів.

1. 3 Методи дослідження ґрунту

Ґрунтознавство як наука використовує два основні методичні принципи:

Історико-геоморфологічний, який враховує умови, шляхи утворення і вік елементів рельєфу, на яких розвинуті ті чи інші види ґрунтів.

Ґрунтово-геохімічний, який вивчає хімічні процеси ґрунтоутворення в часі і просторі, відтворюючи картину руху, диференціації й акумуляції продуктів ґрунтоутворення в ландшафтах.

Ці два підходи вивчення ґрунтового покриву здійснюються шляхом використання ряду конкретних методів дослідження ґрунту.

Профільний метод лежить в основі всіх ґрунтових досліджень. За цим методом ґрунт вивчають від поверхні на всю глибину його товщі до ґрунтоутворюючої (материнської) породи. При цьому на профілі визначають межі генетичних горизонтів і описують їх морфологію.

Морфологічний метод – спосіб пізнання властивостей ґрунту за зовнішніми ознаками: забарвленням, структурою, складом, новоутвореннями, глибиною й послідовністю залягання горизонтів та ін. Він є базисним при проведенні польових ґрунтових досліджень і складає основу польової діагностики ґрунтів. Містить три види морфологічного аналізу: макро-, мезо – і мікроаналіз.

Порівняльно-географічний метод ґрунтується на залежності будови, складу і властивостей ґрунту від сукупної дії факторів ґрунтоутворення. Зміна факторів ґрунтоутворення зумовлює зміну властивостей ґрунту.

Порівняльно-історичний метод дає можливість дослідити минуле ґрунтів і ґрунтових горизонтів у порівнянні із сучасними процесами.

Метод ґрунтово-режимних спостережень застосовується для вивчення кінетики сучасного ґрунтоутворення на основі замірів тих чи інших параметрів (вмісту солей, гумусу, азоту, інших елементів живлення) протягом вегетаційного періоду, року, декількох років.

Метод ґрунтових витяжок базується на тому, що розчинник (вода, органічні розчинники, розчини різних кислот, лугів або солей) екстрагує з ґрунту визначену групу сполук. Метод застосовується для вивчення доступних рослинам елементів живлення, фракційного складу гумусу, рухомих сполук у ґрунтах, процесів міграції та акумуляції різних елементів.

Аерокосмічний метод охоплює візуальне вивчення фотографій земної поверхні, одержаних у різних діапазонах спектра, а також пряме дослідження з літаків і космічних апаратів спектрального відбиття або поглинання ґрунтом у різних областях спектра.

Радіоізотопні методи застосовуються для вивчення міграції елементів на основі мічених атомів (радіоактивних ізотопів) і використовуються для визначення віку ґрунту.

Крім того, в ґрунтознавстві застосовують ряд інших методів, а саме: ґрунтових ключів, ґрунтових монолітів, ґрунтових лізиметрів, балансовий, лабораторно-експериментальні методи; фізичні, фізико- хімічні, хімічні, біологічні аналізи.

1. 4 Значення ґрунтознавства для вирішення задач землевпорядкування та кадастру

При організації сільськогосподарського виробництва велике значення має врахування природних умов різних зон, районів і кожного конкретного господарства.

Без цього не можна вирішувати питання високопродуктивного використання землі, планування сільськогосподарської продукції, раціональної організації сільськогосподарських підприємств.

Ґрунтовий покрив, рельєф, рослинність, клімат та інші природні умови в окремих зонах і районах України мають великі розбіжності. Навіть в окремих сільськогосподарських підприємствах ці умови часто різні.

Дослідження показують, що урожайність сільськогосподарських культур перебуває у прямій залежності від водного, поживного, повітряного, теплового і токсичного режимів ґрунту.

Вказані чинники є похідними гранулометричного і валового хімічного складу, вмісту гумусу, суми увібраних основ та інших властивостей ґрунтів.

Всі ці дані визначають у результаті обстеження ґрунтів.

Крупномасштабне обстеження ґрунтів – це виявлення умов ґрунтоутворення і графічне відображення просторового розміщення окремих ґрунтових різновидів у відповідному масштабі.

Для практичного використання результати ґрунтових обстежень оформляють у вигляді карт ґрунтів, відповідних картограм та ґрунтових нарисів (пояснювальних записок до них).

В Україні карти ґрунтів складаються в різних масштабах і поділяються на дрібномасштабні, середньомасштабні, крупномасштабні, детальні.

Крупномасштабні карти (масштаб 1: 50000-1: 10000) – це переважно карти ґрунтів окремих господарств. Їх використовують у внутрішньогосподарському землевпорядкуванні, земельному кадастрі, для розробки диференційованої системи агротехнічних заходів, правильного використання добрив, планування протиерозійних заходів та ін.

Детальні карти (масштаб 1: 5000 – 1: 2000) складаються на території дослідних станцій і науково-дослідних установ, ділянки багаторічних насаджень та технічних культур. Їх використовують при закладанні багаторічних дослідів, проведенні зрошення й осушення земель, вибору ділянок під плодові культури.

Сучасна карта ґрунтів України (масштаб 1: 75000) складена за матеріалами суцільного крупномасштабного обстеження ґрунтів, проведеного у 1958-1961р. р., схематично відображає ґрунтовий покрив України в її зонах, підзонах, провінціях і фізико-географічних областях.

До карти ґрунтів додається номенклатурний список ґрунтів з урахуванням їх формування на відповідних ґрунтотворних породах, гранулометричного складу, оглєєння, солонцюватості та ін.

Для організації правильного